ВИШИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.03.2002 Справа N 5661-8/1426
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. — головуючого,
Хандуріна М.І.,
Черкащенка М.М.,
за участю представників сторін:
від позивача — Маслов Л.К. — довіреність від
02.04.02; Ткаченко С.М. — довіреність від 02.04.02;
від відповідача — не з'явилися;
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції в м. Суми
на рішення Господарського суду Сумської області від 05.12.01
за позовом ВАТ “Сумивтормет”
до Державної податкової інспекції в м. Суми
про визнання частково недійсним рішення
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Сумської області від 05.12.01 позов
задоволено. Визнано недійсним рішення Державної податкової
інспекції в м. Суми від 13.08.01 за
№ 1006/23-217/001193140/24152 про застосування та стягнення сум
штрафних (фінансових) санкцій, донарахованих сум податків,
зборів (обов'язкових платежів) та пені за порушення податкового
та іншого законодавства в частині донарахування та стягнення
податку на прибуток та податку на додану вартість, фінансових
санкцій та пені, всього на суму 30128,60 грн., у тому числі: по
податку на прибуток — на 27609,60 грн., по податку на додану
вартість — на 2519 грн.
Не погоджуючись із судовим рішенням, касатор звернувся у Вищий
господарський суд України з касаційною скаргою і просить їх
скасувати, мотивуючи тим, що згідно п.п. 12.1.1 п. 12.1 ст. 12
Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, платник податку — продавець товарів (робіт,
послуг), у т.ч. банки і небанківські фінансові установи, має
право зменшити суму валового доходу звітного періоду на вартість
відвантаженого товару (виконання робіт, наданих послуг), у разі,
коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без
погодження з платником податку оплату їх вартості. Зазначене
здійснюється у разі, якщо платник податку звернувся з заявою до
суду про стягнення заборгованості з такого покупця або про
визнання покупця банкрутом, а також у випадках, коли за поданням
продавця нотаріус вчинив виконавчий напис про стягнення боргу з
покупця чи стягнення заставленого майна.
Заслухавши доповідь судді Божок В.С., пояснення представників
сторін та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За результатами перевірки ВАТ “Сумивтормет” з питань
застосування податкового законодавства ДПІ у м. Суми прийнято
рішення № 1006/23-217/001193140/24152 від 13.08.01, яким
донараховане ВАТ “Сумивтормет” податків, зборів, обов'язкових
платежів, пені та штрафних санкцій на загальну суму 43587,44
грн.
Документальна перевірка проводилася за період з 01.07.99 по
01.04.01.
Колегія суддів вважає, що господарський суд обґрунтовано дійшов
висновку, що ДПІ у м. Суми безпідставно зменшив валові витрати
на суму дебіторської заборгованості, за якою минув термін
позовної давності на суму 83900 грн., оскільки п.п. 5.2.8 п. 5.2
ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
встановлено, що підприємство має право збільшити
валові витрати на “...суми безнадійної заборгованості.., а також
суми заборгованості, стосовно яких закінчився строк позовної
давності...”.
Пунктом 1.25 вказаного Закону України визначено, що “безнадійна
заборгованість — це заборгованість, яка відповідає будь-якій з
наведених вище ознак.
Заборгованість по зобов'язаннях, за якими минув строк позовної
давності; заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок
недостатності майна фізичної чи юридичної особи, оголошеної
банкрутом в установленому законодавством порядку, або особи, що
ліквідується; заборгованість, яка виявляється непогашеною
внаслідок недостатності коштів, одержаних від продажу на
відкритих аукціонах (публічних торгах) майна позичальника, пере
даного під заставу для забезпечення зазначеної заборгованості,
за умови, що інші юридичні дії кредитора щодо примусового
стягнення іншого майна позичальника не призвели до повного
покриття заборгованості; заборгованість, стягнення якої стало
неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили,
стихійного лиха (форс-мажору), підтверджених у порядку,
передбаченому законодавством; прострочена заборгованість
померлих фізичних осіб, а також визнаних у судовому порядку
безвісно відсутніми, померлими або не-дієздатними, а також
прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до
позбавлення волі.
Господарським судом Сумської області встановлено факт
безнадійної заборгованості та доведено обґрунтованість
застосування норм податкового законодавства України за фактами
списання і віднесення до валових витрат дебіторської
заборгованості, за якою минув термін позовної давності і утво
реної до 01.07.97, яким визначено право включення до валових
витрат платника податку такої заборгованості.
Господарським судом також обґрунтовано встановлено, що при про
веденні перевірки не враховано витрати, які не включені
підприємством до валових витрат у відповідності до вимог
п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
на суму 8136 грн., зокрема:
III кв. 1999 р. — 4628 грн., IV кв. 1999 р. — 3508 грн.
ДПІ в м. Суми при проведенні перевірки не вказала в акті, які
саме податкові накладні було задекларовано підприємством, тобто
не вказано самого порушення, що не відповідає вимогам наказу ДПА
України № 266 від 01.06.98 “Про затвердження порядку оформлення
і реалізації документальних перевірок щодо дотримання
податкового та валютного законодавства суб'єктами
підприємницької діяльності — юридичними особами”.
Пунктом 17.2 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
встановлено, що у разі, коли
платник податків до початку перевірки контролюючим органом
самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання, а
також погашає суму недоплати та штраф у розмірі 10% суми такої
недоплати, штрафи визначені п.п. 17.12—17.17 п. 17.1 даної
статті не застосовуються. Враховуючи, що підприємство самостійно
задекларувало в квітні 2001 року виявлені помилки в обчисленні
ПДВ, то подвійне нарахування податку законодавством не
передбачено.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарський
суд Сумської області правомірно дійшов висновку про
обґрунтованість вимог позивача. Рішення суду відповідає чинному
законодавству України та матеріалам справи і підстав для його
скасування немає.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення від 05.12.01 господарського суду Сумської області у
справі
№ 5661-8/1426 залишити без змін, а касаційну скаргу ДПІ в
м. Суми — без задоволення.