ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
04.04.2002                                        Справа N 6/414
 
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді  Кузьменка М.В.,
суддів   Васищака І.М.,
  Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного  товариства
“Дніпропетровськгаз”    на    рішення    господарського     суду
Дніпропетровської області від 23.10.2001 року
у справі № 6/414 господарського суду Дніпропетровської області
за      позовом      Відкритого     акціонерного      товариства
”Дніпропетровськгаз”
до     відповідача     Відкритого    акціонерного     товариства
“Металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського”
 
про   стягнення 4210664,56грн.
 
та  за  зустрічним  позовом Відкритого  акціонерного  товариства
“Металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського”
до  Відкритого акціонерного товариства  ”Дніпропетровськгаз”
 
про   визнання  недійсним  договору  №  382-98/98-2347-01  від
30.10.98р.
 
                    за участю представників:
ВАТ   “Дніпропетровськгаз”  –  Якименко   Є.П.   за   дов.   від
18.03.2002р. № 61;
ВАТ  “Металургійний  комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського”  –  Луговий
О.В. за дов. № 01/151 від 19.04.2001р.
 
                      В С Т А Н О В И Л А :
 
Відкрите  акціонерне товариство “Дніпропетровськгаз”  звернулося
до  господарського суду Дніпропетровської області з позовом  про
стягнення      з     Відкритого     акціонерного      товариства
“Дніпропетровський металургійний комбінат ім.  Ф.Є.Дзержинського
4213050,15грн.,  у  т.ч.  3482610,83грн.  збитків,   обумовлених
недопоставкою відповідачем продукції, 278608,87грн. неустойки та
451830,45грн. процентів за користування грошовими коштами (а.с.3-
5).
 
Заявою  від  12.09.2001р.  позивач  уточнив  позовні  вимоги  та
просить   стягнути   з   відповідача   3485695,41грн.   збитків,
278855,63грн.  неустойки та 500939,74грн.  процентів,  а  всього
4265490,78грн. (а.с.83-85).
 
До  вирішення  даного спору по суті, відповідачем для  спільного
розгляду  з  первісним  подано  зустрічний  позов  про  визнання
недійсним  договору № 382-98/98-2347-01 від 30.10.98р.  (а.с.54-
55).
 
Рішенням  господарського  суду  Дніпропетровської  області   від
23.10.2001р.  у  задоволенні первісного та  зустрічного  позовів
відмовлено (а.с.91-92).
 
Відмовляючи у задоволенні первісного позову, суд виходив з того,
що позивачем позов подано після спливу строку позовної давності;
у задоволенні зустрічного позову відмовлено, у зв’язку з тим, що
оспорюваний договір підписано після розірвання договору цесії  №
1 від 02.02.98р.
 
Не   погоджуючись   з   прийнятим   у   справі   рішенням,   ВАТ
“Дніпропетровськгаз”  звернулося до Вищого  господарського  суду
України з касаційною скаргою та просить його скасувати в частині
відмови  у  задоволенні  первісного  позову  та  прийняти   нове
рішення, яким задовольнити заявлений позов.
 
У  поданій касаційній скарзі скаржник зазначає, що судом невірно
застосовані  норми  матеріального права, у  зв’язку  з  чим  суд
помилково дійшов висновку про подання позову після спливу строку
позовної давності.
 
Колегія  суддів,  приймаючи до уваги  межі  перегляду  справи  в
касаційній  інстанції,  проаналізувавши  на  підставі  фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права   при  винесенні  оспорюваного  судового  акту,  знаходить
касаційну  скаргу  такою, що підлягає частковому  задоволенню  з
таких підстав.
 
Відповідно  до  ст. 47 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  судове  рішення
повинно  прийматися  за результатами обговорення  усіх  обставин
справи.
 
Принцип  об’єктивної  істини, тобто  обгрунтованості  висновків,
викладених  у судовому акті, реалізується також положеннями  ст.
38  ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , яка зобов’язує господарський суд не
обмежуватись  поданими документами і матеріалами, а  витребувати
від  підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі
документи  і  матеріали, необхідні для вирішення спору,  у  разі
недостатності поданих сторонами документів.
 
Вимоги  зазначених процесуальних норм судом при  розгляді  даної
справи не виконані.
 
Порушення  зазначених  норм  процесуального  права  призвели  до
неповного  з’ясування обставин справи, в зв’язку з чим  відсутні
підстави  вважати, що господарським судом дано правильну  оцінку
спірним правовідносинам та зроблено відповідаючий чинним  нормам
права висновок щодо прав і обов’язків сторін.
 
