ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.03.2002 Справа N 12/165
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
- головуючого судді,
суддів;
за участю представників:
від позивача - присутні,
від відповідача - присутній;
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "YYY"
на постанову від ХХ.10.2001 р.
Н-ського апеляційного господарського суду
у справі № Х1 господарського суду Н-ської області
за позовом Відкритого акціонерного товариства "ХХХ"
до Відкритого акціонерного товариства "YYY"
про визнання недійсним договору від
ХХ.12.2000 р.
ВСТАНОВИВ:
Позивачем заявлена до суду вимога про визнання недійсним договору
застави від 29.12.2000, укладеного ним з ВАТ "YYY".
Позовні вимоги ВАТ "XXX" обґрунтовані наступним:
1. Договір укладено без погодження з відповідним органом
приватизації, як це передбачено ч.5 ст.11 Закону України "Про
заставу" ( 2654-12 ) (2654-12)
.
2. При укладанні договору порушено вимоги ч. 2 ст. 13 цього ж
закону ( 2654-12 ) (2654-12)
щодо нотаріального посвідчення договору застави
нерухомого майна за місцем знаходження такого майна.
3. Майно, передане в заставу, не могло бути предметом оспорюваного
договору, оскільки на час його укладання перебувало у податковій
заставі.
4. Договір підписано неуповноваженою особою.
5. Договір не містить всіх необхідних умов передбачених для даного
виду договорів статтею 12 Закону України "Про заставу"
( 2654-12 ) (2654-12)
, зокрема, щодо суті забезпеченої заставою вимоги та
строку виконання зобов'язання.
Рішенням від ХХ.05.2001 арбітражного суду Н-ської області (суддя
А.А.А.) позовні вимоги задоволені в повному обсязі, договір
застави від 29.12.2000 визнано недійсним на підставі ст.ст. 47, 48
Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Рішення суду мотивовано наступним: - при укладанні договору
сторонами в порушення статті 13 Закону України "Про заставу"
( 2654-12 ) (2654-12)
не дотримано вимог щодо форми договору, зокрема, його
нотаріального посвідчення за місцезнаходженням нерухомого майна;
оспорюваний договір підписано неуповноваженою особою, оскільки
довіреність, на підставі якої діяв директор Я-ської ТЕС при
підписанні договору застави, не дає останньому права
розпоряджатись майном, що знаходиться на балансі структурної
одиниці (Я-ської ТЕС) без узгодження з ВАТ "XXX".
За апеляційною скаргою ВАТ "YYY" Н-ський апеляційний господарський
суд (судді: Б.Б.Б., - головуюча, В.В.В., Г.Г.Г.), переглянувши
рішення господарського суду Н-ської області від ХХ.05.2001,
постановою від ХХ.10.2001 залишив його без зміни з тих же підстав.
ВАТ "YYY" подало до Вищого господарського суду України касаційну
скаргу на постанову Н-ського апеляційного господарського суду, в
якій просить рішення від ХХ.05.2001 та постанову від ХХ.10.2001
скасувати, у задоволенні позову відмовити, мотивуючи касаційну
скаргу доводами про неправильне застосування судом норм
матеріального та процесуального права.
У касаційній скарзі ВАТ "YYY" посилається, зокрема, на те, що
оскільки, предметом оспорюваного договору є рухоме майно, судом
неправомірно застосовано ст. 13 Закону України "Про заставу"
( 2654-12 ) (2654-12)
, якою передбачено обов'язкове нотаріальне посвідчення
договорів застави нерухомого майна за місцем його знаходження.
Також, на думку скаржника, судом неправомірно застосовано ст. 48
Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
щодо визнання договору
недійсним на підставі підписання договору неуповноваженою особою,
оскільки довіреність від 31.12.99 обмежує директора Я-ської ТЕС в
повноваженнях лише щодо розпорядження основними фондами ВАТ "XXX".
Скаржник вважає також, що при прийнятті рішення у справі
господарським судом Н-ської області порушено норми процесуального
права, оскільки спір було вирішено без участі відповідача, якого
належними чином не було повідомлено про час і місце розгляду
справи.
