8/54 Про визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг. - Текст документа

За згодою сторін відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) у судовому засіданні 28.03.2002 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови колегії суддів Вищого господарського суду України.

Ухвалами колегії суддів Вищого господарського суду України від 07.02.2002 та від 21.02.2002 розгляд справи відкладався у зв'язку з заявленими клопотаннями сторін про надання часу для уточнення касаційних вимог і у зв'язку з неможливістю прийняти участь у розгляді справи представників Підприємства,оскільки вони знаходяться у відрядженні.

Рішенням від 26.06.2001 Вищого арбітражного суду України (суддя Шульга О.Ф.) відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів та послуг № 11927 як такого, що не відповідає законодавству, та про зобов'язання Міністерства повідомити в офіційному бюлетені про визнання недійсним вказаного свідоцтва.

Прийняте рішення арбітражного суду мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджено обставини, що знак для товарів і послуг “Но-Х-Ша” забезпечує достатню розрізняльну здатність по відношенню до знака для товарів і послуг “Но-ШПА”. Кожний зі знаків - “Но-Х-Ша” і “НО-ШПА”, забезпечує виконання ним основної функції знака для товарів і послуг як позначення, за яким товари одного суб'єкта господарювання відрізняються від однорідних товарів іншого суб'єкта господарювання. Матеріалами справи встановлено, що знаки для товарів і послуг “Но-Х-Ша” і “НО-ШПА” не є тотожними, не є схожими до ступеня змішування і настільки, що їх можна сплутати. Тому посилання позивача на порушення відповідачем ст. 6 Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” (3689-12) є безпідставними.

З прийнятим Вищим арбітражним судом України рішенням не погоджується Підприємство, вважаючи, що суд помилково прийшов до висновку про те, що згідно з “Переліком лікарських препаратів, дозволених до застосування в Україні, які відпускаються за рецептами з аптек та аптечних пунктів”, який затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України № 233 від 25.07.97 препарати “Но-Х-Ша” та “НО-ШПА” відпускаються з аптеки та аптечних пунктів виключно за рецептами.

Вказаний висновок зроблено без врахування тих обставин, що Інструкція по медичному застосування “Но-Х-Ша”, яка затверджена Фармакологічним комітетом Міністерства охорони здоров'я України 04.12.98 передбачає відпуск без рецепта лікаря з аптек та аптечних кіосків вказаних препаратів, а тому висновок суду не відповідає діючому законодавству.

Крім того, на думку скаржника, арбітражний суд безпідставно зробив висновок про те, що знак для товарів і послуг “Но-Х-Ша” забезпечує достатню розрізняльну здатність по відношенню до знака для товарів і послуг “НО-ШПА”, не пославшись в своєму рішенні на певні докази та норми матеріального права, на підставі яких було зроблено відповідний висновок. Однак навряд чи необхідно казати про те, що неможливо робити наведені вище висновки не маючи результатів судової експертизи, або ж принаймні висновків спеціаліста.

Крім того скаржник вважає,що суд не міг приймати спірне рішення без проведення судової експертизи, про яку було заявлено сторонами, але суддею арбітражного суду воно було відхилено з незрозумілих підстав, оскільки в судовому засіданні З0.05.2001 року суддя усно зобов'язав сторони викласти питання до судової експертизи, а в судовому засіданні 26. 06. 2001 року суддя не надав змоги позивачеві взагалі висловитись щодо призначення експертизи.

Також, на думку Підприємства, суд порушив вимоги ст. 84 АПК України, оскільки в рішенні відсутні посилання на норми матеріального права.

Касатор також вважає, що суд прийняв рішення лише на підставі експертизи, яка проведена Інститутом мовознавства ім. О. О. Потібні Національної академії наук України, але не взяв до уваги висновки інших експертів.

Висновок суду зроблено без врахування вимог п. 4.3.2.4 Правил складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг.

