ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.04.2002 Справа N 17/55
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Черногуза Ф.Ф.
суддів : Невдашенко Л.П. (доповідач у справі)
Полякова Б.М.
розглянувши касаційну Товариства з обмеженою відповідальністю
“Центр засобів масової інформації “Медіа-
скаргу центр”, м. Київ
на постанову від 05.02.2002 Київського апеляційного
господарського суду
у справі № 17/55
господарського суду м. Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“Центр засобів масової інформації “Медіа-
центр”, м. Київ
до Національної ради України з питань
телебачення і радіомовлення, м. Київ
третя особа, яка не Акціонерне товариство “Онікс”, м. Харків
заявляє самостійних
вимог на предмет
спору
Про визнання частково недійсним рішення Національної ради
України з питань телебачення і радіомовлення від 23.12.2000 щодо
оголошення конкурсу на право користування каналами (частотами)
мовлення у м. Києві на FМ 100,9 МГц
недійсними рішень від 03.04.2001 “Про відміну рішень
Національної ради у зв’язку з несплатою грошового збору”, № 96
від 13.04.2001 “Про визначення переможця конкурсного відбору” та
про зобов’язання Національної ради України з питань телебачення
і радіомовлення внести зміни до ліцензії № 000063 від 25.10.1995
у відповідності до рішення ради від 10.07.97 та поданої заяви
ТзОВ “Центр засобів масової інформації “Медіа-центр” – позивні
“Радіостанція “Континент” на отримання ліцензії зі збільшеним
обсягом мовлення та терміном її дії на 10 років.
В судовому засіданні взяли участь представники:
ТОВ “Центр засобів масової інформації “Медіа-центр” – Шолох
С.В., Воробйов О.М., Давиденко О.Л.
Національної Ради України з питань телебачення і радіомовлення –
Назаренко Д.О.
АТ “Онікс” – Філатов О.В.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 04.10.2001 ТОВ “Центр
засобів масової інформації “Медіа-Центр” відмовлено у визнанні
недійсними рішень Національної ради України з питань телебачення
і радіомовлення :
-Про відміну рішень Національної Ради України з питань
телебачення і радіомовлення у зв’язку з несплатою грошового
збору від 03.04.2001;
-Про оголошення конкурсу на каналах (частотах) від 23.12.2000;
-Про визначення переможця конкурсного відбору від 13.04.2001 за
№ 96.
Провадження в частині позовної вимоги про зобов’язання внести
зміни до ліцензії № 000063 від 25.10.95 припинено.
Суд мотивував своє рішення відсутністю порушення чинного
законодавства з боку Національної ради України при прийнятті
вказаних рішень. Припиняючи провадження в частині вимоги про
зобов’язання внести зміни до ліцензії за № 000063 від 25.10.95
суд вказав на те, що у даному випадку відсутній предмет спору,
оскільки не можна вносити зміни до ліцензії, строк дії якої
закінчився.
Київський апеляційний господарський суд постановою від
05.02.2002 скасував рішення господарського суду м. Києва в
частині відмови у визнанні недійсними рішень Національної Ради
України від 03.04.2001 “Про відміну рішення Національної Ради у
зв’язку з несплатою грошового збору” та рішення від 23.12.2000
“Про оголошення конкурсу на каналах (частотах)” і провадження у
цій частині припинив, з огляду на те, що в матеріалах справи
відсутні докази про прийняття Національною Радою України з
питань телебачення і радіомовлення рішення від 24.07.97, що
скасовано рішенням Національної Ради від 03.04.2001 та рішення
Національної ради від 23.12.2000 “Про оголошення конкурсу на
каналах (частотах)”.
В задоволенні позовних вимог про внесення змін до ліцензії за №
000063 від 25.10.95 відмовлено, оскільки заява позивача про
внесення змін до ліцензії, що була подана до Національної Ради
14.11.95 не розглядалася в установленому порядку і рішення з
цього питання не приймалося та вказані дії Національної ради
позивачем не були оскаржені.
Пункт 4 рішення господарського суду м. Києва від 04.10.2001 про
відмову у визнанні недійсним рішення Національної ради України з
питань телебачення і радіомовлення від 13.04.2001 за № 96 “Про
визначення переможця конкурсного відбору” залишено без змін.
Оскаржуючи постанову Київського апеляційного господарського суду
від 05.02.2002 ТОВ “Центр засобів масової інформації “Медіа-
Центр” просить скасувати постанову і прийняти нове рішення, яким
позовні вимоги задовольнити, посилаючись на те, що суд не дав
належної оцінки довідці Комітету Верховної Ради України з питань
свободи слова і інформації про відсутність погодження Положення
“Про умови конкурсу на отримання ліцензії”, а з таких підстав
неможливо вважати ні це Положення ні дії, проведені відповідно
до нього, як такі, що відповідають нормам чинного законодавства.
