ВИШИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.03.2002 Справа N 34/383а
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Усенко Є.А.,
суддів Глос О.І, Жаботиної Г.В.
у відкритому судовому засіданні, розглянувши касаційну скаргу
Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції
про перегляд у касаційному порядку рішення господарського суду
Донецької області від 10.12.2001р.
у справі № 34/383а
за позовом Державного відкритого акціонерного товариства
“Донецькшахтобудмонтаж“
до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції
про визнання недійсним рішення № 35/15-1-00180930 від
11.07.2001р.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Донецької області від 10.12.2001р.
(суддя О.В.Кододова) позов задоволене, рішення Державної
податкової інспекції № 35/15-1-00180930 від 11.07.2001р. про
застосування штрафу за порушення строків погашення зобов'язань з
ПДВ за березень 2001р. на 8 днів у розмірі 3708грн.90коп. , з
ПДВ за квітень 2001р. на 10 днів у розмірі 3844грн.20коп. , з
податку на прибуток за березень 2001р. на 27 днів у розмірі
37ІЗгрн.45коп. , з податку на прибуток за квітень 2001р. на 7
днів у розмірі 56грн.55коп. визнано недійсним.
Не погоджуючись з судовим рішенням, Красноармійська об'єднана
державна податкова інспекція просить його скасувати, посилаючись
на те, що судом неправильно застосовано норми матеріального
права, а саме: строки сплати податків, які передбачені у
п. 16.4. ст. 16 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
від 22.05.97р. та п.п. 7.7.1 п. 7.7.
ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.1997р.
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність
застосування господарським судом норм матеріального та
процесуального права, Вищий господарський суд дійшов висновку,
що касаційна скарга Красноармійської об'єднаної державної
податкової інспекції задоволенню не підлягає.
Господарським судом встановлено, що при нарахуванні штрафних
санкцій, які застосовані відповідачем до позивача в оспорюваному
рішенні, відповідач керувався п.п. 17.1.7 Закону України “Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Згідно п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
у разі коли платник
податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання
протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий
платник податку зобов'язаний сплатити штраф.
Відповідно до п. 5.1 Закону “Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
податкове зобов'язання самостійно визначене
платником податків у податковій декларації, вважається
узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Згідно п.п. 4.1.4 Закону України “Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
податкові декларації подаються за
базовий податковий (звітний період), що дорівнює:
- календарному місяцю - протягом 20 календарних днів, наступних
за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;
- календарному кварталу - протягом 40 календарних днів,
наступних за останнім календарним днем звітного (податкового)
кварталу.
Крім того, ч. 2 цього підпункту визначено, що для цілей цього
пункту під терміном “базовий податковий період” слід розуміти
податковий період, визначений відповідним законом з питань
оподаткування.
Згідно п. 11.1 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
для цілей оподаткування прибутку
підприємств використовується звітний (податковий) квартал. Таким
чином, відповідно до п.п. 4.1.4 Закону України “Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
з урахуванням приписів
ч. 2 п. 16.4 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, платник податку на прибуток з
підприємств зобов'язаний подати декларацію протягом 40
календарних днів, наступних за останнім календарним днем
звітного (податкового) кварталу.
На думку ж відповідача платник податку на прибуток підприємств
зобов'язаний сплатити зазначений податок до 20 числа місяця,
наступного за звітним, що на 20 днів передує строку подачі
декларації, який визначено Законом України “Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Таке тлумачення відповідачем зазначених законів не відповідає
п. 5.1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, яким встановлено, що податкове
зобов'язання вважається узгодженим з дня подання податкової
декларації, та п. 1.11 цього Закону, якою визначено, що
декларація це є документ, на підставі якого здійснюється
нарахування та сплата податку. Отже із даних норм випливає
висновок, що сплата податку не може передувати його нарахуванню.
Оскільки строки погашення податкових зобов'язань з податку на
прибуток підприємств та податку на додану вартість, визначені
п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 з урахуванням граничних строків,
визначених для подання податкових декларацій, встановлених
п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
позивачем не були порушені, то
підстави для накладення на нього штрафу були відсутні.
Приписом пункту 19.6 ст. 19 вищезгаданого Закону визначено, що
закони та інші нормативно-правові акти діють у частині, що не
суперечить нормам цього Закону. Враховуючи, що ч. 2 п.п. 7.7.1
п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та п. 16.4 ст. 16 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, на які
посилається відповідач, суперечать Закону України “Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, то доводи касаційної
скарги щодо порушення судом норм матеріального права не мають
правових підстав.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної
податкової інспекції залишити без задоволення, а рішення
Господарського суду Донецької області від 10.12.2001р. без змін.