ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.04.2002 Справа N 19/264
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Шульги
О.Ф. - головуючого, Козир Т.П. , Черкащенка М. М. за участю
представника позивача – Федоріної М. А. дов. від 10.04.2002 року
№ 313,
розглянувши касаційну скаргу Міського державного комунального
експлуатаційного підприємства “ДНІПРОМІСЬКЕЛЕКТРОТРАНС” на
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
14.12.2001 року у справі за позовом Міського державного
комунального експлуатаційного підприємства
“ДНІПРОМІСЬКЕЛЕКТРОТРАНС” до Дніпропетровської міської Ради
народних депутатів
про відшкодування шкоди,
В С Т А Н О В И В:
В серпні 2001 року МДКЕП “ДНІПРОМІСЬКЕЛЕКТРОТРАНС”
звернулось до суду з позовом про відшкодування збитків до
Дніпропетровської міської Ради народних депутатів.
В позовній заяві вказав, що збитки йому заподіяні внаслідок
виконання рішення Дніпропетровської міської Ради від 19.04.2000
року про надання права безкоштовного проїзду в громадському
транспорті в 2000 році окремим категоріям громадян.
16.01.2001 року вказане рішення визнане недійсним в судовому
порядку.
Просив стягнути з відповідача 8482948 гривень на підставі
абз.2 п. 2 ст. 27 Закону України “Про підприємства в Україні”
( 887-12 ) (887-12)
.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
1.10.2001 року Міському державному комунальному експлуатаційному
підприємству “ДНІПРОМІСЬКЕЛЕКТРОТРАНС” в позові відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 14.12.2001 року рішення суду залишено без зміни.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати судові рішення
і задовольнити позов, посилаючись на неправильне застосування
судами норм матеріального права та порушення норм процесуального
права.
Вважає, що норми Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
не
повинні застосовуватись до спірних правовідносин, оскільки він
вимагав відшкодування збитків, завданих підприємству в результаті
виконання вказівок державних чи інших органів або їх службових
осіб, які порушили права підприємства, на підставі п. 2 ст. 27
Закону України “Про підприємства в Україні” ( 887-12 ) (887-12)
.
Вказує, що суди порушили вимоги ст.ст. 33 та 34 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
щодо належності та допустимості доказів.
Збитки розраховані на підставі Інструкції про порядок обліку
пасажирів, що перевозяться громадським транспортом на маршрутах,
затвердженої наказом Мінстату України від 27.05.1996 року № 150
( z0258-96 ) (z0258-96)
, тому суди безпідставно відхилили їх розрахунок.
Вислухавши пояснення представника позивача, обговоривши
доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 442 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
шкода, заподіяна
громадянинові незаконними діями державних і громадських
організацій, а також службових осіб при виконанні ними службових
обов’язків у галузі адміністративного управління, відшкодовується
на загальних підставах /ст.ст. 440 і 441 цього Кодексу
( 435-15 ) (435-15)
/, якщо інше не передбачено законом. За шкоду,
заподіяну такими діями організаціям, відповідальність настає
в порядку, встановленому законом.
Згідно п. 2 ст. 27 Закону України “Про підприємства в
Україні” ( 887-12 ) (887-12)
збитки /включаючи очікуваний і не одержаний
прибуток/, завдані підприємству в результаті виконання вказівок
державних чи інших органів або їх службових осіб, які порушили
права підприємства, а також внаслідок неналежного здійснення
такими органами або їх службовими особами передбачених
законодавством обов’язків щодо підприємства, підлягають
відшкодуванню за їх рахунок.
Відповідно до ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона
повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на
підставу своїх вимог і заперечень.
Як встановлено апеляційним судом, п. 26 рішення тринадцятої сесії
тринадцятого скликання Дніпропетровської міської Ради від
19.04.2000 року № 4/13 “Про бюджет міста та міський бюджет на
2000 рік” окремим категоріям громадян надано право безкоштовного
проїзду у 2000 році у міському пасажирському транспорті
загального користування.
Постановою арбітражного суду Дніпропетровської області від
16.01.2001 року рішення відповідача в цій частині визнано
недійсним.
На підтвердження позовних вимог МДКЕП “ДНІПРОМІСЬКЕЛЕКТРОТРАНС”
надав довідку-розрахунок та листи керівників установ, працівникам
яких зазначеним рішенням відповідача надавалися пільги.
Ці докази судом апеляційної інстанції досліджені та відхилені як
такі, що грунтуються на припущеннях.
Відмовляючи в позові, суд апеляційної інстанції прийшов до
висновку, що позивач не довів свої збитки, а саме, яка ж
кількість осіб скористалася правом безкоштовного проїзду у 2000
році.
Таким чином, суд апеляційної інстанції, виходячи з вимог ст.ст.
33 і 34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, повно встановив обставини
справи.
Разом з тим, до спірних правовідносин судами першої та
апеляційної інстанцій помилково застосована ст. 203 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, оскільки сторони не перебували в договірних стосунках
і обов’язок органу місцевого самоврядування по відшкодуванню
збитків, заподіяних підприємству незаконним рішенням, регулюється
спеціальною нормою – п. 2 ст. 27 Закону України “Про підприємства
в Україні” ( 887-12 ) (887-12)
.
З огляду на викладене, неправильна юридична оцінка обставин
справи не привела до неправильного висновку щодо прав і
обов’язків сторін.
Оскільки спір по суті вирішений правильно, постанова апеляційного
господарського суду зміні не підлягає з урахуванням мотивів
відмови в позові, викладених в цій постанові.
Керуючись ст.ст. 111-9, 111-10, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Міського державного комунального
експлуатаційного підприємства “ДНІПРОМІСЬКЕЛЕКТРОТРАНС” залишити
без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської
області від 1.10.2001 року та постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 14.12.2001 року – без зміни.
Головуючий, суддя О. Шульга
Судді Т. Козир
М. Черкащенко