ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.04.2002 Справа N 5/313пн
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Овечкіна В.Е.
суддів : Чернова Є.В., Мілевського Й.Р.
за участю представників
позивача не з’явився
відповідача Дунаєва А.В., Парадник А.О.
розглянув у відкритому судовому
засіданні касаційну скаргу ПП “Троянда”
на постанову від 30.01.2002
Донецького апеляційного господарського суду
у справі № 5/313 пн
за позовом Фонду комунального майна
Стахановської
міськради Луганської області
до ПП “Троянда”
Про зобов’язання відповідача звільнити вбудовано-прибудоване
нежиле приміщення площею 94,5 кв.м. по вул.Б.Хмельницького,38 в
м. Стаханові
Рішенням від 30.11.2001 господарського суду Луганської області
(суддя Парамонова Т.Ф.) позов задоволено у зв’язку з відсутністю
правових підстав для зайняття відповідачем приміщення, яке
відноситься до комунальної власності м. Стаханова, що обумовлено
визнанням неукладеним договору оренди від 07.06.94 та
недоведеністю відповідачем правонаступництва стосовно
організації орендарів магазину “Лік” - орендаря за вищезгаданим
договором.
Постановою від 30.01.2002 Донецького апеляційного господарського
суду (судді: Мирошниченко С.В., Колядко Т.М., Кулебякін О.С.)
рішення залишено без змін з тих же підстав.
ПП “Троянда” у поданій касаційній скарзі просить рішення та
постанову скасувати, прийняти нове рішення, посилаючись на
неврахування судом всупереч вимогам ст. 49 Закону України “Про
власність” ( 697-12 ) (697-12)
та ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
правомірності володіння підприємством займаним приміщенням,
встановленої рішенням від 08.02.2001 арбітражного суду
Луганської області у справі № 17/343 Н, а також вказує на
підтвердження свого правонаступництва щодо організації орендарів
магазину “Лік” Статутом ПП “Троянда” та розпорядженням
Стахановського міськвиконкому від 15.03.96 № 101.
Окрім того скаржник вважає, що рішення Стахановського
міськвиконкому від 17.03.92 № 121 не може бути правовою
підставою підтвердження права власності на спірне приміщення,
оскільки в момент прийняття цього рішення згідно з п. 20 ст. 19
Закону України “Про місцеві ради народних депутатів, місцеве і
регіональне самоврядування” затвердження переліку об’єктів
комунальної власності відносилося до виключної компетенції
міської ради.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні
обставини) справи на предмет повноти їх встановлення і
правильності юридичної оцінки судом та заслухавши пояснення
присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення від
30.11.2001 та постанова від 30.01.2002 – скасуванню з ухваленням
нового рішення про передачу справи на новий розгляд до суду
першої інстанції з наступних підстав.
За умовами укладеного між позивачем (орендодавець) та
організацією орендарів магазину “Лік” (орендар) договору оренди
від 07.06.94 останній отримав в користування цілісний майновий
комплекс магазину “Лік”, в т.ч. і прибудоване приміщення в
будівлі магазину “Лік” площею 94,5 кв.м. по
вул.Б.Хмельницького,38 в м. Стаханові. Згідно з п. 2
розпорядження Стахановського міськвиконкому від 15.03.96 № 101
правонаступником організації орендарів стало ТОВ “Троянда”,
правонаступником якого в свою чергу з 08.09.2000 став позивач,
що вбачається з п. 1.1 Статуту ПП “Троянда”, а тому помилковими
визнаються висновки суду першої та апеляційної інстанції про
відсутність такого правонаступництва.
Пунктом 8.4 договору оренди від 07.06.94 передбачається
можливість його пролонгації, а тому виходячи зі змісту ст. 17
Закону України “Про оренду державного та комунального майна” не
виключається чинність цього договору до 07.06.2003 в частині
оренди відповідачем нежилих приміщень будівлі магазину “Лік”,
оскільки претензію про звільнення приміщень орендодавцем подано
вже після чергової пролонгації договору (07.06.2000).
