ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.04.2002 Справа N 3811-6/785/672C
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у
відкритому судовому Відкритого акціонерного
засіданні касаційну товариства "СН"
скаргу
на постанову від 22.02.2002 № 217
у справі № 38 господарського суду
за позовом Харківського апеляційного господарського
суду від 15.11.2001
до Відкритого акціонерного товариства "СН"
Сумського обласного територіального
відділення Антимонопольного комітету
України
про порушення антимонопольного законодавства
та накладення штрафу
взяли участь представники від:
в судовому засіданні позивача - присутній,
відповідача - присутній,
ВАТ "СН" 26.07.2001 за № 941 заявило позов до господарського суду
Сумської області про визнання недійсною постанови в.о. голови
Сумського обласного територіального відділення від 27.06.2001 за
№ 14-5 "Про порушення антимонопольного законодавства та накладення
штрафу" з тих мотивів, що товариство не включене до Переліку
суб'єктів господарювання, що займають монопольне становище а також
на ту обставину, що встановлені тарифи на зберігання
нафтопродуктів не є дискримінаційними, тобто такими, що погіршують
умови зберігання для споживачів у порівнянні з іншими суб'єктами
господарювання, які надають послуги по зберіганню нафтопродуктів.
Рішенням господарського суду Сумської області від 23.08.2001 в
задоволенні позову відмовлено.
Прийняте рішення мотивовано тим, що за результатами проведеної
комітетом перевірки встановлено, що ВАТ "СН" за зберігання
нафтопродуктів застосовувались різні тарифи для різних споживачів.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду і вважаючи його
таким, що не відповідає чинному законодавству та наданим доказам,
позивач звернувся з апеляційною скаргою.
На думку позивача, у прийнятті рішення судом не враховано, що на
час винесення оспорюваної постанови, по-перше:
-тарифи ВАТ "СН" не є дискримінаційними, тобто такими, що
погіршують умови зберігання для споживачів у порівнянні з іншими
суб'єктами господарювання, які надають послуги по зберіганню;
-по друге, судом не взято до уваги положення ст. 7 Закону України
"Про ціни і ціноутворення" ( 507-12 ) (507-12)
. Так, вільні ціни
застосовуються на всі види послуг, за винятком тих, по яким
здійснюється їх державне регулювання.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
15.11.2001 рішення від 23.08.2001 залишено без змін.
ВАТ "СН" у поданій скарзі просить рішення господарського суду
Сумської області від 23.08.2001 та постанову Харківського
апеляційного господарського суду від 15.11.2001 по справі № 38
скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову про
визнання недійсною постанови Сумського обласного територіального
відділення Антимонопольного комітету України від 27.06.2001
№ 14-П.
Позивач в обгрунтування своїх доводів посилається на те, що
постанова Сумського обласного територіального відділення
Антимонопольного комітету України № 03-26.1/6-2001 від 27.06.2001
про накладення штрафу за порушення антимонопольного законодавства
суперечить законодавству, оскільки відповідачем не доведено
скоєння правопорушень, передбачених Законом України "Про захист
від недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності"
( 236/96-ВР ) (236/96-ВР)
.
Дослідивши матеріали перевірки та заслухавши представників сторін,
Вищий господарський суд України, -
ВСТАНОВИВ:
За результатами планової перевірки відкритого акціонерного
товариства "СН" територіальним відділенням антимонопольного
комітету України виявлені значні порушення вимог антимонопольного
законодавства.
Так, по результатам перевірки 27.06.2001 виконуючий обов'язки
відділення П. К-й постановив відповідно до ст. 19 Закону України
"Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної
конкуренції у підприємницькій діяльності" ( 2132-12 ) (2132-12)
до
товариства застосувати штраф у розмірі 17000 грн.
Згадана постанова базується на даних, виявлених в ході перевірки,
що ВАТ "СН", що діє в межах Сумської області на протязі 1998-2000
р.р. займало монопольне становище на ринку зберігання
нафтопродуктів, частка позивача за даними перевірки на 1999 рік
становить 68,9%, та за 2000 р. - 92,7%. Всупереч тарифам,
затвердженим наказом голови правління ВАТ № 19П від 18.12.98 та
№ 8 від 24.01.2000 позивачем застосовувалась плата за зберігання
нафтопродуктів в розмірі від 0,5% до 6% обсягу прийнятих на
зберігання нафтопродуктів, в залежності від споживача.
Комітет вважає, що встановлення і застосування різних тарифів на
зберігання нафтопродуктів для різних споживачів є порушенням абз.
6 ст. 4 Закону України "Про обмеження монополізму та недопущення
недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності"
( 2132-12 ) (2132-12)
як зловживання монопольним становищем в частині
встановлення дискримінаційних цін на свої товари (послуги), що
обмежують права окремих споживачів.
Відповідно до розділу 2 статуту ВАТ "СН" одним із видів діяльності
товариства є, надання послуг по прийому, зберіганню та відпуску
нафтопродуктів підприємствам, установам, комерційним структурам та
іншим споживачам.
ВАТ "СН" є господарюючим суб'єктом, який на підставі
цивільно-правових зобов'язань за відповідну плату надає послуги по
зберіганню нафтопродуктів.
Подані позивачем договори про надання послуг збереження
нафтопродуктів комітету та долучені до матеріалів справи свідчать,
що ВАТ "СН" приймав на зберігання нафтопродукти та виконував
роботи по їх прийому, обліку, зберіганню та відпуску споживачу, а
ті в свою чергу повинні сплачувати кошти.
