ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.03.2002 Справа N 22/95а
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Усенко Є.А.,
суддів Глос О.І., Жаботиної Г.В.
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін,
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
м. Харцизьку
про перегляд у касаційному порядку постанови Донецького
апеляційного господарського суду від 06.11.-12.11.2001р. у
справі № 2/80-01 а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“Укрметалокорд”
до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку
про визнання недійсним рішення № 814-26/2-581-25112852 від
06.12.2000р. про застосування та стягнення фінансових санкцій за
порушення законодавства про оподаткування щодо донарахування
податку на прибуток в сумі 496260 грн. та застосування
фінансових санкцій в сумі 148878 грн.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Донецької області від 27.08.2001р.
у справі № 22/95а (судді Н.Л.Величко, О.В.Кододова,
І.В.Москальова) у позові ТОВ “Укрметалокорд” до Державної
податкової інспекції у м. Харцизьку про визнання недійсним
рішення № 814-26/2-581-25112852 від 06.12.2000р. про
донарахування податку на прибуток у сумі 496260грн. та
застосування фінансових санкцій у розмірі 148878грн. відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
06.11. - 12.11.2001р. у справі № 2/80-01а (судді І.В.Алеєва,
О.Л.Агапов, А.М.Мясищев) рішення Господарського суду Донецької
області від 27.08.2001р. у справі № 22/95а скасовано, визнано
недійсним рішення Державної податкової інспекції у м. Харцизьку
№ 814-26/2-581-25112852 від 06.12.2000р. про донарахування
податку на прибуток у сумі 496260грн. та застосування фінансових
санкцій у розмірі 148878грн.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду,
Державна податкова інспекція у м. Харцизьку просить його
скасувати, посилаючись на те, що апеляційним господарським судом
порушено норми Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Заслухавши доводи та заперечення представників сторін,
перевіривши правильність застосування судовими інстанціями норм
матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд
України дійшов висновку щодо задоволення касаційної скарги
Державної податкової інспекції у м. Харцизьку.
Господарським судом встановлено, що позивач 08.10.1999р за
договором міни з ВАТ “Силур”, передав за 1714208,4грн. у
власність ВАТ “Силур” акції, емітовані ВАТ “Силур”, номінальною
вартістю 14051000грн., та акції ВАТ ІК “Диком” номінальною
вартістю 309108,4грн., які були внесені учасниками в його
статутний фонд, а ВАТ “Силур” передав у власність позивача
вексель вартістю в 1714208,4грн.
Згідно п.п. 7.4.6 п. 7.6 ст. 7 Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
(далі Закон) під терміном
“доход” слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману
платником податку від продажу, обміну або інших способів
відчуження цінних паперів. Оскільки позивач здійснив операцію із
продажу акцій, то він, відповідно до вищезгаданої норми Закону,
отримав доход у розмірі 1714208,4грн.
Відповідно до ч. 2 п.п. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону у разі коли
протягом звітного періоду витрати, понесені платником податку у
зв'язку із придбанням цінних паперів, перевищують доходи,
отримані від продажу (відчуження) цінних паперів протягом такого
звітного періоду, балансові збитки переносяться на зменшення
доходів майбутніх періодів від таких операцій.
Звітним (податковим) періодом для підприємства вважається
період, по закінченні якого таке підприємство подає звітність.
Пунктом 11.1 ст. 11 вищезгаданого Закону встановлено, що для
цілей цього Закону використовуються такі періоди:
- звітний (податковий) рік - період, який розпочинається
1.01.поточного року і закінчується 31.12.поточного року,
- звітний (податковий) квартал.
Для платників податку на прибуток підприємств, оскільки
податкова декларація подається ними саме по закінченні кожного
кварталу, звітним (податковим) періодом вважається звітний
квартал, отже для визначення звітного періоду, в якому позивачем
могли бути понесені витрати від продажу акцій слід рахувати
четвертий кварталі 1999р., в якому позивачем було здійснено
продаж акцій. Оскільки в четвертому кварталі 1999р. витрати
позивача на придбання векселя дорівнювали доходам, отриманим від
продажу акцій, то збитки позивача у даному періоді були
відсутні.
Згідно п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону валовий доход включає
загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), а також
доходи від продажу цінних паперів (крім операцій з їх первинного
випуску (розміщення) та операцій з їх кінцевого погашення
(ліквідації). Враховуючи, що позивач одержав у четвертому
кварталі 1999р. доход від продажу цінних паперів у розмірі
1714208,4грн., то цей доход він, відповідно до вимог
вищезгаданої норми Закону, зобов'язаний був включити до валового
доходу. Невключення позивачем до складу валового доходу
вищезгаданого доходу призвело до заниження об'єкту оподаткування
на прибуток підприємств, тому донарахування відповідачем податку
на прибуток та застосування фінансових санкцій по податку на
прибуток є правомірним.
За таких обставин рішення місцевого господарського суду
відповідає нормам матеріального права.
Відповідно до п. 1.8. ст. 1 Закону “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
корпоративні права - право власності
на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку
(пай), включаючи права на управління, отримання відповідної
частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її
ліквідації відповідно до чинного законодавства.
Як встановлено місцевим господарським судом, що не спростовано
апеляційним господарським судом, акції, емітовані ВАТ “Силур”,
номінальною вартістю 14051000грн. та акції ВАТ ІК “Диком”
номінальною вартістю 309108,4грн. були внесені учасниками
позивача на підставі установчого договору про створення
позивача. Таким чином, згідно ст. 10, ст. 13 Закону України
“Про господарські товариства” ( 1576-12 ) (1576-12)
, ці учасники є
власниками корпоративних прав на статутний фонд позивача, які
набуті ними на підставі установчого договору про створення
позивача.
Юридична оцінка обставин, яка дана апеляційним господарським
судом щодо формування учасниками позивача його статутного фонду
як господарської операції, в результаті якої відбулась передача
права власності на акції за компенсацію у вигляді корпоративних
прав є помилковою та такою, що не відповідає Законам України
“Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
та “Про господарські товариства”
( 1576-12 ) (1576-12)
.
Порушення апеляційним господарським судом норм матеріального
права є підставою для скасування прийнятого ним судового
рішення.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Харцизьку
задовольнити.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
06.11.-12.11.2001р. у справі № 2/80-01а скасувати, рішення
Господарського суду Донецької області від 27.08.2001р. у справі
№ 22/95а залишити без змін.