ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
21.03.2002                           Справа N 2171-12/332/1160С
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
 
головуючого                  Чупруна В.Д.
суддів:                      Грека Б.М., Вовк І.В.
розглянувши у відкритому     Державної податкової інспекції у
судовому засіданні           м. Суми від 17.01.2002 р.
касаційну скаргу             № 1783/9/10-008
на постанову                 Харківського апеляційного
                             господарського суду від 24.12.2001
                             р.
у справі                     у справі № 2171-12/232/1160С
господарського суду          Сумської області
за позовом                   товариства з обмеженою
                             відповідальністю “Агрохімсервіс”
До                           Державної податкової інспекції у
                             м. Суми
 
Про   Визнання частково недійсним рішення державної податкової
інспекції
 
Рішенням  господарського суду Сумської  області  від  09.10.2001
року  позов  задоволено (а.с.94). Рішення  державної  податкової
інспекції      в      м.     Суми     від     19.04.2001      р.
№  358-23-217/21109209/72149 в частині донарахування  земельного
податку  за  1999-2000 рр. В розмірі 10497,93  грн.  і  штрафних
санкцій в розмірі 1659,13 грн. визнано недійсним.
 
Постановою  Харківського  апеляційного господарського  суду  від
24.12.2001  року (а.с.108-109) зазначене рішення місцевого  суду
залишено без змін.
 
На   постанову  Харківського  апеляційного  господарського  суду
подана  касаційна скарга, в якій зазначено, що суд  не  врахував
вимог ст. 15 Закону України “Про плату за землю” ( 2535-12 ) (2535-12)
         від
19.09.1996 р. № 378/96-ВР.
 
На   постанову  Харківського  апеляційного  господарського  суду
подана  касаційна скарга, в якій зазначено, що суд  не  врахував
вимог  ст.  .15 Закону України “Про плату за землю” ( 2535-12  ) (2535-12)
        
від 19.09.1996 р. № 378/96-ВР.
 
Вищий господарський суд України перевіривши матеріали справи,
 
                       В С Т А Н О В И В:
 
Державна  податкова  інспекція в м. Суми  провела  документальну
перевірку  дотримання  податкового  та  валютного  законодавства
товариством  з  обмеженою  відповідальністю  “Агрохімсервіс”  за
період  з  01.01.1997  р. по 01.01.2001 р.  про  що  склала  акт
№   2-217/1  від  09.04.2001  р.  (а.с.12-35).  За  результатами
перевірки   19.04.2001   р.  (а.с.6-7)  заступником   начальника
державної  податкової  інспекції  в  м.  Суми  прийнято  рішення
№  358-23-217/21109209/72149, яким  до  товариства  з  обмеженою
відповідальністю  “Агрохімсервіс” застосовані  санкції,  а  саме
стягнуто  податку – плата за землю за 1999 р.  –  5387,05  грн.,
податку – плата за землю за 2000 р. – 5110,88 грн., відрахування
на  шляхові роботи за 1999 р. – 32,29 грн., пеня по прибутковому
податку 8,1 грн. і штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1659,13
грн. Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрохімсервіс”  не
погодилось із рішенням в частині донарахування податку на  землю
в 1999 р.– 5387,05 грн., за 2000 р. – 5110,88 грн. Та санкцій в
розмірі 1659,13 грн.
 
Відповідно до ст. .22 Земельного кодексу України право власності
або   право   користування  земельною  ділянкою  виникає   після
встановлення землевпорядними організаціями меж земельних ділянок
в  натурі,  тобто  на місцевості, і отримання документу,  що  це
право  посвідчує. До підписання договору оренди у  товариства  з
обмеженою відповідальністю не виникло і не могло виникнути право
користування  спірною  земельною ділянкою.  Податкова  інспекція
помилково           вважає          ТОВ          “Агрохімсервіс”
землекористувачем. Твердження відповідача про  обов’язок  сплати
податку  на землю ТОВ “Агрохімсервіс” не ґрунтується на  чинному
законодавстві.
 
За   таких  обставин  господарський  суд,  ухвалив  обґрунтоване
рішення, підстав для скасування якого не вбачається. Апеляційний
суд   вірно  дав  оцінку  фактичним  обставинам  справи  та   не
припустився порушення вимог ст. 15 Закону України “Про плату  за
землю”  ( 2535-12 ) (2535-12)
        , якою передбачено (і це стверджує касатор),
що земельний податок сплачують землекористувачі з дня виникнення
права власності або права користування земельною ділянкою.
 
На  підставі ст.ст. 22, 23 Земельного Кодексу України, ст.ст. 2,
15  Закону  України  “Про плату за землю” ( 2535-12  ) (2535-12)
        ,  ст.  18
Закону  України  “Про  порядок погашення  зобов’язань  платників
податків   перед  бюджетами  і  державними  цільовими  фондами”,
керуючись  п.  1 ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України
 
                          ПОСТАНОВИВ:
 
1.    Касаційну   скаргу  №  1783/9/10-008  від  17.01.2002   р.
Державної   податкової   інспекції   в   м.   Суми   у    справі
№   2171-12/322/1160С  господарського  суду   Сумської   області
залишити без задоволення.
 
2.   Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
24.12.2001 року у зазначеній справі залишити без змін.
 
Головуючий В.Чупрун
 
Судді      Б.Грек
 
           І.Вовк