ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.04.2002 Справа N 14/373
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Чупруна В.Д.
суддів: Грека Б.М., Вовка І.В.,
Рибака В.В., Черкащенка М.М.
розглянувши у відкритому приватного малого підприємства
судовому засіданні “Незалежність” від 27.02.2002 р.
касаційну скаргу № 21
на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 19.02.2002
року
у справі № 14/373
господарського суду міста Києва
за позовом приватного малого підприємства
“Незалежність”
до Національної Ради України з питань
телебачення і радіомовлення
третя особа без самостійних компанія “Нова хвиля”
вимог на боці відповідача
Про визнання недійсним рішення № 97 від 13.04.2001 р. “Про
визначення переможця конкурсного відбору”
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: Алексєєва Л.О.- директор
приватного малого підприємства
“Незалежність”,
Алексєєв О.М. – комерційний
директор малого підприємства
“Незалежність”,
Давиденко О.Л.- юрист, довіреність
від 03.01.2002 р. (а.с.108 т.2)
від відповідача: Назаренко Д.О. – провідний
спеціаліст управління
законодавчого забезпечення
діяльності телерадіоорганізацій
Національної ради, довіреність№ 8
від 08.02.2002р.
від третьої особи: Ясінський О.М. – адвокат,
довіреність від 24.04.2002 р.
Рішенням господарського суду міста Києва від 26.07.2001 року
(а.с.121-125 т.1) визнане недійсним рішення Національної Ради
України з питань телебачення і радіомовлення від 13.04.2001 року
№ 97; визнане недійсним рішення Національної Ради України з
питань телебачення і радіомовлення від 11.02.1999 року, в
частині посилання на видачу “дублікату” ліцензії та визнане
таким, що не відповідає нормам чинного законодавства України
термін дії ліцензії від 01.04.1999 року № 000942 до 28.08.2000
року; зобов’язано відповідача привести у відповідність до норм
чинного законодавства України рішення Національної ради України
з питань телебачення і радіомовлення від 11.02.1999 року, шляхом
внесення до нього відповідних змін в частині анулювання терміну
“дублікат” та визначити строк дії ліцензії від 1.04.1999 року
№ 000942, як похідного від рішення документу, встановивши строк
її дії не менш п’яти років, тобто до 1.04.2004 року.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
19.02.2002 року (т.2 а.с.109-118) рішення суду скасоване, у
задоволені позову відмовлено з мотивів необґрунтованості вимог
позивача.
У касаційній скарзі приватне мале підприємство “Незалежність”
просить скасувати постанову Київського апеляційного
господарського суду від 19.02.2002 року та залишити в силі
рішення господарського суду м. Києва від 26.07.2001 року,
посилаючись на допущені судом апеляційної інстанції порушення
норм процесуального права та невірно застосовані норми
матеріального права.
Вищий господарський суд України розглянувши касаційну скаргу,
дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін і
третьої особи
В С Т А Н О В И В:
На підставі ліцензії від 28.08.1995 року за № 000020, виданої
Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення
(а.с.11 т.1), приватне мале підприємство “Незалежність” отримало
право на користування каналом мовлення 104,0 МГц, обсягом
мовлення 12 годин. Ліцензія видана строком на 5 років, та була
дійсною до 28.08.2000 року.
Рішенням Національної ради України з питань телебачення і
радіомовлення від 24.07.1997 року, приватному малому
підприємству “Незалежність” збільшено обсяги мовлення з 12 годин
до 18 годин на добу, у зв’язку з чим внесено зміни до попередньо
виданої ліцензії (додаток № 1 до ліцензії а.с.12 т.1).
До припинення дії ліцензії, приватне мале підприємство
“Незалежність” зверталось з відповідними заявами до Національної
ради України з питань телебачення і радіомовлення про вирішення
питань щодо збільшення обсягів мовлення до 24 годин на добу на
каналі 104,0 МГц, та видачу нового бланку ліцензії (дублікату)
на частоту 104,0 МГц у м. Києві, обсяг мовлення 24 години на
добу. Вищезазначені заяви задоволено рішеннями Національної ради
України з питань телебачення і радіомовлення від 04.02.1999 року
(а.с.22 т.1) та 10.02.1999 року (а.с.23 т.1).
У зв’язку з анулюванням бланку ліцензії від 28.08.1995 року за
№ 000020, приватному малому підприємству “Незалежність” видано
дублікат ліцензії від 01.04.1999 року за № 000942, якою
підтверджено право користування каналом мовлення 104,0 МГц, з
обсягом мовлення 24 години на добу, затверджено термін дії
ліцензії - 5 років, визначений строк її дії - до 28.08.2000
року.
Предметом судового розгляду є рішення Національної ради України
з питань телебачення і радіомовлення від 11.02.1999 року, яке
позивач вважає недійсним в частині посилання на видачу
“дублікату” ліцензії, у зв’язку з чим просить анулювати термін
“дублікат” та встановити строк дії ліцензії від 01.04.1999 року
№ 000942 на термін дії не менше п’яти років, тобто до 1.04.2004
року.