Зазначене Положення не зареєстровано в установленому порядку, а
тому Нацрада України з питань телебачення і радіомовлення не
мала права ним керуватися при проведенні конкурсу.
Не погоджуючись з висновком суду про те, що позивачем пропущено
загальний строк позовної давності для пред’явлення вимог про
внесення змін до ліцензії № 000063 від 25.10.95, заявник вказує
на те, що строк позовної давності пропущено з поважних причин і
зазначені причини були ним наведені при розгляді справи судом,
зокрема це те, що про порушення свого права позивач дізнався
тільки після оголошення конкурсу на частоту, якою користувався.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши
доводи касаційної скарги, правильність застосування судом норм
матеріального та процесуального права, повноту встановлення
обставин справи та їх юридичну оцінку, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Національна Рада України з питань телебачення і радіомовлення
27.07.95 прийняла рішення видати ліцензію на право користування
каналом мовлення в діапазоні 100,9 МГЦ в обсязі 12 годин на добу
підприємству “Центр засобів масової інформації “Медіа-
Центр”(радіо “Континент”). На підставі цього рішення 25.10.95
“Центр засобів масової інформації “Медіа-Центр” отримав ліцензію
№ 000063 строком дії на п’ять років, з обсягом мовлення 12 годин
на добу.
Як стверджує позивач, 14.11.95 він звернувся до Національної
ради з заявою на отримання ліцензії з обсягом мовлення, замість
12 годин – на 24 години та терміном дії з п’яти до десяти років.
На підставі цієї заяви Національною Радою було оголошено конкурс
на отримання ліцензії, який відбувся у 1997 році. Переможцем
конкурсу комісія визнала позивача, що стало підставою для
прийняття рішення від 10.07.97.
З тексту вказаного рішення Національної Ради (а.с.14)
вбачається, що Національною Радою 10.07.97 розглядалося питання
про збільшення обсягу мовлення радіостанції “Континент” до 24
годин на добу. Національна Рада прийняла рішення про збільшення
обсягу мовлення радіостанції “Континент” до 24 годи на добу і
встановила підвищений коефіцієнт тарифів – 5.
Рішення про надання нової ліцензії зі строком дії на 10 років і
обсягом мовлення 24 години Національна Рада 10.07.97 не
приймала.
Розглядаючи справу господарський суд м. Києва з’ясував, що
Національною Радою конкурс у 1997 році не проводився, заява
радіостанції “Континент” про надання ліцензії не розглядалася в
установленому порядку. Документи, що підтверджували б проведення
у 1997 році конкурсу на отримання ліцензії на частоті 100,9 МГЦ
не були надані суду ні позивачем, ні відповідачем.
Між тим, порядок розгляду Національною Радою України з питань
телебачення і радіомовлення заяви про отримання ліцензії на
право користування каналами мовлення регламентовано діючим у
часі Законом України “Про телебачення і радіомовлення”, зокрема
статтями 14, 15, 16 Закону.
Згідно вказаних норм Закону, така заява розглядається у місячний
строк, про що повідомляється заявник, відмова у видачі ліцензії
може бути оскаржені до суду у 3-місячний строк.
Рішенням Національної Ради від 10.07.97 не вирішені по суті
питання поставлені в заяві позивача, а саме про надання ліцензії
з іншим обсягом мовлення та строком дії, однак позивач не
оскаржив вказане рішення в установленому порядку і свою
діяльність продовжував на підставі ліцензії від 25.10.95.
Згідно Закону України “Про телебачення і радіомовлення”
телерадіоорганізація має право мовлення лише на підставі
ліцензії. Виключення з цього правила Законом не передбачені.
Після закінчення строку мовлення зазначеному в ліцензії, така
ліцензія втрачає чинність. Для продовження мовлення
телерадіостанція повинна повторно отримати ліцензію, в порядку
встановленому Законом.
У зв’язку з закінченням строку дії ліцензій, в тому числі і
ліцензії за № 000063 від 25.10.95 Національна Рада України з
питань телебачення і радіомовлення 23.11.2000 прийняла рішення
“Про оголошення конкурсу на каналах (частотах)”.
Оголошуючи конкурс Національна Рада зазначила в преамбулі
рішення про те, що конкурс проводиться на підставі Законів
України, що регулюють діяльність Національної Ради та Положення
“Про проведення конкурсного відбору на використання каналів
мовлення”.
Згідно ст. 22 Закону України “Про Національну Раду України з
питань телебачення і радіомовлення” – Національна Рада приймає
рішення, положення, інструкції з питань, що входять до її
компетенції і які є обов’язковими для виконання
телерадіоорганізаціями.
Виняток становлять положення, правила та інструкції, які
затверджуються або погоджуються у порядку, встановленому цим
Законом та Законом України “Про телебачення і радіомовлення”.
Відповідно до ст. 24 вказаного Закону, Національна Рада
розробляє та затверджує положення про умови конкурсу на
отримання ліцензії.
