ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.04.2002 Справа N 15/181пн
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Овечкіна В.Е.,
суддів Чернова Є.В.,
Мілевського Й.Р.,
за участю
представників:
позивача — Дунаєва А.В., Парадник А.О.,
відповідачів — не з'явилися,
розглянувши у ПП “Троянда”
відкритому судовому
засіданні касаційну
скаргу
на постанову від 18.09.01
Донецького апеляційного господарського суду
у справі № 15/181пн
за позовом ПП “Троянда”
до Стаханівського міськвиконкому
Луганської області;
Фонду комунального майна Стаханівської
міськради Луганської області;
Про визнання права власності на будівлю магазину “Лік” по
вул.Б.Хмельницького, 38 в м. Стаханові Луганської області.
Рішенням від 14.06.01 господарського суду Луганської області
(судді: Якушенко Р.Е., Палей О.С., Корнієнко В.В.) в позові
відмовлено у зв'язку з відсутністю викупу будівлі магазину “Лік”
за договором купівлі-продажу від 28.12.95 організацією орендарів
магазину, правонаступником якої є позивач, що обумовлено
незазначенням цієї будівлі в інвентаризаційному опису ф. 401
станом на 01.12.95 та її невключенням до акту оцінки вартості
майна орендного підприємства магазину “Лік” від 26.12.95.
Постановою від 18.09.01 Донецького апеляційного господарського
суду (судді: Гуреєв Ю.М., Кулебякін О.С., Мирошниченко С.В.)
рішення залишено без змін з тих же підстав.
ПП “Троянда” у поданій касаційній скарзі просить рішення та
постанову скасувати і прийняти нове рішення, посилаючись на
знаходження будівлі магазину “Лік” на балансі позивача як
правомірного володільця (користувача) з моменту укладення
договору оренди від 07.06.94 та входження цієї будівлі до
статутного фонду ПП “Троянда”. Окрім того, скаржник вважає, що
згідно п. 1.1 договору купівлі-продажу державного майна
орендного підприємства магазину “Лік” від 28.12.95 склад майна,
придбаного позивачем за цим договором, визначається актом
інвентаризації, а наявний у справі інвентаризаційний опис ф. 401
не є таким актом, оскільки протирічить вимогам п. п. 4, 13—15
Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, які
приватизуються, а також майна державних підприємств і
організацій, яке передається в оренду (затверджено Постановою
Кабінету Міністрів України від 02.03.93 № 158), у зв'язку з чим
є неналежним документом невстановленої форми.
Другий відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить рішення
та постанову залишити без змін, посилаючись на те, що на даний
час будівля магазину “Лік” є власністю територіальної громади м.
Стаханова, а на момент приватизації державного майна орендного
підприємства магазину “Лік” ця будівля не включена до
інвентаризаційного опису і акту оцінки майна від 26.12.95.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні
обставини) на предмет повноти їх встановлення і правильності
юридичної оцінки судом та заслухавши пояснення присутніх у
засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення від 14.06.01
та постанова від 18.09.01 — скасуванню з ухваленням нового
рішення про передачу справи на новий розгляд суду першої
інстанції з наступних підстав.
За умовами п. 1.1 укладеного між другим відповідачем (продавець)
та організацією орендарів магазину “Лік” (покупець) договору
купівлі-продажу від 28.12.95 продавець зобов'язувався передати у
власність покупця державне майно орендного підприємства “Магазин
“Лік”, яке включало всі активи і пасиви, інвентар, устаткування,
обладнання та інше майно згідно акту інвентаризації. Тобто,
склад відчуженого за цим договором державного майна повинен
чітко визначатися актом інвентаризації, який у матеріалах справи
відсутній.
Натомість передчасним визнається ототожнення судом першої
інстанції з актом інвентаризації наявних у справі
інвентаризаційних описів форми № 401 (а.с. 108—112), складених
станом на 01.12.95 відповідно до наказу Фонду комунального майна
м. Стаханова № 1 від 28.11.95. Для достовірного встановлення
наявності чи відсутності входження спірної будівлі магазину
“Лік” до складу викупленого організацією орендарів державного
майна за договором купівлі-продажу від 28.12.95 слід витребувати
у сторін та надати ретельну правову оцінку зазначеному вище акту
інвентаризації. При цьому необхідно перевірити доводи скаржника
щодо невідповідності інвентаризаційних описів ф. № 401 вимогам
чинного на той час Положення про інвентаризацію майна державних
підприємств, які приватизуються (затвердженого Постановою
Кабінету Міністрів України від 02.03.93 № 158), що тісно
пов'язано з їх доказовим значенням для даної справи.
