ВИШИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.03.2002 Справа N 14/2779
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Черногуза Ф.Ф.
суддів Невдашенко Л.П. , Перепічая В.С.
розглянувши відкритого акціонерного товариства
матеріали касацінної “Лезниківський кар'єр”, с.
скарги Червоногранітне (далі - ВАТ
“Лезниківський кар'єр“)
на постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 25.12.2001
у справі № 14/2779 № 14/2779 господарського
суду Хмельницької області
за позовом ВАТ “Лезниківський кар'єр” закритого
до акціонерного товариства “Об'єднання
: “Прогрес”, м. Славута
Про стягнення 266318 грн. 60 коп.
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача Рапітін С.П.
Калмиков В.В. - заступник директора
відповідача Машук В.В. - юрисконсульт
В С Т А Н О В И В:
В липні 2001 року ВАТ “Лезниківський кар'єр” звернулося до
арбітражного суду Хмельницької області з позовною заявою про
стягнення з відповідача вартості добутої на підставі договору
про сумісну діяльність гранітної продукції в сумі 266318 грн. 60
коп.
В позовній заяві позивач посилається на те, що за умовами
договору про спільну діяльність від 28.08.97 відповідач
отримував 80% добутих гранітних блоків.
29.03.2001 постановою Вищого арбітражного суду України договір
про спільну діяльність від 28.08.97 на підставі ст. 48 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
був визнаний недійсним і тому відповідач
зобов'язаний повернути позивачу все, що він отримав за вказаним
договором.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 10.09.2001
в позові відмовлено з посиланням на те, що стягнення з
відповідача вартості
видобутих ним блоків не поверне сторони в первинний стан, а
значно поліпшить стан позивача порівняно з тим в якому він
перебував на момент укладання угоди.
Судова колегія Львівського апеляційного господарського суду
розглянула в судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ
“Лезниківський кар'єр” на рішення господарського суду від
10.09.2001 і постановою від 25.12.2001 залишила рішення суду від
10.09.2001 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Постанова мотивована тим, що господарська діяльність по
видобуванню гранітних блоків здійснювалася не позивачем, а
відповідачем тому є власністю відповідача. З матеріалів справи
не вбачається, що була передача позивачем відповідачу майна,
вартість якого він просить стягнути. За висновками суду
поверненню підлягала лише частина кар'єру, яку використовував
відповідач.
В касаційній скарзі порушено питання про скасування постанови
Львівського апеляційного господарського суду від 25.12.2001 та
рішення господарського суду Хмельницької області від 10.09.2001.
Вважає, що суд неправомірно не застосував ст. 48 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
в частині наслідків незаконної угоди, яка була судом
визнана недійсною.
Визнання угоди недійсною на підставі ст. 48 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
повинно тягнути застосування ч. 2 ст. 48 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
за позовом сторони такої угоди.
Заслухавши доповідь судді Вищого господарського суду України,
пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи
на предмет їх юридичної оцінки при прийнятті постанови колегія
суддів вважає.
Між ВАТ “Лезниківський кар'єр” та ЗАТ “Об'єднання “Прогрес”
28.08.97 був укладений договір про сумісну діяльність згідно з
яким сторони зобов'язалися здійснювати спільне видобування
гранітних блоків в кар'єрі Лезниківського родовища, що
знаходиться на балансі ВАТ Лезниківський кар'єр”.
За умовами договору ВАТ “Лезниківський кар'єр” зобов'язався пере
дати ЗАТ “Об'єднання “Прогрес” частину кар'єру для видобування
гранітних блоків, а останній в свою чергу зобов'язався
оплачувати вартість видобуваних робіт, надавати техніку і
передавати позивачу 20% видобутих блоків.
В договору було передбачено, що видобування гранітних блоків і
гірничої маси має здійснюватись під контролем спеціалістів ВАТ
“Лезниківський кар'єр”.
В позовній заяві позивач вказує, що за період з.07.1998 по
березень 19999 відповідач видобув та частково експортував, за
вирахуванням 20%, що передані позивачу 257,87 куб. м. гранітних
блоків.
Видобування гранітних блоків ЗАТ “Об'єднання “Прогрес”
здійснював на підставі договору про сумісну діяльність.
Постановою судової колегії по перегляду рішень, ухвал, постанов
Вищого арбітражного суду України від 29.03.2001 у справі № 25Д
договір від 28.08.97 укладений між ВАТ “Лезниківський кар'єр” та
ЗАТ “Об'єднання “Прогрес” на підставі ст. 48 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
визнано недійсним.
Пленум Верховного Суду України в п. 2 постанови № 3 від 28.04.78
з наступними змінами “Про судову практику в справах про визнання
угод недійсними” ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
роз'яснив, що при задоволенні
позову суд в одному рішенні постановляє про визнання угоди
недійсною і про застосування передбачених законом наслідків.
Матеріали справи свідчать про те рішення та постанову прийняті
судами за неповно встановлених обставин справи, без здійснення
належної юридичної оцінки тих обставин справи, які встановлені
судом і не містять як посилань на докази, на підставі яких
прийняті рішення і постанова, так і доводів, за якими
господарський суд відхилив докази позивача.
В рішенні і постанові суду відсутня будь-яка оцінка доводів
позивача, що він як користувач надр має право розпоряджатися
видобутими корисними копалинами і те, що ліцензію на
користування надрами (видобування граніту) має позивач, а тому
порушено вимоги ст. 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо всебічного, повного і об'єктивного
розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх
сукупності.
Судом належним чином не з'ясовано правовідносини, які склались
між сторонами, що впливає на правильне застосування норм права,
які їх регулюють.
Згідно зі ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
порушення або неправильне застосування норм
матеріального або процесуального права є підставою для
скасування рішення або постанови суду.
За таких обставин рішення та постанова підлягають скасуванню, а
справа передачі на новий розгляд.
При новому розгляді суду потрібно врахувати наведене і вирішити
спір відповідно до вимог Закону.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-12, Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Хмельницької області від 10.09.2001
і постанову Львівського апеляційного господарського суду від
25.12.2001 у справі № 14/2779 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Одеської
області.