ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМУ КРАЇНИ
21.03.2002 Справа N 2-15/10610-01
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Першикова Є.В.,
суддів СавенкоГ.В., Ходаківської І.П. ,
розглянувши ДШ в м. Ялта
касаційну скаргу
на рішення від 04.12.- 10.12.2001р.
господарського суду Автономної Республіки
Крим
у справі № 2-15/10610-01
за позовом Приватного підприємця Арпаджиєвої Е.Е.
до ДПІ в м. Ялта
Про визнання недійсним рішення
Представники сторін в судове засідання не з'явилися.
Розглянувши матеріали справи, судова колегія Вищого
господарського суду України
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням від 04.12.-10.12.2001р. господарського суду Автономної
Республіки Крим (суддя Т.В.Дадинская) у справі № 2-15/10610-01
задоволено позовні вимоги приватного підприємця Арпаджиєвої
Е.Е., а саме визнано недійсним рішення ДПІ в м. Ялта № 945/23-3
від 06.08.2001р. в частині застосування фінансових санкцій в
п'ятикратному розмірі за невідповідність суми готівки на місті
проведення розрахунків загальній сумі готівки зафіксованій в
розрахунковій книзі.
Приймаючи рішення, суд зазначив, що відповідно до п. 6 ст. 9
Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
в редакції Закону від 21.12.2000р. N 2156-ІП
реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не
застосовуються при продажу товарів (крім підакцизних) суб'єктами
підприємницької діяльності, які отримали свідоцтво про сплату
єдиного податку.
Таким чином суд дійшов висновку, що відповідно до п. 6 ст. 9
вказаного Закону у приватного підприємця Арпаджиєвої Е.Е.
виникає обов'язок по застосуванню реєстраторів розрахункових
операцій та розрахункових книжок тільки при продажу підакцизних
товарів, однак ДШ в м. Ялті не довела, що невідповідність в сумі
готівкових грошових коштів на місті проведення розрахунків
вникла від реалізації підакцизних товарів без видачі
розрахункових квитанцій.
Не погоджуючись з рішенням від 04.12.-10.12.2001р.
господарського суду Автономної Республіки Крим ДШ в м. Ялті
звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що
п. 6.ст. 9 вказаного Закону розповсюджується на суб'єктів
підприємницької діяльності при продажу товарів, за умови
відсутності реалізації підакцизних товарів, тому дія вказаної
норми не застосовується в разі реалізації підакцизних і не
підакцизних товарів.
Також, скаржник зазначає, що порушення ст. 16 Закону України
“Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
в
редакції Закону від 21.12.2000р. N 2156-ПІ не може бути
підставою для скасування рішення ДШ, оскільки дія зазначеної
статті розповсюджується на суб'єктів підприємницької діяльності,
що підпадають під п.п. 5-9 ст. 9 цього Закону. Позивач не
підпадає під вказані пункти, в зв'язку з чим перевірка була
проведена у відповідності з п. 1ст. 11 Закону України “Про
державну податкову службу в Україні” ( 509-12 ) (509-12)
.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні
обставини) справи на предмет правильності їх юридичної оцінки
судом дійшла висновку, що касаційна скарга ДШ у м. Ялта не
підлягає задоволенню з наступних підстав.
Приватний підприємець Арпаджиєва Е.Е. здійснює підприємницьку
діяльність на умовах сплати єдиного податку.
Відповідно до п. 6 ст. 9 Закону України “Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
в редакції
Закону від 21.12.2000р. N 2156-ПІ “реєстратори розрахункових
операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу
товарів (крім підакцизних) (наданні послуг) суб'єктами
підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування
доходів яких здійснюється згідно із законодавством з питань
оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі
шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку).
Таким чином, п. 6 ст. 9 Закону звільняє суб'єктів
підприємницької діяльності, які отримали свідоцтво про сплату
єдиного податку від застосування реєстраторів розрахункових
операцій та розрахункових книжок при продажу не підакцизних
товарів, при продажу підакцизних товарів вказана норма не
застосовується.
Актом перевірки № 0457 від 12.07.02001р ДШ в м. Ялта. встановила
невідповідність суми готівки на місті проведення розрахунків
загальній сумі готівки зафіксованій в розрахунковій книзі.
Різниця в готівці склала 61грн.
Однак, ДШ в м. Ялта не встановила і не довела, що
невідповідність суми готівки на місті проведення розрахунків
загальній сумі готівки зафіксованій в розрахунковій книзі
виникла в наслідок реалізації саме підакцизних товарів без
видачі розрахункових квитанцій. Тому застосування фінансових
санкцій передбачених ст.ст. 17,22 вищезгаданого Закону є
безпідставним.
В підтвердження своїх вимог скаржник посилається на Закон від
4.10.2001 року N 2746-ІП “Про внесення змін до Закону України
“Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, яким
передбачено звільнення суб'єктів підприємницької діяльності від
застосування реєстраторів розрахункових операцій та
розрахункових книжок лише, якщо такі суб'єкти не здійснюють
продаж підакцизних товарів.
Закон від 4.10.2001 року N 2746-ІП “Про внесення змін.....” не
має зворотної сили та регулює правовідносини, що виникли після
вступу його в законну силу з 4.10.2001 року. Спірне рішення ДШ у
м. Ялта прийняте 31.08.2001р., в зв'язку з чим посилання
скаржника на вказаний закон не приймається до уваги.
Також, ДШ в м. Ялта зазначає, що судом необґрунтовано
застосована ст. 16 Закону України “Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій.... “в редакції Закону від 21.12.2000р. N
2156-ІП, оскільки зазначена стаття розповсюджується лише на
суб'єктів підприємницької діяльності, що підпадають під п.п. 5-9
ст. 9 цього Закону. Однак, судом першої інстанції та касаційною
інстанцією встановлено, що позивач підпадає під п. 6 ст. 9
Закону України N2156-III в редакції від 21.12.2000р., тому
ст. 16 вказаного Закону застосована господарським судом
Автономної Республіки Крим правомірно.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського
суду України вважає, що касаційна скарга ДПІ у м. Ялті не
підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, судова колегія
Вищого господарського суду України
П О С Т А Н О В И Л А:
Рішення від 04.12.-10.12.2001р. у справі № 2-15/10610-01
господарського суду Автономної Республіки Крим залишити без
змін.
Касаційну скаргу ДШ в м. Ялта залишити без задоволення.