ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.04.2002 Справа N 2/606
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Овечкіна В.Е.
суддів : Чернова Є.В.,
Мілевського Й.Р.
за участю представників
позивача Підпалов М.Г.
відповідача Демидюк О.Б., Коновалов Є.В.
Соловйов С.В.
розглянув в судовому
засіданні касаційну скаргу ДП “Інтермік-Україна”
на постанову від 12.02.2002
Київського апеляційного господарського суду
у справі № 2/606
за позовом ВАТ “Запорізький м’ясокомбінат
до ДП “Інтермік-Україна”
Про стягнення 840931,69 грн. збитків та штрафу
та зустрічного позову ДП “Інтермік-Україна”
до ВАТ “Запорізький м’ясокомбінат”
про стягнення 213582 грн. боргу, 39251 грн. пені та 10620 грн.
за послуги адвоката
Рішенням від 23.11.2001 господарського суду м. Києва (суддя
Домнічева І.О.) в задоволенні первісних позовних вимог
відмовлено на підставі ст.ст. 236, 250 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
у
зв’язку з пред’явленням позову після закінчення строку
гарантійного обслуговування обладнання, переданого позивачу.
Зустрічний позов задоволено повністю з посиланням на неповне
виконання ВАТ “Запорізький м’ясокомбінат” зобов’язань по оплаті
поставленого товару.
Постановою від 12.02.2002 Київського апеляційного господарського
суду (судді: Бондар С.В., Мачульський Г.М., Отрюх Б.В.) рішення
скасовано, первісний позов задоволено повністю - на підставі
ст.ст. 203, 250, 253 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
постановлено стягнути
з відповідача на користь позивача 701190,32 грн. збитків та
139441,37 грн. штрафу у зв’язку поставкою продукції неналежної
якості. З цих же підстав відмовлено в задоволенні зустрічного
позову.
ДП “Інтермік-Україна” у поданій касаційній скарзі просить
постанову скасувати, первісне рішення залишити без змін,
посилаючись на те, що акти експертиз грунтуються на технічному
завданні № 21-02 від 01.02.99, яке ніякого відношення до
укладеного між сторонами контракту не має, а також на
недоведеність позивачем невідповідності отриманої ним продукції
технічним умовам чи діючим стандартам. Окрім того, скаржник
вважає, що позивачем всупереч вимогам п. п. 9, 16, 29, 40
Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного
призначення і товарів за якістю (затверджена Постановою
Держарбітражу СРСР від 25.04.66 р. № П-7) не було складено акт
про фактичну якість і комплектність отриманої продукції та акт
про виявлені приховані недоліки продукції. Також відповідач
вказує на пропуск позивачем шестимісячного строку позовної
давності, встановленого ч. 2 ст. 72 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, у
зв’язку з тим, що дефекти термокамер були зафіксовані актом
експертизи Запорізької ТПП від 21.04.2000, а з листом – вимогою
до відповідача про заміну непридатного обладнання позивач
звернувся 13.10.2000, в той час як позов пред’явлено лише
28.09.2001.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні
обставини) справи на предмет правильності їх юридичної оцінки
судом апеляційної інстанції та заслухавши пояснення присутніх у
засіданні представників сторін, дійшла висновку, що оскаржувана
постанова підлягає залишенню без змін, а доводи скаржника –
відхиленню з наступних підстав.
На спірні правовідносини, які склалися навколо обставин
неналежного виконання відповідачем зобов’язань за контрактом
поставки № 24/98 від 18.12.98, що полягало у поставці обладнання
неналежної якості, поширюється дія ст.ст. 203, 249, 250, 253 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
та п. п. 40, 59 Положення про поставки
продукції виробничо-технічного призначення (затверджено
постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.88 № 888, чим
спростовуються посилання скаржника в обгрунтування своїх
заперечень на пункти 9, 16, 29, 40 Інструкції про порядок
приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів
за якістю ( затверджена постановою Держарбітражу СРСР від
25.04.66 № П-7).
Судом апеляційної інстанції на підставі надання ретельної
правової оцінки документам компетентних експертних установ, а
саме актам № І-130 від 21.04.2000 і № І-80 від 30.03.2001
експертиз Запорізької торгово-промислової палати та протоколу
атестації Запорізького державного центру стандартизації і
метрології № 47-2001 від 28.03.2001, встановлено невідповідність
поставленого обладнання (трьох термоагрегатів) за контрактом №
24/98 від 18.12.98 технічному завданню, яке згідно умов п. 6.7
контракту є його невід’ємною частиною. В зв’язку з цим суд
дійшов обгрунтованого висновку про поставку відповідачем в
травні 1999 року продукції неналежної якості з прихованими
недоліками, які були виявлені під час проведення відповідних
експертиз, чим спростовуються твердження скаржника про
недоведеність обставин поставки позивачу товару неналежної
якості. Більше того, зазначені доводи відповідача не приймаються
до уваги як такі, що суперечать імперативним вимогам ч. 2 ст.
111 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, згідно яких у касаційній скарзі не
допускаються посилання на недоведеність обставин справи.
