ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.04.2002 Справа N 12/401
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді
суддів
розглянувши за участю представників сторін касаційну скаргу
агропромислового сільськогосподарського товариства з обмеженою
відповідальністю "ЮХ"
на рішення господарського суду Полтавської області
від 15 січня 2002 року
у справі № 12
за позовом агропромислового сільськогосподарського товариства
з обмеженою відповідальністю "ЮХ"
до закритого акціонерного товариства "ПП"
про стягнення 20 000 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Агропромислове сільськогосподарське товариство з обмеженою
відповідальністю "ЮХ" подало до господарського суду Полтавської
області позов до закритого акціонерного товариства "ПП" про
стягнення 20 000 грн.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 15.01.2002
року в позові відмовлено.
Рішення суду мотивовано відмовою позивача прийняти продукцію: за
змістом пунктів 3.1. та 4.1. договору поставки від 16 липня 2001
року за № П27/02-07, укладеного між сторонами, для того щоб
відповідач зміг почати поставку курчат з 6 вересня 2001 року,
позивач повинен був провести попередню оплату в розмірі 10
відсотків в п'ятиденний термін після підписання договору, але не
пізніше 22 липня 2001 року, і сплатити 90 відсотків вартості
товару до 16 серпня 2001 року.
Позивач платіжним дорученням від 24 червня 2001 року № 1195 (за
умовами договору до 22 червня 2001 року) оплатив 10 процентів
вартості товару в сумі 5 000 грн. і додатково, вже після 16 серпня
2001 року, платіжним дорученням від 17 серпня 2001 року № 259
сплатив лише 15 000 грн., що є порушенням умов договору.
Листом від 21 серпня 2001 року за № 589 відповідач повідомив
позивача про невиконання умов пункту 4.1. договору стосовно
100-відсоткової попередньої оплати. Замість виконання договірних
зобов'язань, позивач листами від 23 серпня 2001 року № 399 та від
3 вересня 2001 року № 438, а також претензією від 6 вересня 2001
року відмовився від придбання курчат за договором.
За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідно до пункту
6.6. договору у випадку відмови покупця від прийомки товару після
здійснення попередньої оплати, але до здійснення повного
розрахунку, сума попередньої оплати не повертається і залишається
в розпорядженні продавця (відповідача у справі).
У апеляційному порядку рішення не переглядалося.
У касаційній скарзі агропромислове сільськогосподарське товариство
з обмеженою відповідальністю "ЮХ" просить рішення господарського
суду Полтавської області від 15 січня 2002 року скасувати, позов
задовольнити.
В обґрунтування власних вимог скаржник посилається на неправильне
застосування господарським судом норм матеріального права, а саме
статті 195 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
. На його
думку, частково здійснену попередню оплату продукції в даному слід
визнати авансом, а не завдатком, який у разі невиконання договору
залишається у другої сторони.
Крім того, пункт 6.6. договору встановлює відповідальність покупця
у випадку його відмови від прийомки товару, але товар покупцю не
був поставлений, а тому у продавця не було підстав застосовувати
пункт 6.6. договору щодо неповернення коштів, а у суду підстав для
відмови у позові.
Заслухавши пояснення представника позивача, представників
відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши
наявні матеріали на предмет їх юридичної оцінки господарським
судом Полтавської області,
та проаналізувавши застосування судом норм матеріального і
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню з наступних підстав.
Аналіз умов договору свідчить, що його учасники пунктами 6.2.-6.6.
передбачили випадки, у разі настання яких винна сторона
притягується до відповідальності, умови звільнення від
відповідальності, а також види забезпечення виконання
зобов'язання.
Зокрема, пунктом 6.6. договору визначено, що у разі відмови
покупця від прийомки товару після здійснення попередньої плати,
але до розрахунку у повному обсязі, сума попередньої оплати, яку
здійснив покупець, не повертається і залишається у продавця.
