ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.04.2002 Справа N 3/554
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кочерової Н.О.
суддів : Рибака В.В.
Уліцького А.М.
за участю представників сторін:
від позивача Кривошеєв С.О. директор ТОВ “Торговий дім
“Троїцький ОПЗ”
від відповідача Колотович Д.О. довіреність № 6303/10 від
18.07.2000
розглянув касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Жовтневому районі м. Луганська
на рішення від 15.01.2002
господарського суду Луганської області
у справі № 3/554
за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю “Торговий дім
“Троїцький ОПЗ”
До Державної податкової інспекції у
Жовтневому районі м. Луганська
Про спонукання надати висновок
В грудні 2001 року товариство з обмеженою відповідальністю
“Торговий дім “Троїцький ОПЗ” пред’явило в суді позов до
Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська
про зобов’язання надати висновок для відшкодування бюджетної
заборгованості по податку на додану вартість за жовтень 2001
року в сумі 3021128 грн.
Рішенням господарського суду Луганської області від 15.01.2002
позов задоволено.
Зобов’язано Державну податкову інспекцію у Жовтневому районі м.
Луганська надати відділенню Державного казначейства у Жовтневому
районі м. Луганська висновок про бюджетне відшкодування з
Державного бюджету України податку на додану вартість у сумі
3021128 грн. за жовтень 2001 року.
Задовольняючи позов, господарський суд виходив з того, що
відповідно до п. 4 “Порядку відшкодування податку на додану
вартість”, затвердженому наказом ДПА України та Держказначейства
України від 02.07.97 № 209/72 ( z0263-97 ) (z0263-97)
, зареєстрованому у
Міністерстві юстиції України 18.07.97 № 263/2067 територіальні
органи держказначейства здійснюють бюджетне відшкодування по
висновках податкових органів.
В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у Жовтневому
районі м. Луганська просить рішення скасувати, посилаючись на
те, що господарському суду не підвідомчі спори про спонукання
здійснити певні дії.
Заслухавши доповідь судді Кочерової Н.О. пояснення представників
сторін, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи
та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України у складі
колегії суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню
виходячи з наступного.
Як було встановлено господарським судом, за наслідками
господарської діяльності у позивача у жовтні 2001 року різниця
між загальною сумою податкових зобов’язань та сумою податкового
кредиту має від’ємне значення і відповідно до п. п. 7.7.3 п. 7.7
ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
підлягає відшкодуванню платнику з Державного
бюджету України протягом місяця, наступного після подачі
декларації.
Вищезгадана різниця у розмірі 3021128 грн. не була у
встановлений строк позивачу відшкодована.
Примусовий порядок відшкодування коштів бюджету визначений п. п.
7.7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Частиною 5 п. п. 7.7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначено, що платник податку має
право у будь-який момент після виникнення бюджетної
заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів
бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб,
винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених
податків.
Оскільки вищенаведеною нормою Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначено
спосіб, у який платник податку може звернутися до суду за
захистом свого порушеного права, висновок господарського суду
про те, що правова підстава для даного позову передбачає норми
“Порядку відшкодування податку на додану вартість”,
затвердженого наказом ДПА України та Головного управління
Державного казначейства України від 02.07.97 № 209/72
( z0263-97 ) (z0263-97)
, яким встановлено добровільний порядок
відшкодування бюджетної заборгованості податковими органами та
органами державного казначейства є помилковим.
Враховуючи те, що в зв’язку з виникненням бюджетної
заборгованості позивач звернувся до господарського суду з
позовом, метою якого є стягнення коштів бюджету, то позовна
вимога щодо зобов’язання відповідача надати висновок про
відшкодування коштів бюджету задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 – 111-11, Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому
районі м. Луганська задовольнити.
2.Рішення господарського суду Луганської області від 15.01.2002
у справі № 3/554 скасувати.
3.В позові відмовити.
4.Пункт 4 ухвали Вищого господарського суду України від
08.04.2002 про зупинення виконання рішення господарського суду
Луганської області скасувати.
Головуючий Н.Кочерова
С у д д і: В.Рибак
А.Уліцький