Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючого судді Першикова Є.В.,

суддів Савенко Г.В., Ходаківської І.П. ,

розглянувши ДПІ у м. Суми касаційну скаргу

на постанову від 06.12.2001р. Харківського апеляційного господарського суду

у справі № 3935-6/865 господарського суду Сумської області

за позовом Акціонерного товариства закритого типу “Прогрес-Технологія”,м. Суми

до ДПІ у м. Суми

Про визнання недійсним рішення ДПІ

В засіданні взяли участь представники: позивача - Дроздов В.К.(дов.№ 45 від 06.02.2002р.) відповідача - не з’явилися

28.03.2002р. відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) в судовому засіданні за згодою сторони оголошена тільки вступна та резолютивна частина постанови.

Розглянувши матеріали справи, судова колегія Вищого господарського суду України

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням від 11.10.2001р. господарського суду Сумської області (суддя Гордієнко М.І.) у справі № 3935-6/865 задоволене позовні вимоги АТЗТ“Прогрес-Технологія”, а саме визнано недійсним рішення ДПІ у м. Суми № 456/23-217/1/14006035/13978 від 15.05.2001р. в частині донарахування позивачу до сплати 26800грн. податку на прибуток та 6700грн. штрафних санкцій, 4290грн. ПДВ та 6553,20грн. штрафних санкцій,

49300грн. збору до інноваційного фонду, 2988,67грн. податку з власників транспортних засобів та 853,64грн. штрафних санкцій, 11314,29грн. збору на будівництво і реконструкцію доріг, 3392грн. комунального податку та 1360грн. штрафних санкцій, 212,07грн. земельного податку та 170грн. штрафних санкцій.

Приймаючи рішення, суд зазначив, що згідно ст. 18 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (2181-14) списанню з платників податків підлягає податковий борг, який виник станом на 31.12.1999 року і не сплачений на день набрання чинності цією статтею. Тому суд визнав безпідставним донарахування позивачу Державною податковою інспекцією у м. Суми податку на прибуток, ПДВ, плати за землю, збору на будівництво та реконструкцію доріг а також накладення фінансових санкцій по цим податкам.

Що стосується сплати податку з власників транспортних засобів та комунального податку, то судом зазначено, що відповідач як виробник сільськогосподарської продукції, звільняється від сплати вказаних платежів. Окрім того, суд дійшов висновку, що нарахування збору до державного інноваційного фонду не відповідає вимогам ч. З ст. 1 Закону України “Про систему оподаткування” (1251-12) та п. 4.4.1 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків...”, оскільки законодавчо не врегульовано механізм сплати, строки та ставки збору і т.п.

Не погоджуючись з рішенням від 11.10.2001р. господарського суду Сумської області відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Харківського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати зазначене рішення.

Постановою від 06.12.2001р. Харківського апеляційного господарського суду (колегія суддів Філатов Ю.М., Бабакова Л.М., КравецьТ.В.) рішення від 11.10.2001р. господарського суду Сумської області залишено без змін за тих же підстав.

Відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.12.2001р. та просить скасувати зазначену постанову як таку, що не відповідає ст.ст. 1, 5, 18 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (2181-14) , Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” та декрету КМУ “Про місцеві податки і збори”.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судом дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ДПІ у м. Суми провела перевірку АТЗТ “Прогрес-Технологія” за наслідками якої був складений акт перевірки № 23-217/1/88-ДСК від 05.05.2001р., в якому зроблені висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства, у зв'язку з чим рішенням № 456/23-217/1/14006035/13978 від 15.05.2001р. були донараховані суми податків та зборів і застосовані фінансові санкції.

Відповідно до п. 18.1.1 ст. 18 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (2181-14) від 21.12.2000 списанню з платників податків підлягає податковий борг, який виник станом на 31.12.1999 року і не сплачений на день набрання чинності цією статтею.

Матеріалами справи підтверджено, що донараховані відповідачем податок на прибуток, податок на додану вартість, плата за землю, збір на будівництво та реконструкцію доріг виникли по результатам господарської діяльності позивача у 1999р. і станом на день набрання чинності статтею 18 (з моменту опублікування Закону 21.02.2001р.) не були сплачені, а тому підлягають списанню.

Відповідач стверджує, що згідно з п. 1.З.ст. 1 вищевказаного Закону податковий борг - це податкове зобов'язання узгоджене платником податків, або встановлене судом (арбітражним судом), але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання. Оскільки податкове зобов'язання було не узгоджене в 1999р., а стало узгоджене лише в 2001р. після перевірки, то в 1999р. податковий борг, на думку відповідача, не виникав, а виник лише в травні 2001 року - після здійснення перевірки податковою інспекцією.

Зазначене твердження відповідача необгрунтоване, оскільки судом першої інстанції та апеляційним судом встановлено, що податкове зобов'язання у позивача виникло в 1999р., а відповідно до ст. 19 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків...”, стаття 5 яка визначає порядок узгодження податкового зобов'язання вступає в законну силу разом з Законом 01.04.2001р., у зв'язку з чим станом на 31.12.1999 позивач не був зобов'язаний і фактично не мав можливості провести узгодження податкового зобов'язання, оскільки поняття та процедура такого узгодження не була виписана законодавством.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що апеляційним судом правомірно визначено, що за таких обставин закон не ставить момент виникнення податкової заборгованості, в залежність від дати її встановлення.

Відповідач зазначив також, що згідно ст. 16 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (334/94-ВР) сільгоспвиробником є підприємство валовий доход, якого від продажу сільгосппродукції власного виробництва не перевищує 50% загального валового доходу, тому підстав для звільнення позивача від сплати податку з власників транспортних засобів та комунального податку не було. Однак, відповідачем в процесі розгляду справи по першій інстанції та в апеляційному провадженні не надано будь-яких доказів в тому числі розрахунків питомої ваги валового доходу від продажу сільгосппродукції власного виробництва, які б підтверджували, що позивач як сільгоспвиробник не відповідає вимогам ст. 16 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (334/94-ВР) .

Матеріалами справи (довідка статистичного управління та акт перевірки) підтверджено, що основною діяльністю позивача є сільськогосподарська діяльність, а саме - вирощування зернових культур, переробка зернових культур, вирощування олійних культур, виробництво олії, виробництво ковбасних виробів і т.д., що згідно ст. 4 Закону України “Про податок з власників транспортних засобів...” та ст. 15 Закону України “Про місцеві податки і збори” звільняє відповідача як виробника сільськогосподарської продукції, від сплати податку з власників транспортних засобів та комунального податку.

Будь-яких інших порушень апеляційною інстанцією норм матеріального або процесуального права відповідач в касаційній скарзі не зазначає.

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , судова колегія Вищого господарського суду України, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Постанову від 06.12.2001р. Харківського апеляційного господарського суду по справі № 3935-6/865 господарського суду Сумської області залишити без змін.

Касаційну скаргу ДПІ у м. Суми залишити без задоволення.