ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.03.2002 Справа N 17-2-28-7/01-5099
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Черногуза Ф.Ф. - головуючий,
Невдашенко Л.П. ,
Перепічая B.C.,
розглянувши у відкритому Одеського обласного відділення
судовому засіданні Фонду України соціального захисту
касаційну скаргу інвалідів
на постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 19.12.2001
№ 5-3-8/01-1427
у справі господарського суду Одеської
області № 17-2-28-7/01-5099
за позовом Одеського обласного відділення
Фонду України соціального захисту
інвалідів
до Іллічевського морського
торговельного порту (далі -
Іллічевський морторгпорт)
Про стягнення 1 341 039 грн.04 коп. за нество-рені робочі
місця для інвалідів за 1999 звітний рік
За участю представників:
позивача - Кравченко Ю.В. - за довіреністю,
відповідача - Паев B.I. - за довіреністю,
Лисенко О.П. - за довіреністю
В С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач відповідно до
законодавства повинен був створити робочі місця для
працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної
чисельності працюючих та до 15.01.2000 року направити обласному
відділенню Фонду соціальної захисту інвалідів звіт про
зайнятість інвалідів за умови, коли середньо облікова (середня
хронологічна) чисельність інвалідів, які працювали у 1999 році,
менша ніж норматив. У цьому випадку відповідач повинен був
самостійно, не пізніше 15.03.2000 року, відрахувати кошти до
Державного бюджету за нестворені робочі місця для інвалідів
(середньорічна заробітна плата за кожне не створене робоче
місце). За даними звіту про зайнятість інвалідів за 1999 рік
норматив робочих місць, призначених для працевлаштування
інвалідів, складає 363 чол., проте фактично працювало 187 чол.
Господарський суд Одеської області рішенням від 18.09.2001
(суддя Гуляк Г.І.) позовні вимоги задовольнив з підстав
викладених у позовній заяві.
За апеляційною скаргою відповідача Одеський апеляційний господар
ський суд постановою від 19.12.2001 (судді: Величко Т.А. -
головуючий, Бє-ляновський В.В., Жукова A.M.) скасував рішення, в
задоволенні позову відмовив, припинив стягнення за наказом,
виданим на підставі скасованого рішення. Постанова обґрунтована
тим, що відповідно до пункту 14 Положення про робоче місце
інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 № 314, під
приємства (об'єднання) установи і організації у межах доведеного
нормативу створюють за власні кошти робочі місця для
працевлаштування інвалідів. Між тим, в матеріалах справи
відсутні докази того, що Іллічівська міська Рада або її
виконавчий комітет за участю відділення Фонду України соціально
го захисту інвалідів, на підставі пропозицій місцевого органу
соціального захисту населення спільно з громадянською
організацією інвалідів і Іллічевсь-ким морським торговельним
портом визначили для нього (порту) норматив робочих місць на
1999 рік, призначених для працевлаштування інвалідів, з
урахуванням специфіки роботи цього підприємства. Відсутні також
докази доведення до відома відповідача розпорядження виконкому
№ 108 від 08.02.1999 “Про робочі місця для інвалідів на 1999
рік”. У зв'язку з тим, що відповідачеві не був визначений і
належним чином доведений норматив робочих місць на 1999 рік,
призначених для працевлаштування інвалідів підстав для
застосування санкцій за не створення робочих місць і задоволення
позову немає.
Одеське обласне відділення Фонду України соціального захисту
інвалідів звернулося до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного
господарського суду і просить її скасувати, прийняти нове
рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Касаційна скарга
обґрунтована тими ж доводами, що і позовна заява. Крім того,
зазначено, що посилання апеляційного суду на те, що до участі у
розробці нормативу не був залучений порт - безпідставні,
оскільки участь відповідача у визнанні нормативу передбачається,
якщо підприємством були зроблені заходи щодо створення робочих
місць для інвалідів, які включені до колективного договору та
проінформовані центри зайнятості, місцеві органи соціального
захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць
для працевлаштування інвалідів. І на підставі наданих заходів по
підприємствам формуються пропозиції щодо створення робочих місць
для інвалідів, тобто фактично сам порт відсторонився від
розробки нормативу.
Заслухавши доповідь головуючого та пояснення присутніх у
судовому засіданні представників сторін, перевіривши матеріали
справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 19 Закону України “Про основи соціальної
захищеності інвалідів” ( 875-12 ) (875-12)
(в редакції Закону України від
05.07.2001 № 2606-ІП) для підприємств (об'єднань), установ і
організацій незалежно від форми власності і господарювання
встановлюється норматив робочих місць для забезпечення
працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від
загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25
чоловік - у кількості одного робочого місця.
У статті 20 згаданого вище Закону зазначено, що підприємства
(об'єднання), установи і організації, де кількість працюючих
інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують
відповідним відділенням Фонду України соціального захисту
інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі
середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві
(об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не
зайняте інвалідом, а порушення термінів сплати штрафних санкцій
тягне за собою нарахування пені із суми недоїмки за кожний день
прострочення, включаючи день сплати, в розмірі, передбаченому
законом.
Апеляційним судом встановлено, що відповідачеві не був
визначений і належним чином доведений норматив робочих місць на
1999 рік, призначених для працевлаштування інвалідів. За таких
обставин суд обґрунтовано прийшов до висновку, що підстави для
застосування санкцій за не створення таких робочих місць
відсутні.
Фонд України соціального захисту інвалідів є державним органом
(пункт 1 Положення про Фонд, затвердженого постановою Кабінету
Міністрів України від 18.07.1991 № 92). Відповідно до частини 2
статті 1 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
державні органи, до яких належить і Фонд мають
право звертатися до господарського суду лише у випадках,
передбачених законодавчими актами України, однак ні Законом
ні іншими законодавчими актами не передбачено таких випадків
для Фонду та його відділень.
Отже відповідно до викладеного Фонд та його відділення не мають
права на звернення до господарських судів з позовами, зокрема,
про стягнення штрафних санкцій.
Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 80, 111-5, 111-7-111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
19.12.2001 № 5-3-8/01-1427 у справі господарського суду Одеської
області № 17-2-28-7/01-5099 залишити без зміни, касаційну скаргу
без задоволення.