ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09.04.2002 Справа N 10-3295
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши у відкритому
судовому засіданні у
м.Києві касаційну скаргу ВАТ "Т"
на постанову від 15.01.2002
Дніпропетровського апеляційного
господарського суду
у справі № 10
господарського суду Дніпропетровської області
за позовом ВАТ "Т"
до Нікопольського міського відділу
Державної виконавчої служби
про визнання незаконною постанови
Представники сторін в судове засідання не з`явилися, про час і
місце слухання сторони були повідомлені належним чином.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Дніпропетровського господарського суду від 10.09.2001 по
справі № 10 повернута без розгляду скарга відкритого акціонерного
товариства "Т" на дії Нікопольського міського відділу Державної
виконавчої служби Дніпропетровської області
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
15.01.2002 по справі № 2(10) зазначена ухвала залишена без змін.
Постановляючи згадані рішення, суди першої та апеляційної
інстанції виходили з того, що при поданні скарги заявник
припустився порушень вимог ст. 63 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
У касаційній скарзі заявник просить скасувати обидва судові
рішення, оскільки вони були постановлені із порушенням вимог
процесуального законодавства.
Письмових заперечень відносно касаційної скарги орган державної
виконавчої служби до суду не надіслав.
Заслухавши доповідача, перевіривши правильність застосування
Дніпропетровським апеляційним господарським судом норм
процесуального права, Вищий господарський суд України не знаходить
підстав для задоволення касаційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду із скаргою
ЗАТ "Т" не сплатило витрати на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу та не сплатило державне мито у встановленому
порядку та розмірі.
Разом з тим, відповідно до вимог ст. 121-2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються
господарським судом у судовому засіданні з обов`язковим
повідомленням про це відповідних осіб. Оскільки зазначена стаття
не містить в собі виключень щодо особливостей цього процесу,
прийняття та розгляд скарги має відбуватися за загальними
правилами, до яких входить, у тому числі, сплата витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Крім того, оскільки Декретом Кабінету Міністрів України від
21.01.1997 "Про державне мито" ( 7-93 ) (7-93)
передбачене справляння, у
тому числі, із заяв про визнання недійсними актів ненормативного
характеру, оскарження заявником постанови виконавчої служби
повинно було супроводжуватись сплатою державного мита.
Отже висновки судів першої та апеляційної інстанції, відповідно до
яких заявник, звертаючись із скаргою, повинен був сплатити
державне мито у встановленому порядку та розмірі та сплатити
витрати на інформаційнотехнічне забезпечення судового процесу є
цілком обґрунтованими.
Оскільки заявник не сплачував державного мита за цією справою,
воно підлягає стягненню за результатами розгляду останньої у
розмірі 170 грн.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11, Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ВАТ "Т" залишити без задоволення, а ухвалу
господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2001 по
справі № 10 та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 15.01.2002 по справі № 2 - без змін.
Стягнути з ВАТ "Т" у доход держави 170 грн. державного мита.
Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати
відповідний наказ.
Головуючий
Суддя