ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.03.2002 Справа N 12/206
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Черногуза Ф.Ф.
суддів : Невдашенко Л.П. , Перепічая В.С.,
розглянувши у відкритому Акціонерного комерційного банку
судовому засіданні “Мрія” (надалі - АКБ “Мрія”)
касаційну скаргу
на постанову від 29.01.2002
Київського апеляційного господарського суду
у справі № 12/206
за позовом Відкритого акціонерного товариства
(надалі – ВАТ “Елекон”)
до АКБ “Мрія”
Про стягнення 241203,42 грн.
ВСТАНОВИВ:
В березні 2001 року ВАТ “Елекон” звернулося до суду з позовною
заявою до АКБ “Мрія”, в якій, посилаючись на ч. 2 ст. 48 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
просило стягнути з відповідача 363 294,42
грн. основної суми та 3632,94 грн. держмита. В судовому
засіданні позивач уточнив позовні вимоги, просив стягнути
сплачені проценти в сумі 241203,42 грн. за 16 кредитними
договорами, які визнані недійсними.
Рішенням арбітражного суду м. Києва від 30.05.2001 (суддя
Прокопенко Л.В.) позовні вимоги задоволено повністю.
АКБ “Мрія”, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернувся
до арбітражного суду м. Києва з заявою про перевірку в порядку
нагляду зазначеного рішення суду.
Постановою арбітражного суду м. Києва від 09.07.2001 зазначене
рішення залишено без змін, а заява АКБ “Мрія” без задоволення.
АКБ “Мрія”, не погоджуючись з вказаними рішенням та постановою
суду, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з
апеляційною скаргою, просив скасувати рішення та постанову
арбітражного суду м. Києва, посилаючись на те, що жоден з
меморіальних ордерів, наданих позивачем, не є доказом сплати
останнім відсотків по кредитних договорах.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
29.01.2002 позовні вимоги задоволено частково, постанову
арбітражного суду м. Києва про перевірку в порядку нагляду від
09.07.2001 скасовано, рішення арбітражного суду м. Києва від
30.05.2001 залишено без змін.
В касаційній скарзі відповідач просить постанову Київського
апеляційного господарського суду від 29.01.2001 скасувати,
посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального
права.
Заслухавши доповідь судді Перепічая В.С., пояснення
представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги,
перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та їх
юридичну оцінку, суд вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню з таких підстав.
Як видно з матеріалів справи і не оспорювалось сторонами,
рішенням арбітражного суду м. Києва від 9.02.2000 у позові ВАТ
“Елекон” про визнання кредитних договорів і застави недійсними
було відмовлено.
Постановою арбітражного суду м. Києва від 22.03.2000 зазначене
рішення суду було скасовано і шістнадцять кредитних договорів і
дев’ять договорів застави, укладених між АКБ “Мрія” та ВАТ
“Елекон”, з підстав ст. 48 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
визнано
недійсними.
Постановою судової колегії по перегляду рішень, ухвал, постанов
Вищого арбітражного суду України від 23.06.2000 постанова
арбітражного суду м. Києва від 22.03.2000 залишена без змін.
Як роз’яснив пленум Верховного Суду України у постанови Пленуму
від 29.12.96 № 11 (зі змінами і доповненнями) “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
мотивувальна частина рішення повинна
містити встановлені судом обставини, які мають значення для
справи, юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів,
розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших
майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має
це обгрунтувати (п. 6).
Задовольняючи позов про стягнення процентів за користування
кредитами, наданими за 16 кредитними договорами (визнаними
недійсними), суд виходив з узагальнюючої суми, як за вказаними
договорами, так і меморіальними ордерами (27 шт.) та платіжними
дорученнями (2 шт.).
Разом з тим, як видно з матеріалів справи, що також не
заперечувалось сторонами, крім кількості визнаних кредитних
договорів недійсними, сторонами укладались і інші кредитні
договори.
Суд на зазначене належної уваги не звернув і у порушення норм
процесуального права - ст.ст. 32-34, 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не вжив заходів для
з’ясування дійсних обставин справи, пов’язаних зі сплатою
процентів по кожному кредитному договору, визнаного недійсним.
Як посилався ж відповідач, у 16 меморіальних ордерах не
зазначено за яким конкретно кредитним договором погашаються
проценти, у 3 з 9 меморіальних ордерів зазначені кредитні
договори, які не визнавались недійсними, а у платіжних
дорученнях № 437 від 29.09.95, № 68 від 30.11.95 і 9
меморіальних ордерах погашення проводилось не з розрахункового
рахунку позивача, а, відповідно, з рахунку Держінофонда № 143903
та коштів відповідача.
Всупереч вимогам наведених норм процесуального права, суд
належним чином не перевірив і цих обставин, які мають суттєве
значення для правильного вирішення спору.
При цьому суд апеляційної інстанції, на підтвердження
правильності прийнятого судом першої інстанції рішення, послався
на висновок спеціаліста-бухгалтера Київського науково-дослідного
інституту судових експертиз від 27.04.2001 № 1769.
Разом з тим, в зазначеному висновку експерта стверджується про
погашення процентів по кредитним договорам у загальній сумі.
(а.с. 20-24 т.2). Водночас, суд не звернув увагу і на те, чи з
дотриманням вимог ст. 41 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
було призначено і проведено дану експертизу.
При цьому в матеріалах справи є висновки зазначеної судово-
експертної установи від 27.10.2000 № 4/289 та 3.01.2001 № 41,
яким суд, у порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ніякої оцінки не дав (а.с. 45-52
т.2).
За таких обставин, коли судом не було з’ясовано належним чином
дійсні обставини справи, що вплинуло на їх правильну юридичну
оцінку і застосування норм матеріального права, ухвалені по
даній справі судові рішення визнати законними і обгрунтованими
не можна. При новому розгляді справи, суду слід врахувати
наведене і вирішити спір відповідно до вимог процесуального і
матеріального права.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Акціонерного комерційного банку “Мрія”
задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
29.01.2002, постанову арбітражного суду м. Києва від 9.07.2001,
рішення арбітражного суду м. Києва від 30.05.2001 скасувати і
справу направити на новий розгляд до господарського суду м.
Києва.
Головуючий Ф. Черногуз
Судді Л. Невдашенко
В. Перепічай