ВИШИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.03.2002 Справа N 2-8/7979-2001
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. - головуючого,
Хандуріна М.І.,
Черкащенка М.М.,
за участю представників від позивача: Німенко М.М. -
директор, Фою О.В -дор. від 18.03.02
від відповідача: Порохняк Я.О. - дор.
№ 02-12/9 від 02.01.02; Адамський
О.М. - дор. № 02-12/4 від 03.01.01
розглянувши у АКБ соціального розвитку “Укрсоцбанк”
відкритому судовому в особі
засіданні касаційну Кримської республ?канської ф?л?ї,
скаргу м. С?мферополь
на рішення господарського суду Автономної
Республіки Крим від 11.12.2001
у справ? № 2-8/7979-2001
за позовом Українсько-Німецького спільного
підприємства “Крим-М+С-Відео”,
м. Сімферополь
до АКБ соціального розвитку “Укрсоцбанк”
в особі
третя особа Кримської республіканської філії
КД АІШБ “Аваль“
про стягнення 451 424,35 грн.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду АР Крим від 11.12.01 частково
задоволене позовні вимоги, щодо стягнення з відповідача 155 437
грн. матеріальних збитків та 75 000 грн. моральних збитків.
Рішення мотивоване тим, що АКБ “Укрсоцбанк” самовільно змінивши
цільове призначення платежу зірвав графік строків перерахування
позивачем коштів іноземного партнеру за пунктом 4 контракту від
05.04.00. Згідно з пунктом 3.1 договору, банк зобов'язаний
забезпечити збереження коштів які поступають на рахунки клієнтів
і виконати розпорядження клієнта за їх використанням.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду АРК, касатор
звернувся у Вищий господарський суд України з касаційної скаргою
і просить його скасувати, мотивуючи тим, що рішення прийнято
всупереч чинному законодавству України. Статтею 381 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що юридичні і фізичні
особи, суб'єкти підприємницької діяльності, розпоряджаються
коштами, що зберігаються на їх рахунках у банках згідно з
цільовим призначенням цих коштів.
Позивач не зберігав ці кошти в “Укрсоцбанку”, оскільки не мав
поточного рахунку у цьому банку, з ним не укладався договір про
розрахунково-касове обслуговування, що є необхідною умовою при
відкриті поточного рахунку в банку у відповідності з Законом
України “Про банки і банківську діяльність”. Таким чином суд
невірно застосував статтю 381 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, так як вона не поширює свою дію на дані
взаємовідносини з позивачем, а також невірно застосував
положення Інструкції “Про безготівкові розрахунки в Україні”,
визначивши платіжний документ, як платіжне доручення.
Заслухавши доповідь судді Божок В.С., пояснення представників
сторін та перевіривши матеріали позовної заяви, колегія суддів
вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з
наступних підстав.
Українсько-Німецьке спільне підприємство “Крим-М+С-Відео” та АКБ
“Укрсоцбанк” 24.05.2000 уклали договір про здійснення
банківських операцій з приймання готівкових платежів.
12.12.00 АКБ “Укрсоцбанк” отримав платіжний документ від 11П
Перекупнєва для перерахування 24 049 грн. на адресу позивача, в
платіжному документі (квитанції), був вказаний розрахунковий
рахунок позивача № 260062640 в КРД АППБ “Аваль”, на який
необхідно було зарахувати кошти. Однак, АКБ “Укрсоцбанк”
перерахував дані кошти не на вказаний в платіжному документі
рахунок, а на поточний розрахунковий рахунок № 260041205 в КРД
АППБ “Аваль”, який був зазначений у вищевказаному договорі при
його укладанні.
Пунктом 2.4 даного договору, передбачено, що суми платежів
перераховуються на поточний рахунок клієнта в день їх приймання,
але не пізніше наступного робочого дня після надходження, однак
судом не дана правова оцінка даному пункту договору з
урахуванням того, що як вже зазначалось вище при укладанні
договору позивач вказав номер поточного рахунку 260041205.
Кошти були внесені в банк третьою особою - готівкою, про що йому
була видана квитанція. За умовами договору про здійснення
банківських операцій з приймання готівки від 14.05.00 обов'язки
банку складалися в тому, щоб прийняти і перерахувати кошти. При
внесенні готівки в касу банку на адресу позивача в платіжному
документі були відсутні які-небудь посилання на
зовнішньоекономічний контракт, передбачувану оплату якого, за
твердженням позивача повинні були направлятися кошти. Платіжний
документ за яким було здійснено приймання готівки від Ш1
Перекупнєва на користь УНСП “Крим-М+С-Відео” законодавчо
визначений Інструкцією
“Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті” -
“яі повідомлення про внесення готівки” і тому повинно
регулюватись Інструкцією “Про емісійно-касову роботу”.
Колегія суддів вважає помилковим застосування судом статті 203
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, якою передбачено, що у
разі невиконання абс неналежного виконання зобов'язання
боржником, він зобов'язаний відшкодувати кредиторам завдані цим
збитки. Але судом не враховано, ще кошти в сумі 24 049 грн. були
перераховані саме на адресу УНСП “Крим-М+С-Відео” на поточний
рахунок вказаний в договорі, а не іншому підприємству. До того ж
кошти перераховувались в національній валюті тобто в гривнях, а
розрахунки з іноземним партнером проводилися І іноземній валюті,
- в доларах СІЛА.
Суд також помилково застосував статтю 381 Цивільного кодекс}
України, оскільки в даній статті йдеться про рахунки в банках на
яких коште зберігаються, а позивач не зберігав свої кошти в
“Укрсоцбанку” так, як не мав там, поточного рахунку і з ним не
укладався договір про розрахунково-касове обслуговування, що є
необхідною умовою при відкритті поточногс рахунку в банку, у
відповідності з Законом України “Про банки і банківськ}
діяльність”.
Таким чином судом достовірно не встановлений причинний зв'язок
між перерахуванням коштів на інший рахунок позивача та
невиконанням зобов'язань перед іноземним партнером.
Зважаючи на те, що передбачені процесуальним законом межі
перегляд> справи в касаційній інстанції не дають їй права
встановлювати, або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені в рішенні суду, рішення господарського суду АРК
підлягає скасуванню з передачею справи на новин розгляд
господарському суду АРК.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом З статті 111-9, статтями 111-11,111 12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу АКБ “Укрсоцбанк” в особі Кримської
республіканської філії задовольнити частково.
Рішення від 11.12.2001 господарського суду Автономної Республіки
Крим у справі № 2-8/7979-2001 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Автономної Республіки Крим.