Отже, правовідносини, що мали місце між позивачем та контрагентами
по договору, виникали на підставі ст.ст. 151, 153, 154, 413 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
та мають усі ознаки, що властиві
цивільно-правовим зобов'язанням.
За цими договорами одна сторона надає другій стороні послуги по
збереженню нафтопродуктів за плату, внаслідок чого для іншої
сторони виникає зобов'язання сплачувати кошти за надані послуги.
При прийнятті рішення не взято до уваги положення ст. 7 Закону
України "Про ціни і ціноутворення" ( 507-12 ) (507-12)
від 3 грудня 1990
року, що вільні ціни застосовуються на всі види послуг, за
винятком тих, по яким здійснюється їх державне регулювання.
Між тим, як слідує із наказів голови правління ВАТ "СН" тарифи на
зберігання нафтопродуктів встановлені з урахуванням таких
факторів, як: об'єм, термін зберігання, державні організації,
сільгоспвиробники.
Як слідує з матеріалів справи та постанови в.о. голови Сумського
обласного територіального відділення Антимонопольного комітету
України не надало доказів того, що ВАТ "СН" нав'язував своїм
контрагентам такі умови договору, які ставили б контрагентів в
нерівне становище, а також чинив дії з метою створення перешкод
доступу на ринок інших підприємств.
Таким чином представлені договори і діюче цивільне законодавство
дають можливість прийти до висновку про здійснення ВАТ "СН"
діяльності по наданню послуг на зберігання нафтопродуктів у
відповідності зі ст. 1, 2 Закону України "Про обмеження
монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у
підприємницькій діяльності" ( 2132-12 ) (2132-12)
ст. 1, 2 Закону України
"Про підприємство" як господарської діяльності.
Як слідує із тексту постанови комітету про накладення арешту, що в
результаті аналізу договорів інших суб'єктів господарювання, що
діють на ринку зберігання нафтопродуктів і складають конкуренцію
товариству, зокрема ТОВ "ЗН", ТОВ "ГНП", ВАТ "КА", ВАТ "КАТ", ВАТ
"НА", послуги на зберігання світлих нафтопродуктів надаються
останніми за тарифами від 1% до 3% від обсягу прийнятих на
зберігання нафтопродуктів. Таким чином, відсутні підстави для
кваліфікації дій ВАТ "СН" як монопольно високих тарифів на послуги
зберігання нафтопродуктів.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що надані суду документи
та договори спростовують твердження комітету про те, що ВАТ "СН"
нав'язувало своїм контрагентам особливі (додаткові) умови, які не
стосуються предмета договору і ставлять їх (споживачів) у нерівне
становище, а також створювали перешкоди для доступу на ринок по
користуванню послугами інших суб'єктів господарювання.
Колегія суддів вважає, що надані суду документи підстав для
висновків щодо наявності таких порушень не дають, а позиція
відповідача є помилковою, яка не випливає з вимог Закону України
"Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної
конкуренції в підприємницькій діяльності" ( 2132-12 ) (2132-12)
.
В матеріалах справи, яка складається зі 108 прошитих та
пронумерованих аркушів не вбачається, що на громадянина П.К-я були
покладені обов'язки голови Сумського обласного територіального
відділення Антимонопольного комітету України. Головою відділення є
Ю.В. І-в. Відтак, Вищий господарський суд України вважає постанову
№ 14-П від 27.06.2001 у справі № 03-16.1/6-2001 незаконною, як
такою, що прийнята не уповноваженою особою.
Відповідач не виконав вимог ухвали суду та не надав документів,
які підтвердили б обґрунтованість та правомірність оспорюваної
постанови. Такі докази у справі відсутні. Суд порушив вимоги
ст.ст. 32-38, 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції так і
господарський суд необгрунтовано дійшли висновку, що дії позивача
по встановленню тарифів на зберігання нафтопродуктів є
протиправними і потягли за собою шкідливі наслідки у вигляді
обмеження прав окремих споживачів.
Аналіз наведених обставин в їх сукупності свідчить про те, що
позивачем доведено відсутність у своїх діях порушень, передбачених
ст. 4 Закону України "Про обмеження монополізму та недопущення
недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності"
( 2132-12 ) (2132-12)
, а отже позов підлягає задоволенню.
З мотивів наведених вище, касаційна скарга ВАТ "СП" підлягає
задоволенню, а рішення і постанова господарського суду у справі
№ 38 скасуванню, як ухвалені всупереч вимогам ст.ст. 8, 16, 24
Закону України "Про Антимонопольний комітет України" ( 3659-12 ) (3659-12)
,
ст. 23 Закону України "Про обмеження монополізму та недопущення
недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності"
( 2132-12 ) (2132-12)
.
На підставі викладеного та керуючись п.2 ст. 111-9 , ч.1 ст.
111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1 .Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "СП" від
22.02.2002 № 217 задовольнити.
2.Скасувати рішення господарського суду Сумської області від
23.08.2001 та постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 15.11.2001 у справі № 38.
3.Позовні вимоги відкритого акціонерного товариства "СП"
задовольнити. Постанову виконуючого обов'язки голови Сумського
обласного територіального відділення Антимонопольного комітету
України № 14-П від 27 червня 2001 року у справі № 03-26.1/6-2001
визнати недійсною.
4.Витрати по оплаті державного мита та інформаційних послуг
покласти на відповідача. Видачу наказів доручити господарському
суду Сумської області.
5.Матеріали справи надіслати господарському суду Сумської області.