ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.04.2002 Справа N 26/242
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Михайлюка М.В.
Суддів Добролюбової Т.В., Ткаченко
Н.Г.
за участю представників Від позивача – не зявився
сторін Від відповідача – Попова І.В.
розглянувши у відкритому д.238/9/10-020 від 7.02.2002
судовому засіданні в м. Державної податкової інспекції
Києві у Шевченківському районі м.
касаційну скаргу Києва
на ухвалу Київського апеляційного
господарського суду
від 1.10.2001
за позовом Фірми “S&T Україна ЛТД”
До Державної податкової інспекції
у Шевченківському районі м.
Києва
Про визнання недійсним рішення ДПІ у Шевченківському районі м.
Києва (без номеру та дати)
Фірмою “S&T Україна ЛТД” 19.09.2000 р. заявлений позов про
визнання недійсним рішення ДПІ у Шевченківському районі м.
Києва, яке прийняте на підставі акту перевірки ДПА у м. Києві
від 08.09.2000р. № 242 про донарахування позивачеві 2566 грн.
податку на додану вартість та застосування фінансових санкцій з
ПДВ з нарахуванням пені загалом на суму 5132 грн. за порушення
товариством вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Позовні
вимоги обгрунтовані відсутністю порушень податкового
законодавства з боку позивача, за які проведені нарахування
податку, санкцій і пені.
Рішенням арбітражного суду міста Києва від 17.10.2000 (що
прийняте суддею Пінчуком В.І.) задоволені позовні вимоги про
визнання недійсним оспорюваного рішення ДПІ в частині
застосування до Фірми “S&T Україна ЛТД” фінансових санкцій з ПДВ
у розмірі 2566 грн. з огляду на вимоги підпункту 7.2.4 пункту
7.2 та підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. У задоволенні решти
позовних вимог про визнання недійсним рішення ДПІ в частині
стягнення суми ПДВ і пені за його несплату відмовлено, з огляду
на доведеність факту порушення податкового законодавства.
Постановою арбітражного суду міста Києва від 27.06.2001 р.
рішення арбітражного суду міста Києва від 17.10.2000 р. змінено.
Позов задоволено і в частині визнання недійсним ос пореного
рішення ДПІ на суму нарахованої пені. У задоволенні позовних
вимог про визнання недійсним рішення ДПІ в частині стягнення
суми несплаченого ПДВ відмовлено. Перевірку рішення у порядку
нагляду, за заявою відповідача, здійснив заступник голови
арбітражного суду м. Києва Мельник В.І.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від
01.10.2001 ( що винесена колегією суддів у складі: головуючого
Новікова М.М, судів Фролової Г.М, Шаргало В.І.) відмовлено у
задоволенні клопотання ДПІ про відновлення пропущеного строку
для подання апеляційної скарги, а сама апеляційна скарга ДПІ у
Шевченківському районі м. Києва повернута скаржникові. У Х В А Л
А господарського суду мотивована тим, що апеляційна скарга
податкової служби подана з порушенням вимог статті 93
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, а
саме з пропуском 10 денного терміну. У задоволенні клопотання
про відновлення пропущеного строку відмовлено з огляду на те, що
зміна законодавства не є підставою для відновлення строку
подання апеляційної скарги.
Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва,
звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду
України, в якій просить ухвалу апеляційного суду скасувати як
таку, що винесена з порушенням норм господарського
процесуального права. Податкова служба посилається на вимоги
статті 93 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, приписами
якої передбачено, що відновлення пропущеного строку подання
апеляційної скарги можливе впродовж трьох місяців з дня
прийняття рішення місцевим господарським судом. Зокрема ДПІ
вважає, що прийняття Закону України “Про внесення змін до
Арбітражного процесуального кодексу України”, яким встановлений
новий порядок оскарження, є поважною причиною пропуску
процесуального терміну подачі апеляційної скарги. До касаційної
скарги залучена апеляційна скарга від 31.07.01.
Переглянувши матеріали справи і розглянувши касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва
за участю представників позивача та відповідача, які підтримали
свої доводи, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., Вищий
господарський суд України відзначає наступне.
Підставою повернення апеляційної скарги Державної податкової
інспекції у Шевченківському районі м. Києва судом визначено
подання згаданої скарги після закінчення строку, встановленого
приписами статті 93 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Постанова Арбітражного суду міста Києва у справі № 26/242
датована 27.06.2001 року, з відміткою на звороті про
відправлення сторонам цієї постанови 17.07.2001 року.
На момент винесення постанови арбітражного суду міста Києва від
27.06.2001 р. у даній справі була чинною редакція розділу ХІІ
Арбітражного процесуального кодексу України, відповідно до якого
перевірка законності та обґрунтованості рішень, ухвал, постанов
арбітражного суду здійснювалась в порядку нагляду на підставі
заяви сторони, поданої в межах двомісячного строку з дня
прийняття відповідного судового акта. У цей проміжок часу
відбулися зміни у процесуальному законодавстві, зокрема,
прийнято Закон України від 21.06.2001 № 2539-111 “Про внесення
змін до Арбітражного процесуального кодексу України”, який
набрав чинності з дня його опублікування 10.07.2001 р. в газеті
“Урядовий кур’єр”.
Даним Законом з 10.07.2001 року запроваджено апеляційне та
касаційне оскарження рішень господарського суду в порядку та на
підставах, передбачених розділами ХІІ та ХІІ1 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Відповідно до статті
6 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону постанова
голови арбітражного суду, яка не оскаржена у порядку нагляду,
може бути оскаржено до господарського суду апеляційної інстанції
у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом
України для оскарження рішень господарського суду, прийнятих у
першій інстанції.
З 10.07.2001 року набула чинності нова редакція Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, статтею 93 якого
визначено, що апеляційна скарга подається впродовж 10 днів з дня
підписання мотивованого рішення суду у разі якщо у судовому
засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину.
До касаційної скарги залучена апеляційна скарга податкової
інспекції від 31.07.2001 р. № 1385/9/10-020 із клопотанням про
відновлення строку на апеляційне оскарження постанови
арбітражного суду від 27.06.2001 р. На першому аркуші
апеляційної скарги є відмітка канцелярії арбітражного суду м.
Києва про отримання її судом 2.08.2001 р.
У суду відсутні підстави вважати постанову у справі від
27.06.2001 р. підписаною пізніше 17.07.2001 року. Відповідно
строк на апеляційне оскарження цієї постанови спливав 27.07.2001
року, тобто заявником пропущений строк на 6 днів.
Судом приймається до уваги, що вивчення, як і застосування
новацій господарського процесуального законодавства безумовно
потребувало часу, тому переглянута у касаційному порядку ухвала
прийнята за неправильного застосування статей 53, 86, 93
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, що
відповідно приписів частини першої статті 111-10 названого
кодексу є підставою для скасування цієї ухвали.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає задоволенню, а
ухвала Київського апеляційного господарського суду - скасуванню
на підставі частини першої статті 111 10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Керуючись статтями 86, 91, 93, 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-
11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 1.10.2001
року у справі № 25/242 скасувати.
Справу № 25/242 передати Київському апеляційному господарському
суду для розгляду апеляційної скарги відповідача від 31.07.2001
р.
Головуючий М.Михайлюк
Судді Т. Добролюбова
Н.Ткаченко