Як вбачається з матеріалів справи, судом апеляційної інстанції
правомірно доведено безпідставність вимог позивача, в частині
визнання дублікату ліцензії № 000020 від 28.08.95 року, виданого
01.04.1999 р. за № 000942, як нової ліцензії зі строком дії один
рік.
Відповідно до вимог ст. 17 Закону України “Про телебачення і
радіомовлення”, ст. 22 Закону України “Про Національну раду
України з питань телебачення і радіомовлення” встановлено, що
ліцензія на право користування каналом мовлення видається на
строк, вказаний заявником, але не менш як на 5 років для цілей
ефірного мовлення і 10 років для цілей кабельного (проводного)
мовлення), а видача ліцензії проводиться за рішенням
Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення
за результатами конкурсного відбору.
Виходячи із змісту рішення Національної ради України з питань
телебачення і радіомовлення від 11.02.1999 року, підставою для
видачі дублікату ліцензії приватному малому підприємству
“Незалежність” є анулювання бланку ліцензії № 000020 від
28.08.1995 року. Враховуючи, що відповідачем не вимагалось
проведення інших дій з боку позивача, передбачених встановленим
законодавством порядком для видачі ліцензії на право
користування каналом мовлення, та відсутні відомості про
проведення обов’язкового в таких випадках конкурсного відбору,
судова колегія не вбачає підстав для скасування постанови
апеляційної інстанції в частині спростування доказів позивача
про визнання дублікату ліцензії, як нової ліцензії.
Відповідно до вимог приватного малого підприємства
“Незалежність” визнати недійсним рішення Національної ради
України з питань телебачення і радіомовлення від 13.04.2001 року
№ 97 “Про визначення переможця конкурсного відбору”, судова
колегія приходить до висновку, що касацій скарга в цій частині
також не підлягає задоволенню з наступних підстав.
13.04.2001 року відбулось засідання Національної ради України з
питань телебачення і радіомовлення з приводу розгляду заяв
претендентів на участь у конкурсному відборі, оголошеному
01.01.2001 року на право користування частотою 104,0 МГц у
м. Києві. Результати голосування членів ради, присутніх у цьому
засіданні, як і хід обговорення заяв учасників конкурсного
відбору, зафіксовано в протоколі № 16 від 13.04.2001 р.
(а.с.83-87 т.1). За результатами цього засідання, прийнято
рішення № 97 від 13.04.2001 р. (а.с.88 т.1), яким визначено
переможця конкурсного відбору – товариство з обмеженою
відповідальністю ТРК “Нова хвиля”.
Згідно ч. 3 ст. 36 Закону України “Про Національну раду України
з питань телебачення і радіомовлення” рішення Національної ради
України з питань телебачення і радіомовлення вважається
прийнятим, якщо протокол з цим рішенням було підписано в ході
засідання всіма членами Національної ради України з питань
телебачення і радіомовлення, які брали участь у голосуванні. Як
вбачається із змісту протоколу № 16 від 13.04.2001 року, рішення
про визнання компанії “Нова хвиля” м. Новомосковськ переможцем
конкурсного відбору прийнято більшістю голосів членів
Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення
та ними підписано. Доводи позивача щодо допущених порушень при
проведення конкурсу Національною радою України з питань
телебачення і радіомовлення не нашли свого підтвердження, тому
немає підстав вважати вищевказане рішення таким, що прийняте з
порушенням вимог діючого законодавства.
Судова колегія приймає за основу доводи суду апеляційної
інстанції щодо визнання легітимності Положення про умови
конкурсу на отримання ліцензії, затвердженого рішенням
Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення
від 17.10.2000 р. № 16, на підставі яких спростовуються
твердження позивача щодо неправомірності дій Національної ради
України з питань телебачення і радіомовлення в частині посилання
при проведенні конкурсу на Положення, яке належним чином
неузгоджене з профільним комітетом Верховної ради України
(комітетом з свободи слова та інформації) відповідно до вимог
ст. 5 Закону України “Про телебачення і радіомовлення”, та
відсутності його реєстрації в Міністерстві юстиції України,
відповідно до вимог Указу Президента “Про державну реєстрацію
нормативно-правових актів міністерств та інших органів
виконавчої влади”.
Враховуючи викладене, доводи касатора про порушення апеляційним
судом норм матеріального та процесуального права не заслуговують
на увагу і спростовуються вищенаведеним.
За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова
Київського апеляційного господарського суду відповідає вимогам
чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому
підстав для її зміни чи скасування немає.
На підставі ст.ст. 5, 14,17,20 Закону України “Про телебачення
та радіомовлення”, ст.ст. 1,21,24 Закону України “Про
Національну раду з питань телебачення і радіомовлення”,
керуючись п. 6 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу приватного малого підприємства
“Незалежність” від 27.02.2002 року № 21 на постанову Київського
апеляційного господарського суду від 19.02.2002 року у справі
№ 14/373 залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від
19.02.2002 року у справі № 14/373 господарського суду міста
Києва залишити без змін.
3. Ухвалу Вищого господарського суду України від 27.03.2002
року у цій справі визнати такою, що втратила чинність.
Головуючий суддя В.Чупрун
Судді Б.Грек
В. Рибак І. Вовк
М.Черкащенко