ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.03.2002 Справа N 20/141
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Добролюбової — головуючого,
Т.Дроботової,
Б.Полякова,
за участю представників:
від позивача — Красовський Д.Д. — дов. 10.01.02
від відповідача —
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні Дніпровському районі м. Києва
касаційну скаргу
на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 31.10.01
у справі Господарського суду м. Києва
№ 20/141
за позовом Закритого акціонерного товариства
“Атланта-Інтернешнл”
до Державної податкової інспекції у
Дніпровському районі м. Києва
Про зобов’язання ДПІ у Дніпровському районі м. Києва надати
висновок щодо відшкодування з державного бюджету ПДВ та
процентів
У судовому засіданні оголошувалась перерва до 25.03.02.
В С Т А Н О В И В:
ЗАТ “Атланта-Інтернешнл” звернулось з позовом до ДПІ у
Дніпровському районі м. Києва про стягнення 1025670,57 грн., що
складають: надмірно сплачений податок на додану вартість в сумі
486218,29 грн.; суми індексації боргу з 11.1999 р. по 09.2001 р.
в сумі 161278 грн.; 3% річних за прострочення відшкодування
надмірно сплачених сум ПДВ в сумі 19903,88 грн.; проценти на
виниклу бюджетну заборгованість на рівні 120% від облікової
ставки НБУ в сумі 349816,76 грн.
В порядку судового провадження позивач уточнив свої позовні
вимоги, а саме: просив суд зобов’язати ДПІ у Дніпровському
районі м. Києва надати до Відділення Держказначейства у
Дніпровському районі м. Києва висновок щодо відшкодування з
державного бюджету сум ПДВ за вересень 1999 р. у розмірі
467314,28 грн. та нарахованих процентів на виниклу бюджетну
заборгованість на рівні 120% від облікової ставки НБУ в сумі
349816,76 грн.
Рішенням арбітражного суду м. Києва від 27.04.01 (суддя Фролова
Г.М.) позовні вимоги задоволені повністю на підставі підпунктів
7.7.1 та 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок
на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, а саме: зобов’язано ДПІ у
Дніпровському районі м. Києва надати висновок до відділення
Держказначейства у Дніпровському районі м. Києва про
відшкодування ЗАТ “Атланта-Інтернешнл” сум бюджетної
заборгованості по податку на додану вартість за вересень 1999 р.
у сумі 467314,28 грн. з нарахуванням на суму бюджетної
заборгованості процентів в сумі 349816,76 грн.
Мотивуючи рішення, арбітражний суд зазначив про доведеність того
факту, що за наслідками господарської діяльності підприємства у
вересні 1999 р. різниця між загальною сумою податкових
зобов'язань та сумою податкового кредиту має від'ємне значення.
Відповідно до пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
сума від'ємного значення податку
підлягає відшкодуванню протягом місяця, наступного після подачі
декларації.
Крім того, суд дійшов висновку, що надання податковим органом по
місцезнаходженню платника податків територіальному органу
Державного казначейства України висновку про відшкодування сум
ПДВ хоча і не передбачено Законом України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, але вищевказаний висновок відповідно до
порядку відшкодування податку з додаткової вартості,
затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України
і Головного управління державного казначейства України від
02.07.97 № 209/72 із змінами, зареєстрованого в Міністерстві
юстиції України 18.07.97 є підставою для перерахування
відповідних коштів територіальним органом Державного
казначейства України на користь платника податків.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
31.10.01 (судді Новіков М.М. — головуючий, Барицька Т.Л.,
Шаргало В.І.) рішення у справі залишено без змін з тих же
підстав.
ДПІ у Дніпровському районі м. Києва подала до Вищого
господарського суду України касаційну скаргу на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 31.10.01, в якій
просить рішення арбітражного суду м. Києва від 27.04.01 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
31.10.01 скасувати, у позові ЗАТ “Атланта-Інтернешнл” відмовити,
мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом норм
матеріального права, зокрема Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
При цьому заявник обґрунтовує касаційну скаргу тим, що суд при
винесенні рішення неправильно застосував норми матеріального
права, а саме підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України
“Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
замість Декрету
Кабінету Міністрів України “Про стягнення не внесених у строк
податків і неподаткових платежів”, що призвели до прийняття
неправильного рішення у справі, оскільки в даному випадку позов
був заявлений про повернення надмірно сплаченого ПДВ у зв'язку з
тим, що ПДВ було сплачено двічі.
