Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого-судді Усенко Є.А.

суддів: Глос О.І., Жаботиної Г.В.,

за участю представників комунального виробничого підприємства “Краматорський водоканал” (далі за текстом — КВП “Краматорський водоканал“) - Чернобаєвої М.О., Чеботаєвої Р.І., Рекрут О.В.

розглянувши касаційну скаргу ДПІ у м. Краматорську

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.12.2001

у справі № 2/3 02а

за позовом КВП “Краматорський водоканал“

до ДПІ у м. Краматорську

Про визнання недійсними рішення від 05.08.2001 № 974-23-1-05524251

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 17.09.2001 (суддя Величко Н.Л.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.12.2001 (судді Агапов О.Л., Алєєва І.В., Мя-сищев A.M.), позов задоволене з мотивів невідповідності рішення ДПІ від 05.08.2001 № 974-23-1-05524251 про стягнення з позивача 790367 грн. податку на додану вартість і 97235 грн. фінансових санкцій вимогам пункту 3.2 ст. 3, ст. 5, пунктів 7.4.1 і 7.4.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (168/97-ВР) .

ДПІ у м. Краматорську в касаційній скарзі просить скасувати винесені у справі судові рішення і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм пунктів 7.4.1, 7.4.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (168/97-ВР) .

У відзиві на касаційну скаргу КВП “Краматорський водоканал” про сить залишити касаційну скаргу без задоволення, вважаючи її необґрунтованою.

ДПІ у м. Краматорську не скористалася процесуальним правом сторо ни на участь її представника в засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши заперечення представників позивача на касаційну скаргу, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінку судом апеляційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Апеляційним господарським судом встановлено, що позивач в декла рації по ПДВ за листопад 2000 року відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплаченого у складі покупної ціни за послуги водопостачання водопостачальницькій організації - Слав'янському РУ ДВП “Укрводчормет”. Податкові зобов'язання за цей же звітний період позивач визначив із вартості проданих населенню послуг водопостачання, обчисленої із врегульованого тарифу, встановленого для оплати таких послуг. Сума дотації, виплаченої позивачу з бюджету на різницю між вартістю придбання вказаних послуг і вартістю їх продажу, визначеною на підставі врегульованого тарифу, позивачем до бази оподаткування включена не була, що відповідає вимогам пункту 3.1 ст. З та пункту 4.1 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість” (168/97-ВР) , правильність чого не оспорюється відповідачем.

Згідно абзацу 1 пункту 7.4.1, пункту 7.4.3 ст. 7 названого Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають приватизації. У разі, коли виготовлені або придбані товари (роботи, послуги) використані частково в оподаткованих операціях, до суми податкового кредиту включається лише частка сплаченого (нарахованого) податку, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Встановивши, що придбані позивачем послуги водопостачання були повністю використані в оподатковуваних операціях одного і того ж звітного періоду, апеляційний господарський суд дійшов до правомірного висновку про відсутність передбачених чинним законодавством підстав для зменшення сум, віднесених позивачем у листопаді 2000 р. до податкового кредиту відповідно до суми податкових зобов'язань, обчисленої з вартості послуг, проданих по регульованому тарифу. Чинним законодавством не встановлено яких-небудь винятків з передбаченого пунктами 7.4 і 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (168/97-ВР) порядку визначення податкового кредиту і податкових зобов'язань для операцій з продажу товарів (робіт, послуг), peaлізація яких населенню здійснюється за регульованими тарифами та супро воджується виплатою продавцю дотацій з бюджету на покриття збитків.

Викладеним спростовуються доводи касаційної скарги про неправи льне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального права, в зв'язку з чим касаційна скарга відповідно до п. 1 ст. 111-9 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ДПІ у м. Краматорську залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.12.2001 у справі № 2/302а - без змін.