ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2.04.2002 Справа N 4/194
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Кочерової Н.О.
Суддів Рибака В.В.
Уліцького А.М.
розглянув Прилуцького районного відділу
Пенсійного фонду України, м.
касаційну скаргу Прилуки
на рішення від 31.07.2001
у справі 4/194
господарського суду Чернігівської області
за позовом Прилуцького районного відділу
Пенсійного фонду України, м.
Прилуки
До приватної агрофірми “Петрівська”,
с.Петрівка Прилуцького району
Про стягнення 4155,02 грн.
У червні 2001 року Прилуцький районний відділ Пенсійного фонду
України пред’явив в суді позов до приватної агрофірми
“Петрівська” про стягнення 4155,02 грн. за рахунок майна.
Зазначав, що відповідно ст. 13 Закону України “Про пенсійне
забезпечення” ( 1788-12 ) (1788-12)
відповідач зобов’язаний перерахувати
до Пенсійного фонду України плату, що покриває витрати на
виплату і доставку пенсій до досягнення працівниками пенсійного
віку.
За період з 01.01.97 по 31.12.97 приватна агрофірма “Петрівська”
не сплатила до Пенсійного фонду витрати на виплату та доставку
пенсій у сумі 4155,02 грн.
26.04.1999 відповідачу була направлена претензія про
відшкодування 4155,02 грн., яка визнана листом від 05.05.1999.
11.06.1999 позивачем до банку подана платіжна вимога № 80 про
перерахування вказаної суми за визнаною претензією.
Проте у зв’язку з відсутністю коштів у відповідача зазначена
сума перерахована не була.
06.04.2001 відповідно до ст. 19 Закону України № 2181-ІІІ від
21.12.2000 “Про порядок погашення платників податків зобов’язань
перед бюджетами і державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
платіжна вимога повернута Прилуцькому районному відділу
Пенсійного фонду України без виконання.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від
31.07.2001 /суддя Тимченко М.Г./ в позові відмовлено.
В касаційній скарзі Прилуцький районний відділ Пенсійного фонду
України просить рішення скасувати та постановити нове рішення,
посилаючись на те, що судом порушені вимоги ст.ст. 6, 32, 76
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Заслухавши доповідь судді Кочерової Н.О., перевіривши повноту
встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий
господарський суд України у складі колегії суддів вважає, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з
наступного.
Відповідно до діючої на час виникнення спору ст. 5 Арбітражного
процесуального кодексу України спір може бути передано на
вирішення арбітражного суду за умови додержання сторонами
порядку його доарбітражного врегулювання.
Таким порядком у відповідності з діючим на час виникнення спору
було пред’явлення претензії, яка і була пред’явлена 26.04.1999
Прилуцьким районним відділом Пенсійного фонду України приватній
агрофірмі “Петрівська”, а останньою визнана 05.05.99.
Відповідно до ст. 8 Арбітражного процесуального кодексу України
позивач 11.06.99 пред’явив до банку платіжну вимогу про списання
визнаної відповідачем суми.
Таким чином, діюче законодавство не передбачало права позивача
звертатися безпосередньо до суду у разі визнання боржником
претензії.
04.04.2001 банком на підставі ст. 19 Закону України “Про порядок
погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
платіжна вимога / яка
не була виконана у зв’язку з відсутністю коштів у відповідача/
була повернута позивачу.
Відповідно до ст. 76 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення
права на позов.
Відмовляючи Прилуцькому районному відділу Пенсійного фонду
України в позові на підставі ст. 71 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
господарський суд належним чином не визначив початок
перебігу строку позовної давності.
Не звернув суд уваги на те, що позов заявлено про стягнення суми
за рахунок належного майна, а не стягнення суми боргу.
Наведене свідчить про застосування судом норм матеріального
права при неповному дослідженні обставин, які мають суттєве
значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд у складі колегії суддів
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Прилуцького районного відділу Пенсійного фонду
України задовольнити частково.
Рішення від 31.07.2001 господарського суду Чернігівської області
у справі № 4/194 скасувати, справу направити на новий розгляд до
господарського суду Чернігівської області.
В решті відмовити.
Головуючий Н.Кочерова
Судді В.Рибак
А.Уліцький