ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.04.2002 Справа N 1/1/273-1/4/565
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кочерової Н.О.
суддів : Рибака В.В., Уліцького А.М.,
за участю представників сторін:
від позивача Свидерський К.Е. – дов. від
22.04.2002
Гаджилова І.М. – дов. від
22.04.2002
від відповідача Чулой І.С. – дов. від 25.01.2002 №
831/10/10-01, Киба Л.М. – дов. від
22.04.2002 № 5928/10/10
розглянув касаційну скаргу приватного підприємства
“Госпрозрахункове бюро “Енергія”
на постанову від 03-08.01.2002
Дніпропетровського апеляційного господарського суду № 02-5/9-
11/1
арбітражного суду Запорізької області
у справі № 1/1/273-1/4/565
за позовом приватного підприємства
“Госпрозрахункове бюро “Енергія”
до Державної податкової інспекції у
Хортицькому районі м. Запоріжжя
Про визнання рішення недійсним
В березні 2000 року приватне підприємство “Госпрозрахункове бюро
“Енергія” пред’явило в суді позов до Державної податкової
інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя про визнання
недійсним рішення № 83-23-02-19269348/1405 від 25.02.2000 про
застосування та стягнення фінансових санкцій в частині
донарахування податку на прибуток в сумі 267060 грн., фінансових
санкцій по податку на прибуток в сумі 80111-8 грн., пені по
збору до Державного інноваційного фонду в сумі 21628,59 грн.
Справа судами розглядалась неодноразово.
Рішенням арбітражного суду Запорізької області від 15.05.2001
(суддя Проценко О.А.) позов задоволено.
Задовольняючи позов, арбітражний суд виходив з того, що статтею
1 Закону України “Про систему оподаткування” ( 1251-12 ) (1251-12)
встановлено, що ставки, механізм справляння податків і зборів
(обов’язків платежів), за винятком особливих видів мита, і
пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або
змінюватися іншими законами України, крім законів про
оподаткування.
Встановивши в Законі України “Про Державний бюджет України на
1998 рік” ( 796/97-ВР ) (796/97-ВР)
загальну обов’язковість збору до
Державного інноваційного фонду та його розмір, законодавець не
визначив періоди і строку цього збору, а тому у відповідача не
було підстав нараховувати пеню за порушення строків сплати.
Позивачем не порушено вимог п. 5.9 ст. Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
бо даний
пункт Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
застосовується у разі обліку
платником податку покупних товарів.
Приватним підприємством “Госпрозрахункове бюро “Енергія”
придбавались основні фонди з метою їх подальшого продажу, які
товарами визнані бути не можуть.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 03-08.01.2002 (судді Лотоцька Л.О., Євстигнєєва О.С., Тищик
І.В.) рішення арбітражного суду Запорізької області від
15.05.2001 змінено.
Рішення Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м.
Запоріжжя від 25.02.2000 № 83-2302-19269348/1405 про
застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення
законодавства про оподаткування визнано недійсним в частині
нарахування приватному підприємству “Госпрозрахункове бюро
“Енергія” пені по збору до Державного інноваційного фонду.
В решті позову відмовлено.
Змінюючи рішення арбітражного суду, апеляційна інстанція
виходила з того, що основні фонди – це матеріальні цінності, що
обов’язково використовуються в господарській діяльності протягом
періоду, який перевищує 365 днів та вартість яких підлягає
амортизації. Тому придбані позивачем трактори та шахтний
електровоз, які були частково продані, є не основними фондами, а
товаром.
В касаційній скарзі приватне підприємство “Госпрозрахункове бюро
“Енергія” просить постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду в частині відмови в позові про визнання
недійсним рішення податкової інспекції про донарахування податку
на прибуток в сумі 267060 грн. та застосування фінансових
санкцій в сумі 80118 грн. скасувати, посилаючись на те, що судом
при прийнятті постанови не враховані вимоги Порядку складання
декларації про прибуток підприємств, який прийнятий відповідно
до Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
і яким
позивач керувався при визначенні об’єкту оподаткування.
