ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.04.2002 Справа N ПД19/130
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Перепічая В.С.
суддів : Вовка І.В.
Гончарука П. А.,
розглянувши касаційну приватного підприємця Ярового А.О.
скаргу
на постанову від 22.01.2002р. Дніпропетровського
апеляційного господарського суду
у справі № ПД 19/130
за позовом ПП Ярового А.О.
до ТОВ “Адріатика”,
ПП Скрипкіної І.М.,
ПП Василишиної О.М.
третя особа приватний нотаріус – Дерев'янко
О.К.
Про визнання договорів недійсними
В С Т А Н О В И В :
У вересні 2001 року ПП Яровий А.О. звернувся до суду з позовом
до ТОВ “Адріатика”, ПП Скрипкіної І.М. та ПП Василишиної О.М., в
якій посилаючись на ст.ст. 153, 154 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
просив визнати недійсними договори купівлі-продажу від 11.08.97,
укладений між позивачем та ТОВ “Адріатика”, від 18.07.98,
укладений між ТОВ “Адріатика” та ПП Скрипкіною І.М., від
24.12.99, укладеного між ПП Скрипкіною І.М. та ПП Василишиною
О.М.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
01.11.2001р. визнано неукладеним договір
купівлі-продажу від 11.08.97, провадження у справі по визнанню
цього договору недійсним припинено; визнано недійсними договори
купівлі-продажу від 18.07.98. та від 24.12.99.
ПП Скрипкіна І.М. та ПП Василишина О.М., не погоджуючись з
вказаним рішенням суду, звернулися до Дніпропетровського
апеляційного суду з апеляційною скаргою.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 22.01.2002р. ( судді Ясир Л.О. – головуючий, Прудников В.В.,
Ільєнко Т.В.) рішення суду скасовано і у позові відмовлено.
ПП Яровий А.О. звернувся з касаційною скаргою в якій просить
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 22.01.2002 року скасувати, рішення суду від 01.11.2001
залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін,
перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної
скарги, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню з наступних підстав.
Як видно з матеріалів справи, приватним підприємцем Яровим А.О.
було заявлено позов про визнання трьох договорів купівлі-
продажу, від- повідно, від 11.08.97р., 18.06.99 та 24.12.99р.
недійсними з підстав ст. 48 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Суд першої інстанції визнав договір від 11.08.97р. таким, що
неукладений, але при цьому не звернув увагу на те, що вирішення
цього питання у такій правовій площині не відповідає способам
захисту цивільних прав, передбачених ст. 6 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та іншим законам України, як і не врахував, що визнання договору
неукладеним як факту, що має юридичне значення, може мати місце,
але лише в розрізі оцінки фактичних обставин справи при
вирішенні між сторонами договору спору про право цивільне.
Не врахував суд при цьому і роз'яснень постанови Пленуму
Верховного Суду України від 28.04.78 № 3 ( зі змінами і
доповненнями) “Про судову практику в справах про визнання угод
недійсними” ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
, що визнаючи угоду недійсною, суд
якщо інше не передбачено законом, своїм рішенням зобов'язує
кожну із сторін повернути другій стороні вже одержане за угодою,
а при неможливості повернути одержане в натурі ( у разі втрати,
псування, значного зносу майна, істотної його зміни та інше) –
повернути його вартість у грошах .
Таким чином, апеляційний суд мав підстави для скасування
рішення, прийнятого судом першої інстанції.
Разом з тим, не можна погодитись з постановою апеляційного суду
в частині вирішення ним заявленого позову по суті.
Відповідно до ст. 84 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, роз'яснень, які
містяться у п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від
29.12.76р. “Про судове рішення”
( v0011700-76 ) (v0011700-76)
мотивувальна частина рішення повинна містити
встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх
юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких
суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.
Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.
Суд другої інстанції не виконав вказаних вимог, відмовляючи у
задоволенні позову не навів цьому обґрунтувань, обмежившись
загальним посиланням про відсутність підстав.
Крім того, як видно з матеріалів справи ПП Яровим А.О. при
подачі позову було пропущено строк позовної давності.
Відповідно ж до ч. 1 ст. 80 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
закінчення
строку позовної давності до пред'явлення позову є самостійною
підставою для відмови в позові.
Проте, частиною другою цієї ж норми закону передбачено, що якщо
суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності,
порушене право підлягає захистові.
При цьому, виходячи з вимог ст. 1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ст.
24 ЦПК України, у зв'язку із залученням до участі у справі в
якості третьої особи без самостійних вимог приватного нотаріуса
Дерев'янка О.К., суд не з'ясував питання і про те, чи не
належить розгляд даної справи до підвідомчості суду загальної
юрисдикції.
За таких обставин, постанова Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 22.01.2002 в частині вирішення
заявленого позову по суті підлягає скасуванню, з направленням
справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9
–111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу приватного підприємця Ярового Анатолія
Олексійовича задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 22.01.2002р. в частині вирішення заявленого позову по суті
скасувати і справу передати на новий розгляд до господарського
суду Дніпропетровської області.
В решті постанову залишити без змін.
Головуючий В.Перепічай
С у д д і І.Вовк
П. Гончарук