ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.04.2002 Справа N 15/89
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Перепічая В.С.
суддів Вовка І.В.
Гончарука П. А.,
розглянувши касаційну ЗАТ виробничо-торгівельної швейної
скаргу фірми “Україна”
на постанову від 08.01.2002р.
Київського апеляційного господарського суду
у справі № 15/89
за позовом ЗАТ виробничо-торгівельної швейної
фірми “Україна”
до ДП “Вікторія Гресь”
Про стягнення 21 510, 14 грн.,
В С Т А Н О В И В:
В січні 2001 року ЗАТ виробничо-торгівельна швейна фірма
“Україна” звернулося до суду з позовом до ДП “Вікторія Гресь”, в
якій, посилаючись на договір поставки № 60/а від 12.05.1999,
просило стягнути з відповідача основний борг за товар у сумі 21
510, 14 грн. та пеню, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ,
за 180 кал. днів у сумі 5 755, 32 грн.
Рішенням арбітражного суду м. Києва від 13.02.2001 (суддя
Куц М.М.) позов задоволено.
Заступник голови арбітражного суду м. Києва Мельник В.І. (за
заявою відповідача) постановою від 28.05.2001 зазначене рішення
змінив, стягнувши з відповідача лише суму основного боргу у
розмірі 21 510, 14 грн.
ЗАТ виробничо-торгівельна швейна фірма “Україна” не погоджуючись
з вказаною постановою суду, звернулося до Київського
апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на
зазначену постанову суду.
Постановою Київського апеляційного (судді: Бондар С.В. –
головуючий, Барицка Т.Л., Отрюх Б.В.) господарського суду від
08.01.2002 постанова суду залишена без змін, апеляційну скаргу
позивача без задоволення.
В касаційній скарзі позивач просить постанову Київського
апеляційного господарського суду від 08.01.2002 скасувати,
посилаючись на невідповідність висновків суду матеріалам справи
та неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді Перепічая В.С., пояснення
представників позивача, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна
скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Виходячи з вимог ст. 4 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
цивільні права і
обов’язки виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, а
також з угод хоча і не передбачених законом. але таких, які йому
не суперечать.
Статтею 6 цього ж Кодексу передбачено, що захист цивільних прав
здійснюється в установленому порядку судом шляхом, зокрема,
стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у
випадках, передбачених законом або договором, неустойки (штраф,
пеня), а також іншими засобами, передбаченими законом. Як
встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, умовами
договору № 60/а від 12.05.99, укладеного між сторонами і
пролонговано на тих же умовах 03.01.2000, було передбачено
стягнення пені в розмірі 1% від суми боргу лише у разі порушення
з боку відповідача термінів сплати за реалізовані товари п. 4.2
договору. Інших умов стягнення неустойки, зокрема, за
неповернення нереалізованого товару, вказаним договором
передбачено не було. Обставин несвоєчасного розрахунку
відповідача за реалізовані товари судом наглядової і апеляційної
інстанції не встановлено.
Отже, задоволення судом першої інстанції заявленого позову і
щодо стягнення пені було помилковим, а тому суд наглядової
інстанції обгрунтовано дане рішення в зазначеній частині змінив.
Підставно з таким вирішенням наглядовою інстанцією спору
погодився і суд апеляційної інстанції.
Щодо посилання позивача в касаційній скарзі на нові докази, то
судова колегія звертає увагу на те, що касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої або апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права і не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази – це з одного боку,
а з іншого, предметом судового розгляду був заявлений позов не
про повернення майна в натурі, а про стягнення вартості
переданого відповідачу на реалізацію майна, який і було
задоволено.
З огляду викладеного та керуючись ст.ст. 111-5,111-7-111-11 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ЗАТ виробничо-торговельної швейної фірми
“Україна” залишити без задоволення, а постанову Київського
апеляційного господарського суду від 08.01.2002 у справі № 15/89
без змін.
Головуючий В.Перепічай
Судді І.Вовк
П. Гончарук