ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.03.2002 Справа N 20-5/448-7/924
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Черногуза Ф.Ф.
суддів Невдашенко Л.П.
Перепічая В.С.
розглянувши у відкритому Комунального підприємства
судовому засіданні в м. “Севастопольське міське ринкове
Києві господарство”, м. Севастополь
касаційну скаргу
на постанову від 30.11.2001 р.
Севастопольського апеляційного господарського суду
у справі № 20-5/448-7/924
за позовом Прокурора Гагаринського району м.
Севастополя в інтересах держави
в особі Севастопольського міського
центру зайнятості
до Комунального підприємства
“Севастопольське міське ринкове
господарство”, м. Севастополь
Про стягнення 850 грн.,
В С Т А Н О В И В:
В травні 2001 року прокурор Гагаринського району м.
Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольського
міського центру зайнятості звернувся до суду з позовом до
комунального підприємства “Севастопольське міське ринкове
господарство”, в якій, посилаючись на Закон України “Про
зайнятість населення”, просив стягнути з відповідача на користь
Севастопольського міського центру зайнятості штраф у сумі 850
грн.
Рішенням господарського суду м. Севастополя від 10.09.2001
р. (суддя Гонтар В.І.) позов задоволено.
Комунальне підприємство “Севастопольське міське ринкове
господарство”, не погоджуючись з вказаним рішенням суду,
звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду
з апеляційною скаргою на зазначене рішення суду.
Постановою апеляційного ( судді: Плута В.М. – головуючий,
Шевченко Н.М., Черткова І.В.) господарського суду від
30.11.2001р. рішення суду залишено без змін, апеляційну скаргу
комунального підприємства “Севастопольське міське ринкове
господарство” без задоволення.
В касаційній скарзі відповідач просить постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від
30.11.2001р. скасувати, посилаючись на невідповідність висновків
суду матеріалам справи та неправильне застосування норм
матеріального права, а саме на те, що судом не враховані ст. ст.
21, 24 Кодексу законів України про працю.
Заслухавши доповідь судді Перепічая В.С., пояснення
представників позивача, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 5 Закону України “Про зайнятість населення” передбачені
додаткові гарантії зайнятості для окремих категорій населення, а
саме держава забезпечує надання додаткових гарантій щодо
працевлаштування працездатним громадянам у працездатному віці,
які потребують соціального захисту і не здатні на рівних
конкурувати на ринку праці, зокрема, жінкам, які мають дітей
віком до шести років. Для працевлаштування зазначених у пункті 1
цієї статті категорій громадян місцеві державні адміністрації,
виконавчі органи відповідних рад за поданням центрів зайнятості
бронюють на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно
від форм власності, з чисельністю понад 20 чоловік до 5
процентів загальної кількості робочих місць за робітничими
професіями, у тому числі з гнучкими формами зайнятості. У разі
відмови у прийомі на роботу громадян із числа категорій,
зазначених у пункті 1 цієї статті, у межах установленої броні з
підприємств, установ і організацій державна служба зайнятості
стягує штраф за кожну таку відмову у п'ятдесятикратному розмірі
неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Одержані кошти
спрямовуються до місцевої частини державного фонду сприяння
зайнятості населення і можуть використовуватися для фінансування
витрат підприємств, установ і організацій, які створюють робочі
місця для цих категорій населення понад встановлену квоту.
Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи,
01.08.2000р. по направленню № 4/13557 Севастопольського міського
центру зайнятості була направлена безробітна громадянка
Обинякова І.В. для вирішення питання про працевлаштування в КП
“Севастопольське міське ринкове господарство” прибиральницею
території по 5% квоті для жінок з дітьми молодше 6 років, згідно
акту про бронювання робочих місць для соціально незахищених
громадян № 7 від 17.05.2000р., складеного на підставі
розпорядження Ленінської районної державної адміністрації м.
Севастополя № 1197 від 10.12.1999р.
Не зважаючи на це, КП “Севастопольське міське ринкове
господарство” необґрунтовано, при наявності вакансії по
зазначеній посаді, відмовило Обиняковій І.В. в прийнятті на
роботу.
Незаконну відмову вказаній особі у прийнятті на роботу було
оформлено інспектором по кадрам комунального підприємства КП
“Севастопольське міське ринкове господарство” який за посадовою
інструкцією здійснював оформлення прийняття, переводу і
звільнення працівників .
За таких обставин, коли зазначена посадова особа уособлювала дії
підприємства з питань прийняття на роботу, а вина названого
відповідального працівника і виною самої юридичної особи, тому
суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про
задоволення позову щодо стягнення суми штрафу, застосованого до
відповідача з боку Севастопольського міського центру зайнятості
на підставі Закону України “Про зайнятість населення”. Правильно
з рішенням суду погодився і суд апеляційної інстанції.
Враховуючи наведене та керуючись статтями ст. ст. 111-5, 111-7,
111 – 9,111-10 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу комунального підприємства “Севастопольське
міське ринкове господарство” залишити без задоволення, а
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
30.11.2001р. без змін.
Головуючий Ф. Черногуз
Судді Л. Невдашенко
В. Перепіай