У зазначеному пункті договору сторонами використані такі поняття
як "попередня оплата", "повний розрахунок" і "сума попередньої
плати".
Вирішення питання про правову природу поняття "попередня плата" як
завдатку, сума якого у разі невиконання зобов'язання покупцем
залишається у продавця, як способу забезпечення зобов'язання,
полягає саме у забезпечувальній функції, визначеній частиною
другою статті 195 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
-
якщо за невиконання договору відповідальною є сторона, яка дала
завдаток, він залишається у другої сторони. Якщо ж за невиконання
договору відповідальною є сторона, яка одержала завдаток, вона
повинна сплатити другій стороні подвійну суму завдатку і цієї
умови сторони в договорі не встановлювали.
Крім того, висновок про неможливість в даному випадку забезпечити
зобов'язання завдатком випливає з правил статті 178 Цивільного
кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Водночас, сторони в договорі вправі зазначити будь-які умови, що
не призводять до його недійсності. Проте висновок суду про
правомірність дій відповідача не узгоджується з іншими умовами
договору.
Так, зазначений пункт 6.6. договору кореспондується з пунктом
4.1., відповідно до якого покупець здійснює оплату частинами: 10
відсотків в п'ятиденний термін після підписання договору, але не
пізніше 22 липня 2001 року і 90 відсотків вартості товару до
моменту закладки яєць на інкубацію, але не пізніше 16 серпня 2001
року.
За таких умов в контексті договору під терміном "попередня оплата"
слід розуміти 10 відсотків суми договору (5 000 грн.), а під
терміном "повний розрахунок" - сплату покупцем залишку суми
договору, яка дорівнює 90 відсотків суми договору (45 000 грн.).
У пункті 4.1. договору сторони прямо зазначили, що 10 відсотків
ціни договору сплачуються покупцем авансом.
Відповідно до чинного законодавства аванс не виконує у
зобов'язанні забезпечувальної функції і у разі невиконання
зобов'язання повертається іншій стороні за договором.
Крім того, висновок суду першої інстанції, що на підставі пункту
6.6. договору сума попередньої оплати правомірно залишена в
розпорядженні відповідача, колегія суддів вважає помилковим ще й
тому, що зазначене правило могло бути застосоване відповідачем
виключно у разі відмови покупця від прийомки товару.
Як встановлено місцевим господарським судом, позивач не виконав
своїх зобов'язань щодо сплати ціни товару в розмірі, що був
передбачений договором, і за цих умов відповідач призупинив
закладку яєць на інкубацію, а отже не виробив продукцію, що є
предметом договору. В подальшому позивач взагалі відмовився від
купівлі курчат.
В матеріалах справи відсутні докази того, що в узгоджений
сторонами день на складі відповідача була в наявності вироблена
продукція і на підставі пунктів 3.2. та 3.4. договору сторони
здійснювали прийом товару за визначеними у договорі кількістю,
якістю та асортиментом тощо, а позивач за яких-небудь причин
відмовився прийняти товар.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що в даному
випадку дії позивача слід визнавати як відмову від зобов'язання в
цілому, а не як відмову лише в прийомі товару.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 -
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Касаційну скаргу агропромислового сільськогосподарського
товариства з обмеженою відповідальністю "ЮХ" на рішення
господарського суду Полтавської області від 15 січня 2002 року
задовольнити.
2.Рішення господарського суду Полтавської області від 15 січня
2002 року у справі № 12 скасувати.
Позов задовольнити.
3.Стягнути з закритого акціонерного товариства "ПП" (м. Полтава)
на користь агропромислового сільськогосподарського товариства з
обмеженою відповідальністю "ЮХ" (Автономна Республіка Крим) 20 000
(двадцять тисяч) грн. боргу та 369 (триста шістдесят дев'ять) грн.
в рахунок відшкодування витрат по сплаті державного мита та
інформаційно-технічних послуг.
Доручити господарському суду Полтавської області видати наказ.
Головуючий, суддя
Суддя