ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4.04.2002 Справа N 13/254
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Шульги
О.Ф. - головуючого, Дерепи В. І., Козир Т.П. , за участю
представників сторін: позивача – Гайвана П. Д. дов. від
10.01.2002 року № 30-1/114, відповідача – Шморгуна А. Ф. дов. від
03.04.2002 року № юр-376,
розглянувши касаційну скаргу ВАТ “Полтаваобленерго” на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
15.11.2001 року у справі за позовом ВАТ “Полтаваобленерго” до ЗАТ
“Об’єднання “Дніпроенергобудпром”
про стягнення боргу,
В С Т А Н О В И В:
В липні 2001 року ВАТ “Полтаваобленерго” в особі
Кременчуцької філії звернулось до суду з позовом до ЗАТ
“Об’єднання “Дніпроенергобудпром” про стягнення боргу за спожиту
електроенергію та пені.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від
6.09.2001 року позов задоволено частково.
З відповідача на користь ВАТ “Полтаваобленерго” стягнено 128979
грн. 44 копійки основного боргу, 27116 гривень 06 копійок пені,
632267 гривень 03 копійки боргу за перевищення договірної
величини споживання електроенергії та 203947 гривень 12 копійок
збитків від інфляції.
В решті вимог провадження у справі припинено за відсутністю
предмету спору.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 15.11.2001 року рішення суду змінене.
Позов задоволений частково.
З відповідача на користь ВАТ “Полтаваобленерго” стягнено 128979
гривень 44 копійки основного боргу.
Припинено провадження у справі в частині стягнення 128509 гривень
97 копійок.
В решті позову відмовлено.
В касаційній скарзі ВАТ “Полтаваобленерго” просить скасувати
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду і
залишити без зміни рішення господарського суду Кіровоградської
області, посилаючись на неправильне застосування судом
апеляційної інстанції норм матеріального права.
Вказує, що на підставі ст. 26 Закону України “Про
електроенергетику” ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
та ст.ст. 153, 214 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
відповідач повинен йому оплатити п’ятикратну вартість
спожитої понад договірну величину електроенергії, з урахуванням
індексу інфляції за весь час прострочення основного боргу.
Обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши пояснення
представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Відповідно до ст. 214 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
боржник, який
прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора
зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого
індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти
річних з простроченої суми, якщо законом або договором не
встановлений інший розмір процентів.
Згідно ст. 26 Закону України “Про електроенергетику”
( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
споживачі /крім населення/ у випадку споживання
електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий
період сплачують енергопостачальникам п’ятикратну вартість
різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована
протягом розрахункового періоду, та договірною величиною
потужності.
Як встановлено судом при вирішенні спору, відповідач спожив
електроенергію, належну відповідачу, на суму 128979 гривень 44
копійки і не розрахувався за неї.
Відмовляючи в позові в частині стягнення суми основного
боргу з урахуванням індексу інфляції і кратності до вартості
спожитої понад договірну величину електроенергії, суд апеляційної
інстанції виходив з того, що сторони при укладенні договору не
досягли згоди щодо неустойки, тому договір не можна визнати
укладеним в цілому, отже, відсутні підстави для стягнення
вказаних сум.
Однак, апеляційний суд, в порушення ст.ст. 38, 43, 65, 84
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, неповно з’ясував дійсні обставини
справи, зокрема, правову природу відносин, які склалися між
сторонами, підстави, на яких грунтуються позовні вимоги.
Господарський суд Кіровоградської області, задовольняючи
позов частково, не визначив період, за який стягнено основний
борг, і не перевірив розрахунок цього боргу з урахуванням індексу
інфляції та розрахунок пені.
За таких обставин судові рішення визнати законним не можна, тому
вони підлягають скасуванню, а справа – передачі на новий розгляд.
При новому розгляді суду необхідно врахувати наведене, встановити
дійсні обставини справи і прийняти рішення відповідно до вимог
закону.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ВАТ “Полтаваобленерго” задовольнити частково.
Скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 15.11.2001 року та рішення господарського
суду Кіровоградської області від 6.09.2001 року.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Кіровоградської області в іншому складі суддів.
Головуючий, суддя О. Шульга
Судді В. Дерепа
Т. Козир