ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.03.2002 Справа N 8/442
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Шульги
О.Ф. - головуючого, Дерепи В.І., Козир Т.П. , за участю
представників позивача: Орла А.А. дов. від 18.03.2002 року № 10,
Безницької Н. П. дов. від 27.12.2001 року № 1, відповідача –
Гунько Н. Є. дов. від 05.10.2001 року № 1915/05/10, розглянувши
касаційну скаргу Кременчуцької об’єднаної державної податкової
інспекції Полтавської області на рішення господарського суду
Полтавської області від 25.10.2001 року у справі за позовом
Холдінгової компанії “АвтоКрАЗ” до Кременчуцької об’єднаної
державної податкової інспекції в Полтавській області
про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану
вартість,
В С Т А Н О В И В:
В жовтні 2001 року Холдінгова компанія “АвтоКрАЗ”
звернулась до суду з позовом до Кременчуцької об’єднаної
державної податкової інспекції в Полтавській області про
стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ за березень 2001 року.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 25.10.2001
року позов задоволено.
З Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції на
користь позивача стягнено 2794954 гривні 74 копійки бюджетної
заборгованості з ПДВ за квітень 2001 року та нарахованих на неї
процентів.
Не погоджуючись з рішенням суду, Кременчуцька об’єднана державна
податкова інспекція просить його скасувати, посилаючись на
неправильне застосування норм матеріального права.
Стверджує, що ПДВ повинен відшкодовуватися з бюджету на підставі
п. п. 7.7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
з урахуванням вимог п. 4 Указу
Президента України від 7.08.1998 року “Про деякі зміни в
оподаткуванні” ( 857/98 ) (857/98)
, тобто, якщо в декларації з ПДВ сума
від’ємного значення не погашається сумами податкових
зобов’язань, що виникли протягом наступних звітних періодів,
така сума підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України на
умовах, визначених законодавством, протягом місяця, що настає
після подання декларації за третій звітний період після
виникнення від’ємного значення податку.
Вважає, що саме з цієї норми необхідно виходити, визначаючи
термін виникнення бюджетної заборгованості і нараховуючи на неї
проценти.
Крім того, посилається на неповне встановлення обставин справи.
В судовому засіданні представник касатора повністю підтримала
доводи касаційної скарги, а представники позивача їх не визнали
і пояснили, що при визначенні дати бюджетної заборгованості з
ПДВ та нарахуванні на неї процентів вони виходили виключно з
норм Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. п. 7.7.3. ст. 7 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
підставою для отримання
відшкодування ПДВ з бюджету є дані тільки податкової декларації
за звітний період.
Суми, не відшкодовані платнику податку протягом встановленого
законом строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму
бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120
відсотків від облікової ставки Національного банку України,
встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії,
включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який
момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до
суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до
відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному
відшкодуванні надмірно сплачених податків.
Як встановлено судом, у зв’язку з несвоєчасним відшкодуванням
позивачу з бюджету податку на додану вартість сума бюджетної
заборгованості за березень 2001 року і нарахованих на неї
процентів склала 2794954 гривень 74 копійки. Ці кошти позивачу
не перераховані.
Однак, як стверджує відповідач і не заперечує позивач, до суми
бюджетної заборгованості з ПДВ за березень 2001 року включено
суму ПДВ не лише за податковою декларацією, а й за платіжним
дорученням від 15.03.2001 року № 1246. На цю суму також
нараховані проценти.
Ця обставина судом не з’ясовувалася, хоча може мати значення для
правильного вирішення спору.
Сума бюджетної заборгованості стягнена безпосередньо з
відповідача.
Проте, суд залишив поза увагою ту обставину, що при наявності
бюджетної заборгованості вона має стягуватись за рахунок коштів
бюджету, і не притягнув до участі у справі як відповідача орган
Державного казначейства України, який провадить ці виплати з
відповідних бюджетних рахунків.
Крім того, позов заявлений про стягнення бюджетної
заборгованості за березень 2001 року, а суд стягнув бюджетну
заборгованість за квітень 2001року.
За таких обставин рішення суду не відповідає вимогам ст.ст. 43,
65, 83, 84ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, а тому підлягає скасуванню, а
справа – передачі на новий розгляд.
При новому розгляді суду необхідно врахувати наведене, більш
повно з’ясувати дійсні обставини справи і прийняти рішення
відповідно до вимог закону.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити.
Скасувати рішення господарського суду Полтавської області від
25.10.2001 року.
Справу передати на новий розгляд до того ж суду в іншому складі
суддів.
Головуючий О. Шульга
Судді В. Дерепа
Т. Козир