Заслухавши доповідь судді Кочерової Н.О., пояснення
представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом
обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд
України у складі колегії суддів вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню виходячи з наступного.
18.02.2000 Державною податковою інспекцією у Хортицькому районі
м. Запоріжжя за наслідками перевірки дотримання вимог
податкового та валютного законодавства приватною фірмою
“Госпрозрахункове бюро “Енергія” за період з 01.01.98 по
31.12.99 складено акт, в якому вказано, що “Госпрозрахункове
бюро “Енергія” облік по придбаним засобам для подальшого
перепродажу не вела і в відомості про балансову вартість
товарних запасів не збільшила приріст на кінець звітного періоду
(на кінець 1998 року) на суму 636309 грн. в порушення п. 5.9 ст.
5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
На кінець 1999 року не збільшила приріст на суму 253,9 тис. грн.
Завищення валових витрат у 1998 році встановлено в сумі 636,3
тис. грн., у 1999 році відповідно 253,9 тис. грн.
25.02.2000 на підставі акту Державна податкова інспекція
прийняла рішення № 83-2302-19269348/1405 про застосування та
стягнення фінансових санкцій за порушення законодавства про
оподаткування яким приватному підприємству “Госпрозрахункове
бюро “Енергія” донараховано податок на прибуток в сумі 267,067
грн. та застосовані фінансові санкції в сумі 80118 грн.
Як встановлено судовими інстанціями і вбачається з матеріалів
справи придбані у 1998 р. в 1999 р. трактори та шахтний
електровоз були правильно віднесені до основних фондів з метою
їх подальшого продажу.
Відповідно до п. 4.23 Порядку складення декларації про прибуток
підприємств, прийнятого відповідно до Закону України “Про
внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
витрати на придбання основних фондів
з метою їх подальшого продажу іншим особам включаються в інші
витрати та відображаються в рядку 18 додатку “Ж”. Облік приросту
балансової вартості основних фондів придбаних з метою їх
подальшого продажу Порядком не передбачений.
Вказаний порядок було прийнято саме на виконання Закону “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
і позивачем
при обліку тракторів та електровозу був застосований.
Посилання на порушення позивачем п. 5.9 ст. 5 Закону
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
є помилковим, бо він стосується отриманих товарів,
тобто товарно-матеріальних цінностей, які не є основними
фондами.
Порядок складання декларації про прибуток чітко розподіляє облік
товарно-матеріальних цінностей, облік основних фондів, що
використовуються у виробничій діяльності платника податку та
облік основних фондів придбаних з метою їх подальшого продажу
іншим особам та не ототожнює ці поняття.
Необгрунтованими є також твердження про порушення позивачем п.
п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, бо він стосується основних фондів,
які використовуються у виробничій діяльності платника податку,
позивачем були придбані основні фонди з метою їх подальшого
продажу іншим особам.
Не відповідає вимогам Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
посилання Державної
податкової інспекції щодо необхідності переобліку в Декларації
основних фондів придбаних з метою їх подальшого продажу в
товари, оскільки основні фонди не були реалізовані у звітний
період.
Дана вимога не грунтується на Законі, оскільки порядок
переобліку не Законом, не Порядком не передбачений.
Згідно п. 5.10. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
установлення додаткових обмежень
щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника
податку, крім тих, що зазначені в цьому Законі ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, не
дозволяється.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського
суду України вважає рішення арбітражного суду Запорізької
області законним та обгрунтованим, а постанову апеляційного
господарського суду в частині зміни цього рішення помилковою та
такою, що підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України у складі колегії суддів
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу приватного підприємства “Госпрозрахункове бюро
“Енергія” задовольнити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 03-08.01.2002 у справі № 1/1/273-1/4/565 в частині зміни
рішення арбітражного суду Запорізької області від 15.05.2001
скасувати.
Рішення арбітражного суду Запорізької області від 15.05.2001 у
справі № 1/1/273-1/4/565 залишити без змін.
Головуючий Н. Кочерова
Судді В. Рибак
А. Уліцький