ВИШИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.04.2002 Справа N 16/331
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючий,
суддів,
розглянувши матеріали касаційної скарги ПВП "П", м. Донецьк
на рішення від 15.11.2001 господарського суду Луганської області
у справі № 16
за позовом приватного виробничого підприємства "П", м. Донецьк
до ВАТ "КВ" , м. Краснодон
про стягнення заборгованості за переказними векселями у сумі
582379,41 грн.
за участю представників сторін:
позивача - присутні,
відповідача - присутні.
Рішенням від 15.11.2001 господарський суд Луганської області
відмовив у задоволенні позовних вимог приватному виробничому
підприємству "П", м. Донецьк щодо стягнення заборгованості за
переказними векселями у сумі 582379 грн.41 коп. з ВАТ ДХК "КВ", м.
Краснодон з мотиву того, що вимоги позивача протирічать нормам
діючого законодавства. ПВП "П", м. Донецьк з рішенням
господарського суду Луганської області не згодне і просить його
скасувати, а позов задовольнити посилаючись на те, що згідно зі
ст. 8 Закону України "Про обіг векселів в Україні" ( 2374-14 ) (2374-14)
вексель, опротестований нотаріусом у встановленому законом
порядку, є виконавчим документом.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши представників сторін,
суд встановив:
Закритим акціонерним товариством "АТ" та товариством з обмеженою
відповідальністю "УІ" було емітовано 4 переказних векселів на
загальну суму 582379 грн.41 коп. із строком платежу "за
пред'явленням", як видно з матеріалів справи в якості платника за
спірним векселями зазначено відкрите акціонерне товариство
державної холдінгової компанії "КВ", м. Краснодон.
Наявні в матеріалах справи документи свідчать про те, що згідно з
індосаментами законним векселеотримувачем спірних векселів є
приватне виробниче підприємство "П", м. Донецьк.
Відповідно до ст.1 Уніфікованого Закону про переказні векселі та
прості векселі, запровадженого Женевською Конвенцією від 7 червня
1930 року ( 826-14 ) (826-14)
переказний вексель крім іншого, містить
просту і нічим не обумовлену пропозицію до платника сплатити певну
суму, яка згідно зі ст. 28 Закону ( 826-14 ) (826-14)
перетворюється на
обов'язок лише шляхом здійснення платником акцепту тобто його
згоди оплатити виданий вексель, після чого, у разі неплатежу у
векселеотримувача є право учинити проти акцептанта прямий позов,
який ґрунтується на переказному векселі щодо всього того, до чого
може бути пред'явлена вимог відповідно до статей 48 і 49
Уніфікованого Закону.
Як в вбачається з наданих документальних свідчень, спірні векселі
не були акцептовані ВАТ ДХК "КВ", що також підтвердили у засіданні
представники сторін, у зв'язку з чим у відповідача не виникло
будь-яких зобов'язань щодо сплати сум зазначених у спірних
векселях.
Відповідно до ст. 47 Уніфікованого Закону всі трасанти,
акцептанти, індосанти і особи, які забезпечують авалем платіж за
переказними векселем, є солідарне зобов'язаними перед держателем,
який в свою чергу має право пред'явити позов до кожної з цих осіб
окремо і до всіх разом.
Надане Законом зазначене право позивач не використав.
Посилання позивача на те, що відповідач зобов'язаний за спірними
векселями в наслідок опротестування їх нотаріусом не може бути
прийнято до уваги, оскільки вчинення виконавчого напису нотаріуса
не може бути безумовним встановленням факту наявності зобов'язань
відповідача по сплаті за спірними векселями.
Таким чином, рішення господарського суду Луганської області
відповідає фактичним обставинам справи та не протирічить діючому
законодавству, у зв'язку з чим підстав для його скасування немає.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.111-9, 111-11
Господарського процесуального кодексу України , суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу приватного виробничого об'єднання "П" залишити
без задоволення.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 15 листопада
2001 року у справі № 16 залишити без зміни.