Крім того скаржник, вважає за необхідне звернути увагу касаційної інстанції на ті обставини, що ним зроблено за власною ініціативою висновок спеціалістів з питання, що є предметом спору, який абсолютно протилежний висновкам, викладеним в оскаржуваному судовому рішенні, а тому скаржник приходить до висновку про необґрунтованість рішення суду.

У зв'язку з суттєвою зміною процесуального законодавства заявник просить подовжити термін звернення до касаційної інстанції, оскільки він пропущений з поважних причин.

Підприємство у додатковому правовому обґрунтуванні касаційної скарги вказало, що судом не було враховано положень п. 4 статті 5 Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів та послуг” від 15.12.93 № 3689-ХП, згідно з яким обсяг правової охорони, що надається, визначається наведеними у свідоцтві зображенням знака і переліком товарів та послуг. Знаки “Но-Х-Ша” та “НО-ШПА” зареєстровані як знаки для товарів цілої групи лікарських засобів, а не тільки як позначення одного лікарського препарату з міжнародною непатентованою назвою “Дротаверин”.

Крім того, суд першої інстанції не застосував положення п. 3 статті 6 Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів та послуг” від 15.12.93 № 3689-ХП та п. 4.3.2.4, п. 4.3.2.6 “Правил складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг”, які затверджені наказом Держпатенту України від 28.07.95 № 116 (в редакції від 20.08.97).

AT “Лекхім” та Міністерство у відзивах на касаційну скаргу та доповнення до неї вказали, що суд з врахуванням проведених експертиз врахував обставини і правильно визначив відсутність тотожності поняття “Но-Х-Ша” та “НО-ШПА”.

У відзиві вказано, що позивач безпідставно посилається на порушення вимог ст. 41 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , оскільки в судовому засіданні не ставилось питання про проведення додаткової експертизи ні з боку позивача, ні інших учасників процесу, а тому суд у відповідності з Законом України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” (3689-12) та інших нормативних документів прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача.

Також відповідачі вважають,що в касаційній скарзі є лише посилання на допущену судом неналежну оцінку доказів, а не наявність порушень норм матеріального і процесуального законодавства.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, уточнення до неї, а також додані до них документи, відзив на касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін та суддю-доповідача, встановила, що Державне патентне відомство України, правонаступником якого є Міністерство, 30.04.99 видало на ім'я AT “Лекхім” свідоцтво України № 11927 на знак для товарів і послуг, яким надано правову охорону позначенню “Но-Х-Ша” у 5 та 42 класах Міжнародної класифікації товарів і послуг.

Свідоцтво видано відповідно до рішення Науково-дослідного центру патентних експертиз від 20.11.98 про можливість здійснення державної реєстрації позначення “Но-Х-Ша”. В ході експертизи заявки на знак для товарів і послуг “Но-Х-Ша” виконано звіт про пошук від 20.11.98, який свідчить про те, що тотожні позначення або схожі позначення настільки, що їх можна сплутати зі знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію, не виявлені, в зв'язку з чим було винесено рішення про реєстрацію знака “Но-Х-Ша”.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що твердження Підприємства щодо схожості словесних знаків “Но-Х-Ша” і “НО-ШПА” є безпідставним, оскільки це питання розглядалось Апеляційною радою Державного патентного відомства України. За наслідками розгляду апеляції Апеляційною радою прийнято рішення від 28.03.2000, яким Підприємству відмовлено у задоволенні апеляції, а свідоцтво України № 11927 на знак для товарів і послуг “Но-Х-Ша” залишено чинним.

Рішення Апеляційної ради Державного патентного відомства України від 28.03.2000 мотивовано тими обставинами,що проведене дослідження виключає можливість сплутування позначень “Но-Х-Ша” і “НО-ШПА” при звуковому сприйнятті, оскільки позначення “Но-Х-Ша” створює інше зорове враження в порівнянні з позначенням “НО-ШПА”. Крім того, в позначеннях “Но-Х-Ша” і “НО-ШПА” відсутня смислова схожість, а тому патентне відомство діяло відповідно до чинного законодавства та на підставі наявних матеріалів, які засвідчують обґрунтованість видачі свідоцтва № 11927.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що при вирішенні спору арбітражний суд врахував не лише вказаний висновок патентного відомства про притаманні обом позначенням особливості використання товарів споживачами, а також інші висновки, які були в матеріалах справи.