Так,  відповідно до ст. 220 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
        ,  зобов'язання
припиняється  угодою сторін, зокрема угодою  про  заміну  одного
зобов'язання іншим між тими ж особами.
 
Судом  першої інстанції встановлено, що відповідно до протоколів
взаєморозрахунків  між розпорядником коштів, що  фінансується  з
державного бюджету і платником податків № 561/413 від 19.12.97р.
та № № 509/414, 506/178, 504/177 від 24.12.97р. зменшені платежі
відповідача  до  бюджету  за  рахунок збільшення  заборгованості
відповідача перед позивачем на загальну суму 3934500грн.
 
30.10.98р.  між сторонами у справі укладено договір № 382-98/98-
2347-01  поставки  металопродукції,  відповідно  до  якого   ЗАТ
“Дніпропетровський    металургійний    комбінат     ім.     Ф.Є.
Дзержинського”      зобов’язався      поставити,      а      ВАТ
“Дніпропетровськгаз”    прийняти   металопродукцію    на    суму
заборгованості,     яка     виникла     внаслідок     проведених
взаєморозрахунків, відповідно до вищевказаних протоколів.
 
Таким  чином,  відбулося припинення зобов’язання щодо  погашення
заборгованості   внаслідок   угоди   про   заміну   його   іншим
зобов’язанням,  а  саме зобов’язанням відповідача  з  постачання
позивачу металопродукції на загальну суму 3934500,58грн.
 
В  силу  ст.  161  ЦК  України ( 435-15 ) (435-15)
        , зобов'язання  повинні
виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до
вказівок  закону, акту планування, договору, а  при  відсутності
таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
 
Так,  згідно ст. 165 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
        , якщо строк виконання
зобов'язання    не   встановлений   або   визначений    моментом
витребування,  кредитор  вправі вимагати  виконання,  а  боржник
вправі  провести виконання в будь-який час. При  цьому,  боржник
повинен  виконати  таке зобов'язання в семиденний  строк  з  дня
пред'явлення   вимоги   кредитором,  якщо  обов'язок   негайного
виконання  не  випливає  із  закону,  договору  або  із   змісту
зобов'язання.
 
Отже,    вимагати   виконання   зобов’язання    по    постачанню
металопродукції  позивач  має  право  по  настанню  строку  його
виконання.
 
Відповідно до п. 1.1 договору № 382-98/98-2347-01 від 30.10.98р.
строки  поставки  продукції визначаються  специфікацією,  яка  є
невід’ємною частиною договору.
 
Для   з’ясування   питання   щодо  настання   строку   виконання
зобов’язання    суду   необхідно   було   дослідити    зазначену
специфікацію, а у разі відсутності строку виконання зобов’язання
в  ній,  визначити  такий строк відповідно до  загальних  правил
виконання зобов’язання, строк виконання яких не встановлено  або
визначено моментом витребування.
 
Крім  того, як вбачається з заявленого позову, позивач  фактично
відмовляється від подальшої поставки металопродукції та  просить
стягнути  з відповідача вартість недопоставленої продукції,  яка
ним оплачена.
 
Відповідно  до  ч.  2  ст. 246 ЦК України ( 435-15  ) (435-15)
        ,  покупець
вправі,  відмовитись  від  прийняття  продукції,  поставка  якої
прострочена, лише у випадку повідомлення про це поставщика, якщо
в договорі не передбачено інше.
 
Згідно  ст.  76  ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
        , перебіг строку  позовної
давності  починається  з  дня виникнення  права  на  позов,  яке
виникає  з  дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися
про порушення свого права.
 
Оскільки  судом  першої інстанції не досліджено питання  моменту
настання  строку виконання зобов’язання відповідача по постачанню
металопродукції  позивачу,  питання щодо  відмови  позивача  від
подальшої поставки, а отже і моменту виникнення права у позивача
вимагати повернення коштів за недопоставлену продукцію, не можна
дійти  висновку  про  вірне визначення початку  перебігу  строку
позовної давності та застосування ним ст.ст.  80,84  ЦК  України
( 435-15 ) (435-15)
        .
 
Таким  чином  прийняте у справі рішення підлягає  скасуванню,  а
справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
 
На  підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,  111-9-
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , колегія суддів
 
                     П О С Т А Н О В И Л А :
 
1.     Касаційну   скаргу  Відкритого  акціонерного   товариства
“Дніпропетровськгаз” задовольнити частково.
 
2.    Рішення господарського суду Дніпропетровської області  від
23.10.2001р. у справі № 6/414 скасувати.
 
3.    Справу  передати  на новий розгляд до господарського  суду
Дніпропетровської області.
 
Головуючий суддя    Кузьменко М.В.
 
Судді               Васищак І.М.
 
                    Палій В.М.