ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.03.2002 Справа N 7/41
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Шульги
О.Ф. - головуючого, Дерепи В.І., Козир Т.П. , за участю
представників позивача – Пучевської О. Ф. дов. від 02.01.2002
року № 5/01, Юр Л. С. дов. від 02.01.2001 року № 2/01,
розглянувши касаційну скаргу ЗАТ “Топгаз” на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
12.11.2001 року у справі за позовом ЗАТ “Топгаз” до ТОВ “Оріон”
про стягнення боргу,
В С Т А Н О В И В:
В січні 2001 року ЗАТ “Топгаз” звернулось до суду з позовом
до ТОВ “Оріон” про стягнення вартості векселя, проданого на
підставі договору від 12.10.1998 року № 14/98 з урахуванням
індексу інфляції і пені.
Рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області від
29.06.2001 року ЗАТ “Топгаз” в позові відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 12.11.2001 року рішення суду змінено.
З ТОВ “Оріон” на користь ЗАТ “Топгаз” стягнено 489635гривень 84
копійки вартості векселя.
В частині стягнення збитків і пені за несвоєчасний розрахунок за
вексель в позові відмовлено за необгрунтованістю.
Не погоджуючись з постановою апеляційного суду в цій
частині, ЗАТ “Топгаз” просить її скасувати і задовольнити позов,
посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм
процесуального права.
Зазначає, що суд апеляційної інстанції в своїй постанові, в
порушення ст. 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не навів доводів, за
якими відхилив частину позовних вимог.
Вислухавши представників позивача, обговоривши доводи
касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 179 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
неустойкою
/штрафом, пенею/ визнається визначена законом або договором
грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі
невиконання або неналежного виконання зобов’язання, зокрема в
разі прострочення зобов’язання.
Згідно ст. 214 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
боржник, який прострочив
виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора
зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого
індексу інфляції за весь час прострочення.
За ст. 165 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
якщо строк виконання
зобов’язання не встановлений або визначений моментом
витребування, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник
вправі провести виконання в будь-який час.
Як встановлено судом при вирішенні спору, 30.09.1998 року на
підставі акту прийому-передачі, складеного до договору купівлі-
продажу від 30.09.1998 року, позивач передав відповідачу вексель
№ 65305299205657 на суму 489635 гривень 84 копійки.
За повідомленням емітента векселя-Дніпропетровського
стрілочного заводу, 19.10.1998 року відповідач пред’явив йому цей
вексель до оплати.
З огляду на викладене, апеляційний суд дав вірну юридичну
оцінку обставинам справи і стягнув з відповідача вартість
векселя, придбаного за договором купівлі-продажу від 30.09.1998
року.
Апеляційний суд відмовив в стягненні боргу з урахуванням
індексу інфляції і пені з тих мотивів, що позивач не довів факт
досягнення угоди між сторонами вказаного договору щодо строку
оплати векселя, а наданий позивачем договір від 12.10.1998 року
суд дослідив і відхилив як доказ досягнення такої угоди.
За таких обставин суд апеляційної інстанції не порушив вимоги ст.
105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, тому касаційна скарга необґрунтована
і не підлягає задоволенню, а постанова Дніпропетровського
апеляційного господарського суду – зміні.
Керуючись ст.ст. 111-9, 111-10, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ЗАТ “Топгаз” залишити без задоволення, а
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
12.11.2001 року – без зміни.
Головуючий, суддя О. Шульга
Судді В. Дерепа
Т. Козир