ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.04.2002 Справа N Б/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого Кочерової Н.О.
Суддів Рибака В.В.,
Уліцького А.М.
за участю представника
Позивача Вельма В.О., довіреність № 32 від 04.10.2001
розглянув Державної податкової інспекції у м.
касаційну скаргу Кіровограді
на постанову від 17.12.2001
Дніпропетровського апеляційного господарського
суду
№ 02-5/13-8/13
господарського Кіровоградської області
суду
у справі № Б/16
за позовом виробничо-комерційного підприємства “Нант” у
формі
товариства з обмеженою відповідальністю
До Кіровоградської об’єднаної державної інспекції
Про визнання частково недійсним акта
ВСТАНОВИВ:
В серпні 2001р. виробничо-комерційне підприємство “Нант” у формі
товариства з обмеженою відповідальністю пред’явило в суді позов
до Державної податкової інспекції у м. Кіровограді про визнання
недійсним рішення № 758/23-1/6518 від 02.07.2001 в частині
донарахування податку на прибуток в сумі 9120 грн. та фінансових
санкцій в сумі 912 грн.
Зазначало, що Закон “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не порушувало, а тому підстав для
донарахування податку на прибуток не було.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від
27.09.2001 (суддя Баранець М.М.) у позові відмовлено.
Відмовляючи у позові господарський суд виходив з того, що
виробничо-комерційне підприємство “Нант” безпідставно збільшило
валові витрати на вартість отриманого товару по нерівноцінних
бартерних операціях та допустило помилку при відображенні суми
приросту по товарно-матеріальним цінностям за 2000р.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 17.12.2001 (судді: Ясир Л.О., Бахмат Р.М., Прудніков В.В.)
виробничо-комерційному підприємству “Нант” відновлено строк на
подання апеляційної скарги.
Рішення господарського суду від 27.09.2001 змінено.
Визнано частково недійсним рішення Державної податкової
інспекції у м. Кіровограді від 02.07.2001 № 758/23-1/6518 про
донарахування податку на прибуток в сумі 7230 грн. та
застосування фінансових санкцій в сумі 723 грн.
В решті рішення залишено без змін.
При цьому апеляційний господарський суд виходив з того, що
позивач обгрунтовано відніс до валових витрат вартість надмірно
поставленого товару за бартерною угодою.
Виробничо-комерційне підприємство “Нант” неправильно визначило у
податковій декларації розмір приросту по товарно-матеріальних
цінностях, а тому податкова інспекція підставно зменшила валові
витрати підприємства, донарахувала податок на прибуток та
застосувала фінансові санкції.
В касаційній скарзі Державна податкова інспекція просить
постанову апеляційного господарського суду скасувати, рішення
господарського суду залишити без змін, посилаючись на те, що
апеляційним судом порушені вимогу Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та ст.ст.
44,49,93 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Крім того, просить відновити строк на подання касаційної скарги,
посилаючись на те, що пропущено його з поважних причин, а саме:
постанова Дніпропетровським апеляційним господарським судом від
17.12.2001 надіслана позивачу лише 14.01.2002, отримана
16.01.2002.
Заслухавши доповідь судді Кочерової Н.О., пояснення представника
позивача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи
і їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України у складі
колегії суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 53 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, враховуючи наведені податковою інспекцією
причини пропуску строку, Вищий господарський суд України вважає
за доцільне відновити строк на подання касаційної скарги.
27.06.2001 Кіровоградською об’єднаною державною податковою
інспекцією за наслідками перевірки виробничо-комерційного
підприємства “Нант” за період з 01.07.98 по 01.04.2001 складено
акт, в якому вказано про безпідставне віднесення на валові
витрати вартості товарів, які надійшли від постачальників понад
суми дебіторської заборгованості, а також понад вартості
товарів, отриманих за бартерною угодою, бо позивач ніяких витрат
не поніс.
Крім того, позивачем неправильно визначено розмір приросту по
товарно-матеріальних цінностях, що призвело до збільшення
валових витрат на 6300 грн.
02.07.2001 Кіровоградською об’єднаною державною податковою
інспекцією прийнято рішення № 758/23-1/6518, яким донараховано
податок на прибуток в сумі 9120 грн. та застосовані фінансові
санкції в сумі 912 грн.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи від
асоціації “Корець” та від заводу “Сом” за бартерними угодами
позивач отримав товар на суму, що перевищує вартість
поставленого ним товару.
Більше того, наведене підтверджується і позивачем у доповненні
до апеляційної скарги (а.с.135-137).
Крім того, неправильно віднесена на валові витрати і
заборгованість перед ВАТ “Теплик МРАТС”, про що свідчать і дані
бухгалтерського обліку.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
валові витрати – сума будь-
яких витрат платника податку у грошовій, матеріальні або
нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості
товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником
податку для їх подальшого використання у власній господарській
діяльності.
Позивачем товари не придбавалися, а надійшли надмірно за
бартерними угодами, а тому підстав для віднесення їх до валових
витрат не було. Посилання апеляційного господарського суду при
вирішення спору на п. п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України
“Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
при
задоволенні скарги виробничо-комерційного підприємства “Нант” є
помилковим, а постанова в частині визнання недійсним рішення
податкової інспекції про донарахування податку на прибуток в
сумі 7230 грн. та фінансових санкцій в сумі 723 грн. підлягає
скасуванню.
У зв’язку з неправильним визначенням розміру приросту товарно-
матеріальних цінностей апеляційним господарським судом на
підставі п. 5.9 ст. 5 Закону “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
обгрунтовано відмовлено у позові
щодо визнання недійсним рішення податкової інспекції в частині
донарахування податку на прибуток, виходячи із зменшення суми
валових витрат на 6300 грн.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
судові витрати, пов’язані з розглядом
справи, покладаються на позивача з зв’язку з відмовою у позові,
а тому постанова апеляційного господарського суду в цій частині
також підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,111-9-111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Відновити Державній податковій інспекції у м. Кіровограді
процесуальний строк на подання касаційної скарги.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Кіровограді
задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 17.12.2001 у справі № Б/16 змінити і викласти в наступній
редакції:
У позові виробничо-комерційному підприємству “Нант” у формі
товариства з обмеженою відповідальністю до Кіровоградської
об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним
рішення від 02.07.2001 № 758/23-1/6518 в частині донарахування
податку на прибуток в сумі 9120 грн. та фінансових санкцій в
сумі 912 грн. відмовити.
Головуючий Н.Кочерова
Судді В.Рибак
А.Уліцький