Окрім того, судом першої та апеляційної інстанції не враховано
фактичні обставини правомірного перебування спірних приміщень на
балансі ПП “Троянда”, встановлені рішенням від 08.02.2001
арбітражного суду Луганської області у справі № 17/343 ПН між
тими ж сторонами, яке набрало законної сили з дня його прийняття
та не скасоване у встановленому порядку. В зв’язку з цим цілком
вірогідним є правомірне володіння та добросовісне користування
відповідача нежилими приміщеннями магазину “Лік” (ст. 49 Закону
України “Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
).
Водночас передчасними вважаються висновки суду першої та
апеляційної інстанції щодо відсутності у відповідача (орендаря)
підстав для зайняття зазначених нежилих приміщень, які
грунтуються на помилковому встановленні факту неукладення
договору оренди від 07.06.94, який нібито не містить таких
істотних умов як порядок відновлення орендованого майна та
порядок його повернення.
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про оренду державного та
комунального майна” орендою є засноване на договорі строкове
платне користування орендарем майном, необхідним для здійснення
підприємницької та іншої діяльності.
Проте, зміст п. 3.1 та абзаців 4 та 5 розділу 4 договору оренди
від 07.06.94 вказує на узгодження сторонами також таких істотних
умов як порядок відновлення орендованого майна та умови його
повернення, чим спростовуються вміщені в оскаржуваній постанові
висновки суду про зворотне. Окрім того, виходячи зі змісту п. 2
ст. 83 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд вправі
визнавати неукладеною цивільну угоду шляхом виходу за межі
позовних вимог, якщо про це є клопотання заінтересованої
сторони. В матеріалах справи відсутнє клопотання позивача про
визнання договору оренди від 07.06.94 неукладеним, а тому спірні
питання щодо укладення чи відсутності укладення цього договору
можуть бути лише предметом іншого судового провадження.
За таких обставин передчасними вважаються висновки суду
апеляційної інстанції про відсутність укладення між сторонами
договору оренди від 07.06.94.Адже, згідно з п. 1 ст. 83 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд вправі незалежно від
наявності чи відсутності заяв заінтересованої сторони лише
визнати недійсним пов’язаний з предметом спору договір, який
суперечить законодавству (ст. 48 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
), що не
слід ототожнювати з визнанням договору неукладеним, тобто,
таким, що не містить певних істотних умов (ст. 153 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
).
Касаційна інстанція також вважає за необхідне при новому
розгляді справи перевірити доводи скаржника щодо невідповідності
рішення Стахановського міськвиконкому від 17.03.92 № 121 вимогам
п. 20 ст. 19 чинного на той час Закону України “Про місцеві ради
народних депутатів, місцеве і регіональне самоврядування”,
оскільки в разі їх підтвердження виникнуть підстави вважати
зазначене рішення таким, що не породжує юридичних наслідків, що
в свою чергу потребуватиме достовірного встановлення легітимного
власника займаних ПП “Троянда” приміщень та їх належного
орендодавця. Адже, останнє стало підставою виникнення позовних
вимог у даному спорі (претензія № 613 від 20.06.2001 – а.с.13).
Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ч. 2 ст.
111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
дійшла висновку про неповне
встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість
надання належної юридичної оцінки всім обставинам справи, в
зв’язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для
достовірного з’ясування інших обставин, які мають істотне
значення для правильного вирішення даного спору та їх подальшого
врахування в сукупності з фактичними обставинами, встановленими
судом першої інстанції.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 35, 111-5, 111-7 – 111-
12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ПП “Троянда” задовольнити частково.
Рішення від 30.11.2001 господарського суду Луганської області та
постанову від 30.01.2002 Донецького апеляційного господарського
суду у справі № 5/313 пн скасувати з передачею справи на новий
розгляд до господарського суду Луганської області.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді: Є.Чернов
Й.Мілевський