ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.04.2002 Справа N 4/14-ПД
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Плахотнюк С.О., Панченко Н.П. , Плюшка І.А
розглянула касаційну скаргу АКБ “Укрсоцбанк” на постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 15.01.2002 р. у
справі № 4/14-ПД за позовом ПП “Промпостачсервіс” до відділу
державної виконавчої служби Комсомольського РУЮ м. Херсона, 3-тя
особа АКБ “Укрсоцбанк” – Херсонська обласна філія
про звільнення майна з-під арешту
Касаційну скаргу розглянуто у відкритому судовому засіданні за
участю представників
АКБ “Укрсоцбанк” – Твердохліб О.С. – нач. відділу врегулювання
спорів юр. управління, Филонич А.М. – нач. юр. відділу,
Голинський О.В. – гол. юрисконс. Херсонської філії.
Представники позивача та відповідача, повідомлені належним чином
про час і місце розгляду касаційної скарги своїх представників в
судове засідання не направили.
Приватне підприємство “Промпостачсервіс” звернулося до
господарського суду Херсонської області про звільнення майна з-
під арешту, який був накладений відділом державної виконавчої
служби Комсомольського районного управління юстиції у м.
Херсоні. 3-ю особою на боці відповідача залучено АКБ
“Укрсоцбанк” в особі Херсонської обласної філії АКБ
“Укрсоцбанк”.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 16.11.01
позовні вимоги задоволено. Звільнено з-під арешту не закінчене
будівництво триповерхової адмінбудівлі, розташованої по
вул.Р.Люксембург, 10/36. Скасована ухвала про заборону по
відчуженню спірного майна від 21.09.01.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
15.01.02 рішення господарського суду Херсонської області від
16.11.01 залишено без змін, а апеляційна скарга АКБ “Укрсоцбанк”
в особі Херсонської обласної філії — без задоволення.
Основним мотивом прийняття вказаних рішень суди вважають те, що
на момент опису та накладення арешту зазначена будівля не була
власністю ЗАТ “Облжитлопостачторг”, оскільки відповідно до
договору купівлі-продажу від 25.09.98 останній передав у
власність позивача перший та другий поверхи цієї адмінбудівлі,
загальною площею 1030,5 м2.
Третій поверх з мансардою загальною площею 858,3 м2 зазначеної
будівлі на підставі договору купівлі-продажу № 5 від 29.09.98
ЗАТ “Облжитлопостачторг” передав у власність ДП компанії
“Боекс”, яка за договором купівлі-продажу від 23.03.01 передала
ці об'єкти у власність позивача.
3-я особа — АКБ “Укрсоцбанк” в особі Херсонської обласної філії
в касаційній скарзі просить скасувати рішення господарського
суду Херсонської області від 16.11.01 і постанову Одеського
апеляційного господарського суду від 15.01.01, посилаючись на
те, що судом неповно з'ясовані матеріали справи, що привело до
неправильного застосування норм матеріального та процесуального
права. Зокрема, скаржник вважає, що провадження у справі
підлягає припиненню у зв'язку з тим, що спір між тими ж
сторонами про той же предмет і з тих же підстав було розглянуто
Комсомольським районним судом м. Херсона і ухвалою суду від
02.04.98 заявнику ПП “Промпостачсервіс” було відмовлено про
звільнення майна з-під арешту. Крім того, скаржник вважає
помилковим висновок господарського суду про те, що на час
укладання договору купівлі-продажу спірного будинку від 25.09.98
між ЗАТ “Облжитлопостачторг” і ПП “Промпостачсервіс” у банку вже
не було права на заставу цього майна, оскільки рішення
арбітражного суду Херсонської області від 21.07.98, яким визнано
недійсним договір застави від 24.06.97, скасоване.
Постановою Вищого арбітражного суду України від 01.10.98 і право
банку на заставу цього майна поновлено з часу укладання договору
застави.
Скаржник також вважає, що згідно ст. 27 Закону України “Про
заставу” при передачі права власності на заставлене майно право
заставодержателя зберігається і слідує за предметом застави до
набувача.
Перевіривши матеріали справи, мотиви прийнятих рішень, колегія
судів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню з наступних підстав.
