ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2002                                      Справа N 4/3861

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Шульги О.Ф. (головуючого), Дерепи В.І., Козир Т.П. ,

за участю представників:       

позивача -                 Андренко В.І.

відповідача -                  

розглянувши у відкритому       

судовому засіданні касаційну   ДП ДАК “Хліб України”

скаргу                         “Білокриницький КХП“

на рішення     від             18.12.2001р.

господарського суду            

Львівської області у справі    № 4/3861

за позовом                     ДП ДАК “Хліб України”

                               “Білокриницький КХП”

до                             ДП “Стрийський КХП № 1“

Про   стягнення 306487,36 грн.,

                       В С Т А Н О В И В:

В  листопаді  2001р. позивачі звернулися до господарського  суду

Львівської  області  з  позовом  до  відповідача  про  стягнення

306487,36 грн. заборгованості за поставлене зерно.

Рішенням господарського суду Львівської області від 18.12.2001р.

в позові було відмовлено і судові витрати покладені на позивача.

В  касаційній скарзі ДП ДАК “Хліб України” “Білокриницький  КХП”

просить скасувати рішення господарського суду Львівської області

від 18.12.2001р. і стягнути з ДП “Стрийський КХП № 1” суму боргу

306483,36 грн. і судові витрати.

У  відзиві на касаційну скаргу по справі № 4/3861, відповідач ДП

“Стрийський КХП № 1” просить суд залишити рішення господарського

суду Львівської області від 18.12.2001р. без змін, а скаргу  без

задоволення.

Заслухавши  представника  відповідача  і  перевіривши  матеріали

справи  та  на  підставі встановлених в ній фактичних  обставин,

проаналізувавши  правильність застосування  господарським  судом

при   прийнятті  оскаржуваного  рішення  норм  матеріального   і

процесуального  права,  суд,  вважає,  що  касаційна  скарга  не

підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 71 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
         загальний строк

для  захисту  права на позов особи право якої порушено  (позовна

давність) встановлюється в три роки.

Згідно  ж  ст.  76  вказаного кодексу  перебіг  строку  позовної

давності  починається з дня виникнення права на позов. Право  на

позов  виникає  з  дня коли особа дізналася,  або  повинна  була

дізнатися про порушення свого права.

Як  встановлено  судом  правовідносини  між  сторонами  не  були

врегульовані договором.

Тому  господарський суд вважав початком перебігу строку позовної

давності  18.06.1998р. - дату подачі позивачем першої  претензії

№ 208 від 18.06.1998р.

Оскільки  позовна заява була подана позивачем лише  6.11.2001р.,

то господарський суд обґрунтовано вважав, що відповідно до вимог

ст.  80  ЦК  України  ( 435-15 ) (435-15)
         позивачем пропущено  загальний

термін звернення з позовом до суду, що є підставою для відмови в

позові.

Суд  вважає,  що рішення господарського суду Львівської  області

відповідає  матеріалам  справи  і  вимогам  закону,  тому   його

необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Доводи   позивача  викладені  в  касаційній  скарзі  суд  вважає

необґрунтованими, оскільки вони не відповідають вимогам закону.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 71,76,80 ЦК України

( 435-15  ) (435-15)
          та ст. ст. 111-5,111-7, 111-9, 111-11 ГПК  України

( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України

                      П О С Т А Н О В И В:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 18.12.2001

року залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.