Заслухавши доповідь судді Дроботової Т.Б. та пояснення присутніх
у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки
обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні
арбітражного суду м. Києва від 27.02.01 та постанові Київського
апеляційного господарського суду від 31.10.01 колегія суддів
вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а
рішення та постанова у даній справі скасуванню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи ЗАТ “Атланта-Інтернешнл”
первісно звернулось із позовом про стягнення з відповідача
надмірно сплаченого ПДВ, суми індексації боргу, 3% річних за
прострочення відшкодування надмірно сплаченого ПДВ та процентів,
нарахованих на суму бюджетної заборгованості, але на підставі
ст. 22 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
позивач тричі уточнював предмет позову, а саме позовні вимоги
заявлялись як про стягнення бюджетної заборгованості за вересень
1999 р., із нарахуванням процентів (клопотання від 28.03.01 та
13.04.01), так і про зобов'язання ДПІ надати висновок про
відшкодування коштів з державного бюджету по бюджетній
заборгованості з ПДВ, згідно податкових декларацій за вересень
1999 р. та процентів, нарахованих на суму бюджетної
заборгованості.
При розгляді справи арбітражним судом м. Києва було встановлено,
що за наслідками господарської діяльності Підприємства у вересні
1999 р. різниця між загальною сумою податкових зобов'язань та
сумою податкового кредиту має від'ємне значення.
Відповідно до пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
така сума, як надміру сплачена,
підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України.
Частиною 5 підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 зазначеного
Закону передбачено, що суми, не відшкодовані платнику податку
протягом визначеного строку, вважаються бюджетною
заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються
проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки
Національного банку України, встановленої на момент її
виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
підприємства та організації мають право
звертатися до господарського суду згідно з встановленою
підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених
або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
У даній справі підставою позову є порушення передбаченого
законом права Підприємства на отримання з Державного бюджету
України надмірно сплаченого ПДВ протягом місяця, наступного
після подачі декларації. Відповідно до частини 5 підпункту 7.7.3
пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
за даної обставини платник податку має
право у будь-який момент після виникнення бюджетної
заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів
бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб,
винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплаченого
податку.
У даній справі позовні вимоги заявлялись як про стягнення
бюджетної заборгованості з нарахованими процентами (клопотання
від 14.04.01), так і про зобов'язання ДПІ надати до
Держказначейства висновок про суми відшкодування ПДВ з
нарахованими процентами (клопотання від 27.04.01).
Але в порядку судового провадження судом були розглянуті тільки
позовні вимоги щодо зобов'язання ДПІ надати висновок, які за
своїм змістом не відповідають матеріально-правовому способу
захисту порушеного права, визначеному Законом, оскільки за
підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок
на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
право платника податку на
отримання бюджетного відшкодування не ставиться у залежність від
тієї обставини, чи був податковим органом поданий
територіальному органу Державного казначейства України
відповідний висновок.
Крім того, касаційна інстанція вважає за необхідне зазначити, що
в порушення ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, судом при розгляді справи не було надано належної
оцінки розрахунку процентів, нарахованих позивачем на суму
бюджетної заборгованості, із застосуванням облікової ставки НБУ,
яка, за даними НБУ, неодноразово змінювалась за період з
21.01.00 по 13.04.01, що не було прийнято до уваги позивачем.
На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що спір був
розглянутий судом не в повному обсязі, що є порушенням принципу
всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності та призвело до прийняття
незаконних та необґрунтованих рішення та постанови.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи
в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
суду, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з
передачею справи на новий розгляд до господарського суду
м. Києва.
Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями
111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ у Дніпропетровському районі м. Києва
задовольнити частково.
Рішення арбітражного суду м. Києва від 27.04.01 та постанову
Київського апеляційного господарського суду від 31.10.01
скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського
суду м. Києва.