Водночас підлягають відхиленню наявні заперечення скаржника, що
по суті грунтуються лише на обов’язковому підтвердженні факту
поставки продукції неналежної якості виключно актами про
фактичну якість і комплектність отриманої продукції та актами
про приховані недоліки, яких не було складено, оскільки такі
твердження фактично грунтуються на штучному помилковому
застосуванні до спірних правовідносин правила допустимості
доказів (ч. 2 ст. 34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
), яке діє лише при
вирішенні спорів, які виникають з перевезень вантажу залізничним
транспортом. Чинне законодавство не встановлює обов’язкове
фіксування фактів неналежної якості поставленої продукції
вищезазначеними актами, а тому достовірне встановлення цих
юридичних фактів судом на підставі оцінки наявних у справі
експертних висновків фахівців є правомірним та відповідає
вимогам ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відповідно до ст. 250 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, поставщик
зобов’язаний безоплатно виправити недоліки продукції, на яку
встановлено гарантійний строк, або замінити їїё якщо не доведе,
що недоліки виникли внаслідок порушення покупцем правил
користування продукцією або зберігання її. Судом констатовано,
що доказів виникнення недоліків з цих причин відповідачем не
надано, а матеріали справи свідчать про неодноразове усунення
відповідачем протягом гарантійного строку виявлених позивачем
прихованих недоліків поставленого обладнання, однак лист-вимога
позивача від 13.10.2000 про заміну обладнання в цілому була
залишена без відповіді.
Згідно вимог ст. 253 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
у разі поставки
продукції неналежної якості покупець стягує з поставщика
встановлену неустойку (штраф), і крім того, завдані такою
поставкою збитки без зарахування неустойки (штрафу), а згідно зі
ст. 203 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
збитки відшкодовуються позивачу у
повному обсязі. З огляду на це при прийнятті оскаржуваної
постанови суд правомірно дійшов висновку про наявність підстав
для стягнення як збитків в сумі 701190,32 грн., так і 139741,37
грн. штрафної неустойки. При цьому судом враховано, що п. 6.6
контракту від 18.12.98 встановлено механізм стягнення з
поставщика (відповідача) штрафу в розмірі 20% вартості
обладнання неналежної якості за умов відмови останнього в заміні
такого обладнання, який узгоджується з розміром цивільно-
правової відповідальності у вигляді штрафу, визначеної п. 59
Положення про поставки продукції виробничо-технічного
призначення ( затверджено Постановою РМ СРСР від 25.07.88 №
888).
Судом апеляційної інстанції також зафіксовано відсутність
пропуску позивачем скороченого строку позовної давності у даному
майновому спорі, передбаченого ч. 2 ст. 72 та ст. 249 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, оскільки перебіг цього строку згідно ст. 76 цього
кодексу розпочався з 01.04.2001 – настання граничного терміну
дії гарантійних умов за контрактом № 24/98 від 18.12.98,
закріпленого додатковою угодою за контракту.
З огляду на це не заслуговують на увагу доводи відповідача про
закінчення строку позовної давності, які грунтуються на
помилковому обчисленні початку перебігу цього строку з моменту
складання акту № І-130 від 21.04.2000 експертизи, проведеної
фахівцями Запорізької ТПП.
Зважаючи на вищенаведені встановлені судом апеляційної
апеляційної інстанції фактичні обставини слід зазначити, що
згідно імперативних вимог ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені у постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
В зв’язку з цим порушені у скарзі питання щодо неврахування
судом при прийнятті постанови відсутності складання актів про
фактичну якість отриманої продукції і її приховані недоліки, а
також щодо невіднесеності технічного завдання від 01.02.99 № 21-
02 до контракту № 24/98 від 18.12.98, не можуть бути предметом
касаційного провадження, оскільки виходять за межі юрисдикції
касаційної інстанції. Адже, згідно зі ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
судова колегія не вправі в касаційному
провадженні піддавати сумніву правильність оцінки доказових
матеріалів в їх сукупності, встановленої судом апеляційної
інстанції з врахуванням вимог ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Суд апеляційної інстанції також правомірно дійшов висновку про
відсутність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог,
пов’язаних з відмовою покупця від повної оплати поставленого
йому обладнання неналежної якості, оскільки така відмова
обумовлена попереднім неналежним виконанням зобов’язань
поставщиком, в зв’язку з чим згідно вимог ст. 210 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
ЗАТ “Запорізький м’ясокомбінат” звільняється від
відповідальності за часткове невиконання своїх зобов’язань перед
ДП “Інтермік-Україна”.
Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку про
правомірність застосування судом при прийнятті оскаржуваної
постанови до спірних договірних правовідносин норм цивільного
законодавства та відсутність будь-яких підстав вважати, що судом
помилково застосовано матеріальне чи процесуальне право в
розрізі даного спору.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 203, 249, 250, 253 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, ст.ст. 111-5, 111-7 – 111-9, 111-11 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Постанову від 12.02.2002 Київського апеляційного господарського
суду у справі № 2/606 залишити без змін, а касаційну скаргу ДП
“Інтермік-Україна” – без задоволення.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді: Є.Чернов
Й.Мілевський