АКБ “Укрсоцбанк” в особі Херсонської обласної філії у
відповідності з умовами кредитного договору № 2 від 18.06.97
відкрита кредитна лінія ЗАТ “Облжитлопостачторг” з максимальної
заборгованості 600000 грн. терміном до 18.06.98, в забезпечення
якого 24.06.97 був укладений договір застави недобудованої
адмінбудівлі і склада-модуля за адресою: м. Херсон, вул.Р.Люксем
бург, 10/36. Договір застави засвідчено приватним нотаріусом
Херсонського міського нотаріального округа за реєстровим № 4183.
У зв'язку з тим, що заборгованість по зазначеному кредитному
договору не була погашена, на підставі ст. 20 Закону України
“Про заставу” і ст.ст. 8, 88 Закону України “Про нотаріат”
приватним нотаріусом здійснений виконавчий напис від 01.07.98 за
№ 2745, згідно якого ЗАТ “Облжитлопостачторг” на користь
Херсонської облдирекції “Укрсоцбанк” необхідно було стягнути
434446,49 грн. та передати майно. Виконавчий напис переданий до
Комсомольського районного суду м. Херсона на виконання.
На підставі ст.ст. 356, 363, 381 діючого на той час ЦПК України
та Інструкції “Про виконавче провадження” було порушено
виконавче провадження по зверненню стягнення на заставлене майно
по зазначеному договору застави. У межах цього договору 22.01.99
майно було описано і на нього накладено арешт. Але, як
вбачається з матеріалів справи і встановлено судами першої і
апеляційної інстанції, на той час зазначені об'єкти застави були
продані позивачу (договори купівлі-продажу від 25.09.98 і
23.03.01).
Договір застави рішенням арбітражного суду Херсонської області
визнано недійсним 21.08.98 і тому суди першої і апеляційної
інстанції дійшли висновку, що на момент арешту зазначене майно
не належало на праві власності ЗАТ “Облжитлопостачторг”, який
був боржником за виконавчим написом і тому позивач як власник,
відповідно ст. 98 Закону України “Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
може
вимагати усунення будь-яких порушень його права володіння
спірним майном.
Колегія суддів вважає, що судами як першої, так і апеляційної
інстанцій невірно надана оцінка фактичним обставинам та
матеріалам справи, а тому допущена помилка в застосуванні як
процесуальних, так і матеріальних норм права.
Колегія суддів вважає неправильним виключення з доказів у справі
рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 02.04.99,
яке залишено в силі ухвалою судової колегії в цивільних справах
Херсонського облсуду від 19.05.99, відповідно до яких скарга ПП
“Промпостачсервіс” на дії державного виконавця щодо
неправомірного арешту спірного майна залишена без задоволення.
Згідно зі ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
рішення суду з
цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для
господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають
значення для вирішення спору. Факти, які відповідно до закону
вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи.
Комсомольським районним судом м. Херсона встановлено, що
виконавчий припис № 2745, відповідно до якого з ЗАТ
“Облжитлопостачторг” належить стягнути 425927,49 грн. та
передати склад-модуль і не добудовану адмінбудівлю, не
скасований у встановленому порядку. Опис майна проводився в
присутності боржника і стягувача.
Підстав для задоволення скарги ПП “Промпостачсервіс” не
встановлено.
Відповідно до ст. 59 Закону України “Про виконавче провадження”
особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить
їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про
визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.
Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник.
Розглядаючи даний спір судами, не з'ясовано зміст позову, а тому
не визначено учасників процесу. Зокрема, не обговорювались
питання участі у справі в якості відповідача ЗАТ
“Облжитлопостач” з урахуванням того, що стягувач не погоджувався
з договором купівлі-продажу.
Що ж до заперечень проти арешту (опису) майна, які не пов'язані
зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог
виконавчого провадження з боку органів Державної виконавчої
служби, то їх слід було б розглядати за правилами ст. 1212 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
З цієї позиції не проаналізовані обставини, що є рішення
районного суду по скарзі на дії державного виконавця.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 111-9, 111-11, 111-
12, 111-13 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів Вищого господарського суду
України,
ПОСТАНОВИЛА:
1. Касаційну скаргу задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Херсонської області від
16.11.2001 р. та постанову Одеського апеляційного господарського
суду від 15.01.2002 р. у справі № 4/14-ПД скасувати
3. Справу № 4/14 – ПД направити на новий розгляд до
господарського суду Херсонської області.
Головуючий Плахотнюк С.О.
Суддя Панченко Н.П.
Суддя Плюшко І.А.