ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
10.04.2002                                  Справа N 4166-14/408
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого                Черногуза Ф.Ф.
суддів :                   Невдашенко Л.П. , (доповідач у
                           справі)
                           Полякова Б.М.
розглянувши касаційну      Товариства з обмеженою
                           відповідальністю “Агрофірма
скаргу                     Косівщинська”
на постанову               від 15.01.2002
Харківського апеляційного господарського суду № 4166-
14/408/140ЗС
у справі                   № 4166-14/408
господарського суду        Сумської області
за позовом                 Товариства з обмеженою
                           відповідальністю “Агрофірма
                           Косівщинська”
до                         Товариства з обмеженою
                           відповідальністю “Вірочка”
 
Про   стягнення 44266,91 грн
 
        в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача               Конорев В.А.
від відповідача            Ватилик В.М.
 
                           ВСТАНОВИВ:
 
Постановою  Харківського  апеляційного господарського  суду  від
15.01.2002  рішення  господарського суду  Сумської  області  від
28.09.2001  про  відмову  ТОВ  “Вірочка”  у  задоволенні  позову
змінено.
 
Позов   задоволено  частково.  З  розрахункового   рахунку   ТОВ
“Агрофірма Косівщинська” на користь ТОВ “Вірочка” стягнуто 37150
грн. комісійної винагороди.
 
Постанова  мотивована тим, що відповідно до ст.  412  Цивільного
кодексу  України ( 435-15 ) (435-15)
         в разі, якщо комітент (відповідач  у
справі)   відмовився   від  виконання   договору   комісії   він
зобов’язаний   заплатити   комісіонеру   (позивачу)    комісійну
винагороду за здійснену ним до відмови угоду.
 
Оскаржуючи  постанову апеляційної інстанції заявник  просить  її
скасувати, рішення господарського суду Сумської області залишити
без  змін, посилаючись на те, що при винесенні рішення  суд  мав
чітко   керуватися   умовами  договору  у  прийнятій   сторонами
редакції, а саме: комісіонер міг отримати комісійну винагороду у
випадках   підписання  контракту  на  купівлю   кормозбирального
комбайну  та узгодження його редакції з комітентом, без  надання
переваг  кожній із цих умов. Сам механізм узгодження в  договорі
не  передбачено, проте в любому випадку, вказує заявник, повинна
бути  наявно виражена згода комітента на погодження з  редакцією
контракту. Це питання в апеляційному суді не розглядалося  і  не
відображено в його постанові.
 
Заслухавши  пояснення  учасників судового  процесу,  обговоривши
доводи   касаційної  скарги  та  перевіривши   юридичну   оцінку
встановлених фактичних обставин справи колегія суддів вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
 
ТОВ “Агрофірма Косівщинська” 02.10.2000 укладено з ТОВ “Вірочка”
договір  комісії за № 02-10-01, предметом якого  є  зобов’язання
комісіонера – ТОВ “Вірочка” здійснити в інтересах комітента  ТОВ
“Агрофірма Косівщинська” від імені комісіонера угоду  з  купівлі
кормозбирального комбайну SF 68 - 00 фірми Mengele.
 
Виконуючи взяті не себе зобов’язання комісіонер 05.10.2000 уклав
з  продавцем,  німецькою  фірмою  “KFZ  -  MARKET”  контракт  на
закупівлю  кормозбирального  комбайну  і  листом  за  №  66  від
06.10.2000  на  адресу  комітента  надіслав  копію  цієї  угоди,
відповідно  до  п. 2.2 договору комісії згідно якого  комісіонер
зобов’язаний  повідомити  комітента та  надати  копію  укладеної
угоди терміном в 5 днів.
 
Комітент  згідно п. 5.1 договору комісії, в термін 5 днів  після
підписання   договору,  зобов’язаний  здійснити   розрахунки   з
комісіонером, тобто сплатити комісійну винагороду в розмірі  10%
від суми угоди з продавцем.
 
Комітент   не  виконав  умов  договору  комісії  і  не  виплатив
комісіонеру  винагороду,  пославшись на форс-мажорні  обставини,
масове  захворювання  тварин,  у  зв’язку  з  чим  господарством
понесені матеріальні збитки.
 
Комітент  посилається  на  те,  що 02.10.2000  комісіонеру  була
надіслана  телефонограма  про  визнання  недійсним  договору  на
купівлю  кормозбирального комбайну, у зв’язку  з  форс-мажорними
обставинами масовою хворобою тварин.
 
Відповідно  до ст. 412 Цивільного кодексу України  ( 435-15  ) (435-15)
        ,
якщо  комітент скасовує дане ним комісіонеру доручення,  то  він
зобов’язаний   сплатити  комісіонеру  комісійну  винагороду   за
укладені ним до скасування доручення угоди.
 
ТОВ   “Вірочка”  надано  суду  докази  виконання  ним  доручення
комітента,  а  саме  контракт, укладений з німецькою  фірмою  на
закупівлю  для  ТОВ  “Агрофірма “Косівщинська”  кормозбирального
комбайну та надіслання цього контракту комітенту.
 
Керуючись  ст.ст.  111-9,  111-10 Господарського  процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України
 
                      П О С Т А Н О В И В:
 
Касаційну  скаргу  ТОВ  “Агрофірма  Косівщинська”  залишити  без
задоволення,  постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 15.01.2002 у справі № 4166-14/408 залишити без змін.
 
Колегія суддів:
 
Головуючий     Черногуз Ф.Ф.
 
               Невдашенко Л.П.
 
               Поляков Б.М.