ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.03.2002 Справа N 25/121
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Добролюбової Т.В., - головуючого
Дроботової Т.Б.
Ткаченко Н.Г.
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні касаційну Печерсько-му районі м. Києва
скаргу
на постанову Київського апеляційного
господарського суду від
20.12.2001р.
у справі № 25/121 господарського суду
м. Києва
за позовом Закритого акціонерного товариства
“Київ-АгроТранс“
до Державної податкової інспекції у
Печерсько-му районі м. Києва
Про зобов'язання ДПІ у Печерському районі м. Києва надати
висновок про відшкодування ПДВ
ЗАТ “Київ-АгроТранс” звернулось з позовом про зобов'язання ДПІ у
Печерському районі м. Києва надати висновок про відшкодування
ПДВ за вересень 1999 року у сумі 49266 грн., процентів
нарахованих на суму бюджетної заборгованості у розмірі 16949,25
грн. та фінансових санкцій у розмірі 39947 грн.
Рішенням арбітражного суду м. Києва від 24.04.2001р.(суддя
Мурав-йов О.В.) позовні вимоги задоволені повністю на підставі
підпунктів 7.7.1 та 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України
“Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, а саме
зобов'язано ДПІ у Печерському районі м. Києва надати висновок до
відділення Держказначейства у Печерському районі м. Києва про
відшкодування ЗАТ “Київ-АгроТранс” суми бюджетної заборгованості
по ПДВ за вересень 1999 р. 49266 грн., нарахованих на суму
бюджетної заборгованості процентів 16949,25 грн. та 39947 грн.
безпідставно застосованих фінансових санкцій по ПДВ.
За апеляційною скаргою ДПІ у Печерському районі м. Києва Київсь
кий апеляційний господарський суд (судді Новіков М.М.-
головуючий, Фролова Г.М., Шаргало В.І.) переглянув рішення
арбітражного суду м. Києва від 24.04.2001р. і постановою від
20.12.2001р. залишив його без змін з тих же підстав.
ДПІ у Печерському районі м. Києва подало до Вищого
господарського суду України касаційну скаргу, на прийняту
постанову від 20.12.2001р., просить її скасувати, мотивуючи
скаргу доводами про неправильне застосування судом норм
матеріального права, посилаючись на те, що в постанові не
знайшло місце обґрунтування законності відшкодування з
Державного бюджету процентів, нарахованих на суму бюджетної
заборгованості.
У касаційній скарзі ДПІ у Печерському районі м. Києва вказує на
те, що Закон України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не містить обов'язкового відшкодування з
Державного бюджету процентів, які нараховуються на суму
бюджетної заборгованості у розмірі 120% від облікової ставки
НБУ, відповідно п. 7.7.3 статті 7 цього Закону.
Заслухавши доповідь судді Дроботової Т.Б. та пояснення
присутнього у судовому засіданні представника відповідача,
розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні
матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених в
ній фактичних обставин справи правильність застосування
Київським апеляційним господарським судом норм матеріального
права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню, а рішення арбітражного суду м. Києва та постанова
Київського апеляційного господарського суду підлягають
скасуванню з таких підстав.
При розгляді справи арбітражним судом м. Києва було встановлено,
що за наслідками господарської діяльності підприємства у вересні
1999 року різниця між загальною сумою податкових зобов'язань та
сумою податкового кредиту має від'ємне значення.
Відповідно до законодавства про оподаткування така сума, як
надміру сплачена, підлягає відшкодуванню платнику податку з
Державного бюджету України. Зокрема, згідно з підпунктом 7.7.3
пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі коли за результатами звітного пе
ріоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має
від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику
податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного
після подачі декларації.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової
декларації за звітний період.
Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних
грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в
установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі
казначейського чеку.
Частиною 5 підпункту 7.7.3 статті 7 зазначеного Закону
передбачено, що суми, не відшкодовані платнику податку протягом
визначеного строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму
бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120
відсотків від облікової ставки Національного банку України,
встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії,
включаючи день погашення.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
підприємства та організації мають право
звертатися до господарського суду згідно з встановленою
підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених
або оспорюваних і охоронюваних законом інтересів.
У даній справі підставою позову є порушення передбаченого
законом права підприємства на отримання з Державного бюджету
України надмірно сплаченого ПДВ протягом місяця наступного після
подачі декларації. Відповідно до частини 5 пункту 7.7.3 статті 7
Закону України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
за
даної обставини платник податку має право у будь-який момент
після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з
позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до
відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному
відшкодуванні надмірно сплаченого податку.
За Законом України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
право платника податку на отримання бюджетного
відшкодування не ставиться у залежність від тієї обставини, чи
був податковим органом поданий територіальному органу Державного
казначейства України відповідний висновок.
Таким чином, у даній справі позивачем заявлена вимога, яка за
своїм змістом не відповідає матеріально-правовому способу
захисту порушеного права, визначеному законом, а тому позовні
вимоги не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
пункту 2 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
П О С Т А Н О В И В:
Рішення від 24.04.2001 року арбітражного суду м. Києва та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
20.12.2001р. скасувати. В позові ЗАТ “Київ-АгроТранс” відмовити.
Касаційну скаргу ДІЛ у Печерському районі м. Києва задовольнити.