Положення про порядок ліцензування і використання каналів
мовлення та умов конкурсу на отримання ліцензії Національна
Рада, згідно ч. 13 ст. 5 Закону України “Про телебачення і
радіомовлення” погоджує з відповідною постійною Комісією
Верховної Ради України і публікує їх в засобах масової
інформації.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що розробка і прийняття
положень про порядок ліцензування та умов конкурсу становлять
той виняток про який йдеться у ст. 21 Закону України “Про
Національну Раду України з питань телебачення і радіомовлення”,
тобто вказані положення до їх опублікування мають бути погоджені
з відповідною постійною Комісією Верховної Ради України після
чого Національна Рада може ними керуватися при проведенні
конкурсу на отримання ліцензії.
В матеріалах справи міститься довідка Комітету
Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації про
стан погодження Комітетом положень Національної Ради України з
питань телебачення і радіомовлення “Про порядок ліцензування
каналів мовлення” і “Про умови конкурсу на отримання ліцензії”.
З тексту цієї довідки вбачається, що редакції вказаних
положень, що були затверджені Національною Радою відповідно
28.09.2000 та 17.10.2000 надійшли на погодження Комітету у
травні 2001. Комітет розглянув ці положення і ухвалив рішення
погодити їх в редакції Комітету.
Офіційного повідомлення про затвердження Національною Радою
погоджених текстів цих документів, станом на 28.11.2001 Комітет
не отримував.
Пунктом другим Постанови Верховної Ради України “Про звіт
Національної Ради України з питань телебачення і радіомовлення
за 2000 рік”, що прийнята 22.03.2001 Національну Раду України з
питань телебачення і радіомовлення зобов’язано привести у
відповідність із вимогами законодавства України норми положень
“Про порядок ліцензування каналів мовлення” та “Про умови
конкурсу на отримання ліцензії”. Із цієї Постанови випливає, що
Положення про умови конкурсу на отримання ліцензії, що було
опубліковано 01.01.2001 в газеті “Голос України” не відповідає
вимогам чинного законодавства, що підтверджено і листом Голови
підкомітету з питань електронних засобів масової інформації від
19.06.2001 за № 06-22/16-267. В листі зазначається, що
незважаючи на вимоги Верховної Ради України (постанова від
22.03.2001 “Про звіт Національної Ради України з питань
телебачення і радіомовлення за 2000 рік”) привести у
відповідність до діючого законодавства нормативні акти
Національної Ради, вона до цього часу нічого не зробила для
легітимізації власних нормативних документів, тобто Національна
Рада продовжує приймати рішення, які по суті є незаконними.
З тексту протоколу за № 16 засідання Національної Ради України
від 13.04.2001, на якому оголошені переможці конкурсу, що був
об’явлений Національною Радою рішенням від 23.11.2000,
вбачається, що члени Національної Ради приймаючи рішення
посилалися на умови конкурсу, за результатами якого рішенням
Національної Ради від 13.04.2001 визначено переможця конкурсу.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції не з’ясував за якими
умовами проводився цей конкурс, чи відповідали умови цього
конкурсу вимогам чинного законодавства, не дав належної оцінки
документам, що регулювали проведення конкурсу. Крім того, суд не
взяв до уваги вимоги ст. 14 Закону України “Про телебачення і
радіомовлення” стосовно переважного права на отримання ліцензії
заявника, що використовував цю ліцензію попередній строк. Пункт
8 ст. 14 Закону наводить обставини, що враховує Національна Рада
під час проведення конкурсного відбору. Між тим, з протоколу №
16 від 13.04.2001 засідання Національної Ради, на якому
визначався переможець конкурсу на частоту 100,9 МГЦ, вбачається,
що Національною Радою брались до уваги зовсім інші показники.
Зазначеним обставинам судом також не надана відповідна правова
оцінка.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що при розгляді
справи судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для
справи, а тому рішення господарського суду м. Києва від
04.10.2001 та постанова Київського апеляційного господарського
суду від 05.02.2002 підлягають скасуванню, а справа – передачі
на новий розгляд до господарського суду м. Києва.
Під час нового розгляду справи господарським судом першої
інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно
з’ясувати всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити
докази, що мають юридичне значення для розгляду і вирішення
спору по суті, з’ясувати дійсні права і обов’язки сторін, в тому
числі і виконання Національною Радою обов’язків, покладених на
неї ст. 17 Закону України “Про Національну Раду України з питань
телебачення і радіомовлення” ст. 5 Закону України “Про
телебачення і радіомовлення” і в залежності від встановленого
правильно застосувати матеріальний закон, що регулює спірні
правовідносини та прийняти основане на законі рішення.
Керуючись ст.ст. 111-9, 111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду м. Києва від 04.10.2001 та постанову
Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2002 у
справі № 17/55 скасувати, справу передати на новий розгляд до
господарського суду м. Києва.
Колегія суддів:
Головуючий Черногуз Ф.Ф.
Невдашенко Л.П.
Поляков Б.М.