ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.03.2002 Справа N 3/483
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Шульги О.Ф. - головуючого
Дерепи В.І., Козир Т.П.
за участю поважних представ ників:
позивача Лазько С.В. дов № 143 від
20.08.2001
відповідача Макода В.Е.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну
скаргу ТОВ “Зайнятість“
на постанову від 10.12.2002
Київського апеляційного господарського суду
у справі № 3/483
за позовом ТОВ “Зайнятість“
до ТОВ “Інфро”, Державного
комунального управління
житлового господарства Хар
ківського району м. Києва
Про визнання недійсним частини договору оренди та зустрічним
позовом.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 21.08.2001 (суддя
Хілін-ська В.В.) позов задоволений - визнано недійсним договір
оренди нежитло-вого приміщення № 5-150 від 1.01.98 в частині
передачі в оренду нерухомого майна площею 26,1 кв.м, що
розташоване по вул. Тростянецькій 4/2 в м. Києві: виселено ТОВ
“Інфро” з нежитлових приміщень площею 26,1 кв.м, розташованих в
буд. № 4/2 по вул. Тростянецька в м. Києві; передано зазначені
приміщення ТОВ “Зайнятість“; в задоволенні зустрічного позову
відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
10.12.2001 року рішення скасовано. В задоволенні первісного
позову ТОВ “Зайнятість” відмовлено. Зустрічний позов ТОВ “Інфро”
задоволено.
В касаційній скарзі позивач просить вказану постанову скасувати,
як постановлену з порушенням норм матеріального і процесуального
права.
В відзиві на касаційну скаргу відповідач просить в її
задоволенні відмовити, посилаючись на те, що вона подана з
надуманих підстав, а постанова апеляційного господарського суду
м. Києва від 10.12.2001 є обґрунтованою і прийнятою без порушень
норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши пояснення повноважних представників сторін, перевіри
вши матеріали справи і на підставі встановлених в ній фактичних
обставин, проаналізувавши правильність застосування апеляційним
господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови норм
матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом, ТОВ “Зайнятість” на підставі договору
купів-лі-продажу № 15/п від 4.07.96, укладеного з
представництвом Фонду державного майна України у Харківському
районі м. Києва, належать приміщення загальною площею 385,7 кв.м
в будинку № 4/2 по вул. Тростянецька в м. Києві. Згідно
експлікації приміщень до договору купівлі-продажу ТОВ “Зайня
тість” є власником, в тому числі нежитлових приміщень загального
користування площею 40,7 кв.м, до яких входять два коридори,
тамбур, сходова клітка та електрощитова.
В період укладення договору купівлі-продажу від 4.07.96 № 15/п
нежитловими приміщеннями на 2-му поверсі будинку № 4/2 по вул.
Тростя-нецькій користувалось ТОВ “Інфро” на підставі договору
оренди від 30.03.94 № 119. Загальна площа орендованих приміщень
складала 73,2 кв.м. По закінченні строку дії даного договору ТОВ
“Інфро” уклало новий договір оренди нежитлового приміщення
№ 5-150 від 1.02.97. Відповідно до умов цього договору площа
орендованих приміщень збільшилась і складала 88,3 кв.м.
Згідно розпорядження Харківської районної державної
адміністрації м. Києва від 2.02.98 № 043 “Про розгляд питань
оренди нежитлових приміщень було дозволено ДК УЖГ Харківського
району м. Києва переукласти з ТОВ “Інфро” договір на оренду
нежитлового приміщення у побутовому комплексі по вул.
Тростянецькій 4/2 на загальну площу 133,7 кв.м (у т.ч. 53,9 кв.м
площ загального користування) для використання під оптику
терміном з 01.01.98 по 01.02.2002.
На даний час ТОВ “Інфро” є орендарем нежитлових приміщень по
вул. Тростянецька 4/2 в м. Києві загальною площею 133,7 кв.м на
підставі договору з Державним комунальним управлінням житлового
господарства Харківського району м. Києва від 01.01.98 № 5-150
строком до 1.02.2002.
З матеріалів справи також видно, що спірна площа 26,1 кв. м
одночасно знаходиться у власності позивача та у користуванні
відповідача. У власності ТОВ “Зайнятість” також знаходиться
електрощитова площею 14,6 кв.м, яка обслуговує всю будівлю та є
місцем загального користування.
Згідно пункту 4 ст. 2 Закону України “Про приватизацію невеликих
державних підприємств (малу приватизацію)”, якщо в нежитлових
приміщеннях будинку, що є державною власністю, розміщується два
або більше державних чи засновницьких на оренді державного майна
підприємств, то у разі прийняття рішення про приватизацію одного
чи кількох із них займані ним приміщення, за відсутності
заборони на приватизацію цього будинку, приватизуються разом з
іншим майном підприємства після закріплення за названими
співкористувачами, займаних ними приміщень на праві повного го
сподарського відання, оперативного управління або на договірних
засадах.
Всупереч вищевказаних вимог Закону Представництво Фонду держа
вного майна України у Харківському районі м. Києва не провадило
інвентаризацію приміщень, які підлягали продажу спільно з
органом управління майном та балансоутримувачем будівлі з метою
визначення співкористувачів приміщень. Також Представництво не
з'ясувало, чи є місця загального користування, в т.ч. площею
40,7 кв. м. у користуванні інших співкористувачів і чи можливо
вилучити їх для продажу без порушень прав цих співкористувачів
на безперешкодне користування своїми приміщеннями.
За таких обставин суд вважає, що апеляційний господарський суд
правильно прийшов до висновку, що позов ТОВ “Зайнятість” не може
бути задоволений, оскільки встановлено, що спірні приміщення
площею 26,1 кв.м та електрощитова площею 14,6 кв.м безпідставно
включені до договору купі-влі-продажу № 15/п від 4.07.96, а тому
підлягають поверненню у комунальну власність. Зустрічний позов
ТОВ “Інфро” є обґрунтованим і підлягає задоволенню в повному
обсязі.
Доводи ТОВ “Зайнятість”, викладені в касаційній скарзі суд
вважає необґрунтованими, оскільки вони протирічать вимогам
закону, що регулює дані правовідносини.
Суд вважає, що апеляційний господарський суд повно і всебічно пе
ревірив усі обставини справи, дав належну оцінку доказам і
прийняв постанову, яка відповідає матеріалам справи і вимогам
закону.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
10.12.2001 року залишити без змін, а касаційну скаргу — без
задоволення.