Водночас слід врахувати, що чинне на той час законодавство про
приватизацію, зокрема, Закон України “Про приватизацію невеликих
державних підприємств” та Указ Президента України від 30.12.94 №
827/94 “Про заходи щодо прискорення процесу малої приватизації в
Україні” встановлювали право орендарів державного майна
здійснювати викуп цього майна разом із нежилими орендованими
приміщеннями, в яких майно знаходиться, за винятком випадків,
коли існувала пряма заборона місцевої ради чи якщо приміщення
або їх окремі частини становлять національну, культурну чи
історичну цінність і перебувають під охороною держави. Об'єктом
оренди за договором оренди від 07.06.94, укладеним між другим
відповідачем (орендодавець) та організацією орендарів магазину
“Лік”, правонаступником якої є ПП “Троянда”, є цілісний майновий
комплекс магазину “Лік”, до складу якого входить і спірна
будівля. Водночас, виходячи із суперечливого змісту п. 1.1
договору купівлі-продажу від 28.12.95 майно магазину “Лік”, яке
є об'єктом викупу організацією орендарів, розміщено в
орендованій будівлі ринку. Отже, в разі встановлення фактичного
невключення спірної будівлі магазину до складу приватизованого
майна за договором купівлі-продажу від 28.12.95, не виключається
наявність підстав вважати, що позивач є правомірним володільцем
будівлі магазину “Лік”, яка знаходиться на балансі ПП “Троянда”
як орендоване майно (ст. 49 Закону України “Про власність”
( 697-12 ) (697-12)
).
Адже, п. 8.4 договору оренди від 07.05.94 передбачено можливість
пролонгації договору, що узгоджується з вимогами ст. 17 Закону
України “Про оренду державного та комунального майна”.
Тим більше, що рішенням від 08.02.01 арбітражного суду
Луганської області у справі № 17/343Н між тими ж сторонами
фактично встановлено правомірне перебування спірного будинку
(магазину “Лік”) на балансі ПП “Троянда”, і це рішення набрало
законної сили з моменту прийняття та не скасоване у
встановленому порядку.
Проте, з метою визначення легітимного власника спірної будівлі
магазину “Лік” слід витребувати від першого відповідача та
надати належну правову оцінку в сукупності з актом
інвентаризації іншому правовстановлюючому документу — рішенню
Стаханівського міськвиконкому від 17.03.92 № 121 та доданого до
нього переліку, на підставі яких КП “Стаханівське БТІ” видало
територіальній громаді м. Стаханова в особі Стаханівської
міськради реєстраційне посвідчення № 2/183 від 02.04.01 (а.с.
118) про приналежність вбудовано-прибудованого приміщення
магазину по вул.Б.Хмельницького, 38 до комунальної власності м.
Стаханова. Водночас, це надасть можливість перевірити доводи
відзиву з цього приводу. При цьому слід врахувати чинні на
момент прийняття рішення від 17.03.92 № 121 нормативні суб'єктні
обмеження щодо визначення об'єктів права комунальної власності,
встановлені п. 20 ст. 19 Закону України “Про місцеві ради
народних депутатів, місцеве і регіональне самоврядування”.
Враховуючи наведене та вимоги ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, згідно яких касаційна інстанція не вправі збирати
нові докази, додатково перевіряти наявні у справі докази,
віддавати перевагу певним доказам чи вирішувати питання про їх
достовірність, колегія дійшла висновку про неповне встановлення
обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної
юридичної оцінки всім обставинам справи. В зв'язку з цим, справа
підлягає направленню на новий розгляд для достовірного
з'ясування інших обставин, які мають істотне значення для
правильного вирішення даного спору та їх подальшого врахування в
сукупності з фактичними обставинами, встановленими судом першої
та апеляційної інстанції.
Зважаючи на викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7—111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ПП “Троянда” задовольнити частково.
Рішення від 14.06.01 господарського суду Луганської області та
постанову від 18.09.01 Донецького апеляційного господарського
суду у справі № 15/181пн скасувати з передачею справи на новий
розгляд до господарського суду Луганської області.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді Є.Чернов
Й.Мілевський