Заслухавши доповідь судді К.К.К. та пояснення присутніх у судовому
засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали
справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та
повноти їх встановлення в рішенні та постанові у справі, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з
таких підстав.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім
переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і объективному
розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх
сукупності, керуючись законом.
Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд
повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує
визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме:
відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої
форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно
полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають
значення для правильного вирішення спору.
Позовна вимога ВАТ "XXX" про визнання недійсним договору застави
ґрунтується на тих підставах, що: договір укладено неуповноваженою
особою; з недодержанням встановленої форми договору; без
погодження з компетентними органами; майно, передане в заставу, не
могло бути предметом оспорюваного договору, оскільки знаходилось в
податковій заставі; договором не були передбачені всі необхідні
умови, передбачені для даного виду договорів.
Як вбачається з матеріалів справи, господарським судом Н-ської
області оспорюваний договір визнано недійсним з огляду лише на дві
підстави, що були предметом заявленого позову.
По-перше, підписання договору неуповноваженою особою - директором
Я-ської ТЕС Р.Р.Р. без погодження з ВАТ "XXX", (довіреність від
31.12.99), є на думку суду, підставою для визнання його недійсним
відповідно до ст. 48 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Однак, зазначеною довіреністю передбачено узгодження з ВАТ "XXX"
договорів на розпорядження майном, що належить до основних фондів
товариства.
Зважаючи на те, що згідно Положення про структурну одиницю ВАТ
"XXX" Я-ській ТЕС надано як основні фонди, так і оборотні засоби,
висновок про необхідність узгодження договору застави можливо
зробити лише після встановлення яке саме майно стало предметом
оспорюваного договору, що не було з'ясовано при вирішенні спору та
при здійсненні апеляційного провадження.
По-друге, оспорюваний договір визнано недійсним на підставі ст. 47
Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
з огляду на порушення вимог
ч.2 ст. 13 Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ) (2654-12)
щодо форми
договору, якою встановлено обов'язкове нотаріальне посвідчення
договорів застави нерухомого майна за місцем його знаходження.
Проте, колегія суддів зазначає, що застосування вказаної норми
буде правомірним лише за умови встановлення виду майна, що було
предметом договору застави. Сторонами належність об'єктів застави
до рухомого або нерухомого майна оспорювалась в ході судового
провадження, але належна оцінка відповідним доводам сторін з цього
приводу господарським судом надана не була.
Стаття 84 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, яка містить вимоги до змісту судового рішення,
зокрема, передбачає, що у мотивувальній частині рішення мають бути
викладені обставини справи, встановлені господарським судом;
причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято
рішення, доводи за якими господарський суд відхилив докази сторін;
законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи
рішення.
В мотивувальній частині як рішення, так і постанови у справі
найшли своє відображення, як зазначено вище, лише дві підстави, з
яких пред'явлена позовна вимога. Інші, на які посилається ВАТ
"XXX" в позовній заяві, не були предметом судового дослідження.
Оскільки кожна з них є самостійною підставою для визнання договору
недійсним, колегія суддів зазнає, що спір був розглянутий судом не
в повному обсязі, що є порушенням принципу всебічного, повного і
об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх
сукупності та призвело до прийняття незаконних та необґрунтованих
рішення та постанови.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в
касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду,
рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею
справи на новий розгляд до господарського суду Н-ської області.
Стосовно посилань скаржника на порушення господарським судом
Н-ської області при прийнятті рішення у справі норм процесуального
права, що виявилось у вирішенні спору без його (скаржника) участі,
колегія суддів зазначає, що, оскільки повноважні представники
відповідача приймали участь у здійсненні апеляційного провадження,
що являє собою повторний розгляд справи, доводи заявника з цього
приводу є неспроможними.
Керуючись ст.ст. 43, 111-7, п. 3 ст. 111-9, ст.ст. 111-10, 111-11,
111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ВАТ "XXX" задовольнити частково.
Рішення від ХХ.05.2001 та постанову від ХХ.10.2001р. у справі № Х1
господарського суду Н-ської області скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Н-ської
області.