Аналіз зібраних у справі доказів свідчить про намагання Підприємством тлумачити законодавство та докази виключно на свою користь. Підтвердженням цього є наданий позивачем лист Інституту мовознавства ім. О.О.Потебні № 131/132 від 10.07.2000, у якому стверджується, що обидва досліджені позначення “Но-Х-Ша” і “НО-ШПА” мають різний звуковий склад і не є тотожні. У листі відзначена лише асоціативна близькість слів у назвах цих позначень. Наведені висновки не лише підтверджують, а й спростовують позовні вимоги.

Інші залучені позивачем до справи висновки установ фіксують окремі елементи схожості обох позначень і не містять аналізу наявних доказів про схожість, а тому не можуть бути прийняті судом у якості беззаперечних доказів.

У зв'язку з вказаними обставинами колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що першою судовою інстанцією на підставі наявних матеріалів справи та з врахуванням частини третьої абзацу 2 п. 4.3.2.4, 4.3.2.6. Правил складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, які затверджені наказом Державного патентного відомства України № 72 від 20.08.97, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України за № 416/2220 від 22.09.97 підставне зробила висновок про наявність відзначення лише асоціативної близькості слів, що не має вирішального значення для визначення схожості позначень настільки, що їх можливо сплутати, а тому відсутні порушення норм процесуального законодавство щодо проведення експертизи та оцінки висновків експертизи в частині оцінки схожості позначень “Но-Х-Ша” і “НО-ШПА”.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що позначення “Но-Х-Ша” і “НО-ШПА” використовуються для специфічних товарів - фармацевтичних препаратів. Згідно з Переліком лікарських препаратів, дозволених до застосування в Україні, які відпускаються за рецептами з аптек та аптечних пунктів, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України № 233 від 25.07.97, зареєстрованим в Міністерством юстиції України 24.09.97 за № 444Y2248, препарати “Но-Х-Ша” і “НО-ШПА” відпускаються з аптек та аптечних пунктів виключно за рецептами. Тобто правильне визначення необхідного для споживання продукту здійснюється спеціалістом, що унеможливлює сплутування позначень.

Таким чином, знак для товарів і послуг “Но-Х-Ша” забезпечує достатню розрізняльну здатність по відношенню до знака для товарів і послуг “НО-ШПА”. Кожний зі знаків - “Но-Х-Ша” і “НО-ШПА”, забезпечує виконання ним основної функції знака для товарів і послуг як позначення, за яким товари одного суб'єкта господарювання відрізняються від однорідних товарів іншого суб'єкта господарювання.

Матеріалами справи встановлено, що знаки для товарів і послуг “Но-Х-Ша” і “НО-ШПА” не є тотожними, не є схожими до ступеня змішування настільки, що їх можна сплутати, а тому посилання скаржника на порушення відповідачем ст. 6 Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” (3689-12) є безпідставними.

Також не приймається до уваги посилання скаржника на наявність порушень норм процесуального законодавства, оскільки в матеріалах справи відсутні докази про порушення вимог порядку проведення експертизи щодо визначення наявності схожості позначень, оскільки в справі відсутні докази про наявність клопотань про проведення експертизі, а додані до касаційної скарги, зокрема, матеріали додаткова експертиза, в касаційному провадженні не можуть розглядатися, оскільки у відповідності до ст. 111-7 ГПК України (1798-12) касаційна інстанція не має повноважень збирати нові докази або додатково перевіряти докази. За таких обставин, вимоги касатора про скасування рішення по справі не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Рішення Вищого арбітражного суду України від 26.06.2001 у справі № 8/54 залишити без змін, а касаційну скаргу акціонерного товариства “Завод фармацевтичних і хімічних виробів “Хіноїн” (Угорщина) - без задоволення.