ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.03.2002 Справа N 19/332
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючої Борденюк Є.М.
суддів: Яценко О.В., Невдашенко Л.П.
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою
відповідальністю “Аврора”
на постанову від 12.12.2001 р. № 02-5/5-5/45
Дніпропетровського апеляційного
господарського суду
у справі № 19/332 господарського суду
Дніпропетровської області
за позовом Приватного підприємства
“Агро-Синтез”
до Товариства з обмеженою
відповідальністю “Аврора”
Про стягнення 82122,61 грн.
в судовому засіданні взяли 1. Рачков А.В. – дов. від
участь представники: 20.11.2001 р.
від позивача: 2. Наявко І.М. – дов. від
від відповідача: 20.11.2001 р.
Нестеренко А.Н. – дов. від
30.01.2002 р. № 07/1
Заслухавши доповідь судді Яценко О.В., пояснення сторін у справі
та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
В С Т А Н О В И В:
14.01.2002 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Аврора”
звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 12.12.2201 р. № 02-5/5-5/4 у справі
№ 19/332 за позовом Приватного підприємства “Агро-Синтез” до
Товариства з обмеженою відповідальністю “Аврора” про стягнення
82122,61 грн.
Дніпропетровський апеляційний господарський суд рішення
господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2001 р.
по справі № 19/332 залишив без зміни.
ТОВ “Аврора” вважає вказану постанову незаконною, винесеною з
порушенням норм матеріального права, а тому такою, що підлягає
скасуванню, посилаючись не те, що судом була невірно застосована
ст. 213 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, тому що, на думку
товариства, встановлення одного факту, що боржник допустив
прострочку, недостатньо ще для покладення на нього невигідних
наслідків. Скаржник наголошує на відсутності своєї вини у
невиконанні зобов’язань за договором в зв’язку з негативними
погодними умовами зими 1999-2000 р.р., про що, на його думку,
свідчить акт від 13.03.2000 р.
Вивчивши справу, заслухавши пояснення представників позивача і
відповідача та, перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом
фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд
України дійшов до висновку, що постанова Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 12.12.2001р. № 02-5/5-5/4
та рішення господарського суду Дніпропетровської області від
31.10.2001 р. по справі № 19/332 прийняті в межах норм чинного
законодавства, тому підстав для їх скасування немає.
Як вбачається з матеріалів справи, 22.03.2000 р. сторонами
укладений договір суборенди земельної ділянки, відповідно до
якого позивач надав відповідачу в оренду земельну ділянку площею
260,1 га для вирощування сільськогосподарських культур.
Пунктом 2.3 договору сторонами встановлена орендна плата з
розрахунку чотири центнера зерна пшениці четвертого класу за
один га орендованої площі по ціні, яка зложиться на біржі на
день реалізації зерна.
Пунктом 5 договору передбачена майнова відповідальність за
невиконання зобов’язань за договором у вигляді пені у розмірі
ставки НБУ за кожний день прострочення.
На виконання умов договору позивач за актом передачі землі в
суборенду від 22.03.2000 р. передав відповідачу 260,1 га землі.
Відповідач зобов’язань за договором по сплаті орендної плати в
повному обсязі не виконав, пшеницю у розрахунок орендної плати
не надав.
В зв’язку з простроченням відповідачем виконання зобов’язань за
договором, його виконання втратило інтерес для позивача, про що
позивач повідомив відповідача.
Відповідно до умов ст. 213 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
боржник, який прострочив виконання, відповідає перед кредитором
за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання,
що випадково настала після прострочення.
Якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес
для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і
вимагати відшкодування збитків.
Відповідно до положень до ст. 161 Цивільного процесуального
кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином
і у встановлений строк.
Відповідач зобов’язання щодо повної оплати орендованої земельної
ділянки, переданої йому позивачем, у встановлений строк не
виконав, а тому, рішенням суду правомірно стягнуто з відповідача
заборгованість з орендної плати та пеня за построчку платежу.
За таких обставин, апеляційним судом була цілком обґрунтована
відмова скасувати рішення господарського суду від 31.10.2001 р.
через повну відповідність вказаного рішення як матеріалам
справи, так і діючому законодавству.
Враховуючи вищевикладене, постанова по справі відповідає
законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи,
підстав для її зміни чи скасування немає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
“Аврора” залишити без задоволення.
2. Постанову від 12.12.2001 р. № 02-5/5-5/4 у справі № 19/332
Дніпропетровського апеляційного господарського суду залишити без
зміни.
Головуюча Борденюк Є.М.
Судді: Яценко О.В.
Невдашенко Л.П.