Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючого судді суддів Першикова Є.В., Савенко Г.В., Ходаківської І.П. ,

розглянувши касаційну Промислово-торгівельного комерційного

скаргу підприємства “Фірма Мисливпромпостач“

на постанову від 15.08.2001р. Донецького апеляційного господарського суду

у справі № 39/61 господарського суду Донецької області

за позовом ПТКП “Фірма Мисливпромпостач” м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Метал-Фінанс” м. Артемівськ

Про Стягнення суми 18283,39 грн.

В судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Ракоед Т.Н.(дов.№ 82 від 27.02.02.) відповідача - Холоимов В.В. (дов. від 10.10.01)

Відповідно до ст.ст. 85,111-5 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) в судовому засіданні за згодою сторін оголошено тільки вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів Вищого господарського суду України

Рішенням від 10-17.04.2001 господарського суду Донецької області(суддя Гринько С.Ю.) у справі № 39/61 позовні вимоги ПТКП “Фірма Мисливпромпостач” в сумі 103462,15 грн. задоволено частково, а саме з ТОВ “Метал-Фінанс” стягнуто на користь позивача 849,48 грн. боргу; в позові про стягнення 9466,54грн. вартості бракованої продукції, 90929,59 грн. Упущеної вигоди, 863,95грн. затрат на транспортні послуги, 1989,59 грн. неустойки відмовлено.

Зазначене рішення суду обґрунтовано наступним: є недоказаним факт поставки відповідачем неякісної продукції, оскільки акти прийомки металопродукції по якості, складені Шосткінським казеним заводом “Імпульс”, з яким позивач має угоду від 29.05.2000 № 14 про переробку давальницької сировини, не відповідають вимогам Інструкції про порядок прийоми продукції виробничо-технічного призначення П-7, однак враховуючи ту обставину, що відповідачем одержано від Шосткінського заводу 178 кг ленти М2 0,5x5 8мм на суму 3834,80грн., яку він мав повернути заводу, а також те, що у позивача перед відповідачем є борг в розмірі 2985,32грн., на користь позивача стягнуто різницю між цими сумами в розмірі 849,48грн., приймаючи до уваги, що позивач не просить передати йому в натурі 178 кг ленти; позивачем не обґрунтовані документально вимоги по стягненню упущеної вигоди в сумі 90292,59 грн., не доказано наявність причинного зв’язку між невиконанням відповідачем умов договору від 14.04.2000 № 49 та поставкою кольорового листа згідно договору позивача з Шосткінським заводом; сторонами в договорі обумовлено, що поставка продукції здійснюється шляхом вивозу проката транспортом покупця, в зв’язку з чим в задоволенні вимог позивача щодо стягнення транспортних витрат відмовлено; укладеним сторонами договором від 14.04.2000 № 49 не встановлена відповідальність за Положенням про поставку продукції виробничо-технічного призначення, в зв’язку з чим є необґрунтованими вимоги позивача про стягнення неустойки. Не погоджуючись з рішенням від 10-17.04.2001 господарського суду Донецької області по даній справі, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду, в якій просить зазначене рішення суду змінити, задовольнити вимоги в наступному обсязі - стягнути з відповідача 18 283,39 грн., а саме - 2985,32грн. вартості недопоставленої ленти, 12501,90грн. упущеної вигоди, 641,47 грн. індексації, 863,95грн. вартості додаткових транспортних витрат, 306грн,79 неустойки. Зменшення суми позову здійснено позивачем виходями із визнаного відповідачем факту поставки 178 кг неякісної ленти, що підтверджується накладною № 2808 від 06.09.2000, за якою відповідач забрав на казеному заводі “Імпульс” 178кг неякісної ленти з метою заміни її на якісну, акти прийомки продукції за якістю позивачем не враховувались.

Постановою від 15.08.2001 Донецького апеляційного господарського суду (колегія суддів Старовойтова Г.Я., Українська P.M., Кондратьева C.I.) рішення господарського суду Донецької області по справі № 39/61 залишено без змін за тих же підстав.

Відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.08.2001р. та просить скасувати зазначену постанову як таку, що не відповідає ст.ст. 203,209 Цивільного кодексу України (435-15) , вимогам Тимчасової методики визначення розміру збитків, спричинених порушенням госпродарських договорів, схваленої державною комісією Ради Міністрів СРСР від 21.12.1990р., Роз’ясненням Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання, пов’язані з застосуванням індексу інфляції” від 12.05.1999 № 02-5/223, Положенню про поставки продукції виробничо-технічного призначення, затв. Постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1987 № 888 - судом апеляційної інстанції не взято до уваги додаткову угоду № 1 від 17.11.2000 до договору поставки № 49 від 14.04.2000, з тексту якої вбачається, що відповідач визнає факт поставки бракованої ленти на загальну суму 9947,95грн., ТОВ “Метал-Фінанс” отримано на заводу “Імпульс” 178кг бракованої ленти з метою її заміну на якісну, що не було виконано відповідачем, також позивач зазначає про порушення судом ст. 83 ГПК України (1798-12) , оскільки суд не має права зменшувати розмір суми, що підлягає стягненню на користь позивача без встановленого процесуального обгрунтування. Позивачем подано клопотання про відновлення строку, встановленого для подачі касаційної скарги з зазначенням поважних причин його пропуску. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ “Метал-Фінанс” відзначає правомірність прийнятих судом першої та апеляційної інстанцій рішення та постанови.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судом дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності із ст. 203 Цивільного кодексу України (435-15) в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань він має відшкодувати кредитору зпричинені цим збитки. Під збитками розуміються, в тому числі, не отримані кредитором доходи, які він отримав би, якби зобов'язання було виконано боржником. Сторона при заявлені вимог повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог /ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) /.

В даному випадку в обгрунтування своїх вимог щодо стягнення з ТОВ “Метал-Фінанс” суми боргу в розмірі 2985,32 грн. та, відповідно, 13143,37 грн. упущеної вигоди з урахуванням індексу інфляції, ПТКП “Фірма Мисливпромпостач” посилається на додаткову угоду № 1 від 17.11.2000 до укладеного сторонами договору від 14.004.2000 № 49, в якій відповідач визнав факт поставки ним бракованої ленти на загальну суму 9947,95грн., а також на накладну № 2808 від 06.09.2000, за якою відповідач забрав на казеному заводі “Імпульс” 178кг неякісної ленти з метою заміни її на якісну.

Щодо викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду зазначає, касаційна інстанція не має права збирати нові докази або додатково перевіряти докази /ст. 111-7 ГПК України (1798-12) /, в зв'язку з чим посилання позивача на додаткову угоду № 1 від 17.11.2000 до договору від 14.04.2000 № 49 та надання ксерокопії цієї додаткової угоди до касаційної скарги не може бути сприйнято колегією суддів у касаційній інстанції, так як являється новим доказом. Ні на стадії вирішення спору судом першої інстанції, ні в апеляційній скарзі ПТКП “Фірма Мисливпромпостач” не посилалась на зазначену додаткову угоду як на підставу своїх вимог.

Судом першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що позивач -Фірма “Мисливпромпостач“- має перед ТОВ “Метал-Фінанс” борг в сумі 2985,32грн. за договором № 49 від 14.02.2000, в зв'язку з чим задовольнив вимоги позивача, виходячи з різниці суми боргу відповідача перед ПТКП “Мисливпромпостач“- 3834,80грн., що є вартістю 178кг лепти за накладною № 2808 від 06.09.2000, та суми боргу позивача перед ТОВ “Метал-Фінанс” -2985,32грн. за договором № 49 від 14.04.2000 на підставі ст. 217 ЦК України (435-15) , у відповідності з якою зобов’язання припиняються заліком зустрічної однородної вимоги. Також судом було встановлено, що позивач не вимагав від відповідача поставки йому 178 кг ленти в натурі, таким чином посилання позивача на порушення судами першої та апеляційної інстанції ст. 83 ГПК України (1798-12) є безпідставним.

Щодо вимог позивача про стягнення неустойки за Положенням про поставки продукції виробничо-технічного призначення, затв. Постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1987 № 888 в зв’язку з неналежним виконанням відповідачем договору поставки № 49 від 14.04.2000, то слід відзначити, що судом правомірно відмовлено в їх задоволенні, оскільки умовами договору від 14.04.2000 № 49 не передбачено, що сторони несуть відповідальність за Положенням про поставки продукції виробничо-технічного призначення.

За касаційною скаргою позивач не оскаржує рішення Донецького господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови йому в задоволенні позову щодо стягнення 863,95грн. вартості додаткових транспортних вимог.

Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова від 15.08.2001 Донецького апеляційного господарського суду по справі № 39/61 має бути залишена без змін, а касаційна скарга ПТКП “Фірма Мисливпромпостач” без задоволення.

Керуючись ст.ст. 53, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , колегія суддів Вищого господарського суду України, -

1. Відновити Промислово-торгівельному комерційному підприємству “Фірма Мисливпромпостач” строк для звернення з касаційною скаргою.

2. Постанову від 15.08.2001 Донецького апеляційного господарського суду по справі № 39/61 господарського суду Донецької області залишити без змін.

3. Касаційну скаргу Промислово-торговельного комерційного підприємства “Фірма Мисливпромпостач” залишити без задоволення.