ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.04.2002 Справа N 2/2/1077
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Перепічая В.С.
суддів : Вовка І.В.,
Гончарука П. А.
розглянувши
касаційну скаргу ЗАТ “Дніпробуд”
на постанову від 07.02.2002 р.
Дніпропетровського апеляційного господарського суду
у справі 2/2/1077
за позовом ЗАТ “Дніпробуд”
до ЗАТ ВКФ “Кристина”
Про стягнення сум
В С Т А Н О В И В:
У червні 2001 року ЗАТ “Дніпробуд” звернулося до суду з позовом
до ЗАТ ВКФ “Кристина”, в якій, посилаючись на ст.ст. 161, 203,
204, 214 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, просило стягнути з відповідача
заборгованість та збитки на загальну суму 164680,45 грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 25.09.2001
р. (суддя Коробка Н.Д.) в частині стягнення грошових коштів на
суму 10653,50 грн. провадження у справі припинено, в решті
позову відмовлено.
ЗАТ “Дніпробуд” не погоджуючись з вказаним рішенням суду,
звернулось з апеляційною скаргою до Дніпропетровського
апеляційного господарського суду.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 07.02.2002 р. (судді: Ясир Л.О. – головуючий, Прудникова
В.В., Ільєнко Т.В.) рішення суду змінено, в частині стягнення
48681,78 грн. провадження у справі припинено, в решті позову
відмовлено.
В касаційній скарзі відповідач просить рішенням господарського
суду Запорізької області від 25.09.2001 р. та постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
07.02.2002 р. змінити, стягнути з відповідача частину
заборгованості, а саме, суму основного боргу у розмірі 19461,08
грн., пеню у сумі 452,46 грн., суму інфляційних витрат 1578,81
грн., 3% річних у сумі 242,01 грн. та збитків у сумі 144284,24
грн., посилаючись на невідповідність висновків суду матеріалам
справи та неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту
встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку,
обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Приймаючи рішення суд як першої так і другої інстанції вважав
доведеним факт, що при укладанні спірного договору субпідряду не
було досягнуто згоди по всіх його істотних умовах, зокрема, щодо
затвердження проектно-кошторисної документації.
Про те з такими висновками суду погодитись не можна.
Виходячи з вимог ст.ст. 354, 164 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
генеральний підрядчик на підставі договору підряду може доручити
виконання окремих видів робот іншим спеціалізованим
організаціям.
Як вбачається з матеріалів справи, між КП “Паркування” та ЗАТ
ВКФ “Кристина” було укладено договір підряду на будівництво АЗС
у м. Запоріжжя.
Для виконання за цим договором певного виду робіт, між ЗАТ ВКФ
“Кристигна” (генпідрядчик) та ЗАТ “Дніпробуд” (судпідрядчик)
також було укладено договір субпідряду від 19.12.2000 р. (а.с.
39-41).
Суд вирішуючи спір, у порушення процесуального права – ст.ст. 32-
34, 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не з’ясував належним чином
питання про те, на кого покладалось затвердження проектно-
кошторисної документації, коли і ким вона затверджувалась при
укладанні договору підряду між КП “Паркування” та ЗАТ ВКФ
“Кристина”, та чи не є затверджена в установленому порядку
проектно-кошторисна документація похідною, як при одержанні
дозволу на виконання будівельних робіт (п. 2.1 Положення про
порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт,
затвердженого Держбудом України 05.12.2001, зареєстровано в
Мінюсті України 25.12.2000 № 945/5166), так і при укладанні
договору субпідряду, не витребував для з’ясування дійсних
обставин зазначений договір підряду.
Водночас, суду слід з’ясувати також і те, з яких сум складається
заявлений позов і їх правову природу та по яким з них відповідач
провів розрахунок.
За таких обставин, коли судом не було з’ясовано належним чином
дійсні обставини справи, що вплинуло на їх правильну юридичну
оцінку і застосування норм матеріального права, ухвалені по
даній справі судові рішення визнати законними і обгрунтованими
не можна.
При новому розгляді справи суд слід врахувати наведене і
вирішити спір відповідно до вимог процесуального і матеріального
права.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 – 111-10 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ЗАТ “Дніпробуд” задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
Запорізької області від 07.02.2001 р. та рішення господарського
суду Запорізької області від 25.09.2001 р. скасувати і справу
передати на новий розгляд господарському суду Запорізької
області, в іншому складі суду.
Головуючий В.Перепичай
Судді: І.Вовк
П. Гончарук