ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
Суддя І-ї інстанції:
Кадар Й.Й.;
Судді апеляційної інстанції:
головуючий – Юркевич М.В.;
судді – Городечна М.І.;
Бонк Т.Б.
Доповідач у суді касаційної
інстанції – Харченко В.М.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.04.2002 Справа N 6/92
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Борденюк Є.М. (головуючий),
Харченка В.М., Яценко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві
за участю представника скаржника – Кузка С.О.
касаційну скаргу Міського відділення акціонерного
комерційного
промислово-інвестиційного банку в
м. Ужгород Закарпатської області
на постанову від 24.12.2001
Львівського апеляційного господарського суду
у справі № 6/92
господарського суду Закарпатської області
за заявою Міського відділення акціонерного
комерційного
промислово-інвестиційного банку в
м. Ужгород Закарпатської області
до ПМП “Сервіс-фірма “Месія”
Про визнання кредитором
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час
і місце слухання сторони були повідомлені належним чином.
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2001 року акціонерний комерційний
промислово-інвестиційний банк в особі міського відділення в
м. Ужгород Закарпатської області звернувся до господарського
суду Закарпатської області із заявою про наявність в нього
грошових вимог до приватного малого підприємства “Сервіс-фірми
“Месія”, відносно якого тим же судом було порушене провадження у
справі про банкрутство.
Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 22.10.2001
по справі № 6/92 вимоги заявника були визнані погашеними.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
24.12.2001 за тією ж справою ухвала господарського суду залишена
без змін.
Постановлюючи зазначені рішення суди виходили з того, що заявник
заявив свої вимоги до боржника із пропуском терміну,
встановленого законом для вчинення такої дії.
У касаційній скарзі заявник просить визнати його кредитором
приватного малого підприємства “Сервіс-фірми “Месія”. Свої
вимоги він обґрунтовує тим, що суди першої та апеляційної
інстанції не врахували фактичних обставин справи, які давали
підстави для відновлення пропущеного ним терміну. Зокрема
заявник вважає, що був введений в оману стосовно кінцевого
строку подання заяви про грошові вимоги до боржника.
Приватне мале підприємство “Сервіс-фірма “Месія” письмового
відзиву відносно касаційної скарги до суду не надіслало.
Заслухавши доповідача, вислухавши представника скаржника,
перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою господарського суду
Закарпатської області від 10.07.2001, за заявою акціонерної
компанії “Карпати”, було порушено провадження у справі № 6/92
про банкрутство ПМП “Сервіс-фірма “Месія”. Цією ж ухвалою
підготовче засідання суду було призначено на 27.07.2001.
Ухвалою від 27.07.2001 той же суд зобов'язав кредитора подати до
офіційних друкованих органів оголошення про порушення справи про
банкрутство боржника та призначив попереднє засідання по справі
на 22.10.2001.
Із матеріалів справи також вбачається, що оголошення про
порушення справи про банкрутство було опубліковано 09.08.2001 в
офіційних друкованих виданнях, а саме – у газеті “Новини
Закарпаття” та у газеті “Голос України”. Із змісту цього
оголошення видно, що усім кредиторам боржника було запропоновано
звертатися із відповідними заявами до 01.10.2001. Інші наявні у
справі документи свідчать про те, що із заявою про наявність
грошових вимог до боржника, заявник звернувся до суду
13.09.2001, тобто з пропуском терміну, відведеного для такого
звернення Законом України “Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Вищенаведеним обставинам апеляційний суд дав правильну юридичну
оцінку і дійшов до вірного висновку про те, що вимоги заявника
по справі слід вважати погашеними.
При цьому, на думку Вищого господарського суду України, факт
наявності в оголошенні такого терміну для звернення кредиторів,
який не відповідає вимогам діючого законодавства не може
розглядатися як поважна причина пропуску встановленого законом
процесуального строку, оскільки у даному випадку сторони були
позбавлені правової можливості змінювати цей строк на свій
розсуд.
Посилання заявника на ту обставину, що оголошення не містило в
собі іншої необхідної інформації, а саме, що в ньому не
зазначалася адреса господарського суду, не можуть бути прийняті
до уваги, оскільки, відповідно до пояснень, які були надані тим
же заявником, зазначена обставина не мала ніякого зв'язку із
пропуском терміну, відведеного законом для звернення до боржника
із відповідними вимогами.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Ужгородського міського відділення Акціонерного
комерційного промислово-інвестиційного банку залишити без
задоволення, а ухвалу господарського суду Закарпатської області
від 22.10.2001 та постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 24.12.2001, постановлені по справі
№ 6/92, - без змін.
Головуючий Борденюк Є.М.
Суддя Харченко В.М.
Суддя Яценко О.В.