ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.03.2002 Справа N 13/41
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок B.C. - головуючого,
Хандуріна М.І.,
Черкащенка М.М.,
за участю представників:
від позивача:
Голуб Л.М. - дор. від 06.03.02;
Іваненко Л.М.-дор. від. 06.03.02
від відповідача:
Кушніренко В.І. - дор. від 23.01.02;
Миколенко Ю.В. - дор. № 114 від
05.03.02.
розглянувши у спільного підприємства закритого
відкритому судовому акціонерного товариства “Дніпро Мотор
засіданні касаційну Інвест”, м. Київ (далі: СП ЗАТ “Дніпро
скаргу Мотор Інвест“)
на постанову Київського апеляційного господарського
суду від 20.11.2001
у справі № 13/41
господарського суду м. Києва
за позовом ТОВ “Люксекспрес-ІІ“ спільного
підприємства закритого акціонерного
до товариства “Дніпро Мотор Інвест“
Про зобов'язання укласти дилерську угоду
В С Т А Н О В И В:
Справа була призначена до розгляду на 06.03.2002. В судовому
засіданні була об'явлена перерва до 20.03.2002 у відповідності з
ч. З статті 77 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Рішенням господарського суду м. Києва від 08.08.2001 (суддя
Муравйов О.В.) позов задоволено. Дилерський договір від
07.03.2001 між спільним підприємством закритого акціонерного
товариства “Дніпро Мотор Інвест” та товариством з обмеженою
відповідальністю “Люксекспрес-ІІ”, визнано укладеним в редакції
ТОВ “Люксекспрес-ІІ”.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
20.11.2001 рішення господарського суду м. Києва від 08.08.2001 у
справі 13/41 залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що сторони не виконали своїх
зобов'язань належним чином протягом дії протоколу, однак
продовжували їх виконувати понад встановлений у протоколі
термін, за таких обставин є підстави вважати протокол
пролонгованим на невизначений термін. Таким чином, позивач за
умови і з моменту виконання своїх зобов'язань за протоколом, мав
право звернутись до відповідача з вимогою про укладання
дилерської угоди, дотримуючись загального строку позовної
давності.
Не погоджуючись з судовими рішеннями касатор звернувся у Вищий
господарський суд України з касаційною скаргою і просить їх
скасувати, мотивуючи тим, що умови протоколу - ТОВ
“Люксекспрес-ІІ” належним чином не виконані, до того ж судом
неправильно застосовано норми матеріального та процесуального
права, безпідставно зроблено висновок про те, що строк дії
протоколу був сторонами продовжено на невизначений термін.
Протокол припинив свою дію 24.03.99, на цей час умови протоколу
позивачем виконані не були, а тому він припинив свою дію. Судом
дано неправильну оцінку представлених відповідачем документів,
які регулювали стосунки сторін після закінчення строку дії
протоколу про наміри. Висновок суду про право захисту своїх прав
протягом строку позовної давності безпідставно розширено на
господарські стосунки підприємств та строки прийняття ними
рішень за конкретними угодами.
Заслухавши доповідь судді Божок B.C., пояснення представників
сторін та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
СП ЗАТ “Дніпро Мотор Інвест” та ТОВ “Люксекспрес-ІІ” 24.09.98
підписали протокол намірів про співробітництво № 6, термін дії
якого шість місяців. Відповідно до умов пункту 3.1 протоколу
відповідач зобов'язався по закінченню дії даного протоколу
укласти дилерську угоду при умові належного виконання
зобов'язань стороною - два, тобто позивачем у справі.
В судових засіданнях господарського суду та апеляційного
господарського суду було встановлено, що сторони не виконали
своїх зобов'язань належним чином протягом дії протоколу і в
подальшому дилерська угода укладена не була.
Як було вказано вище, термін дії зазначеного протоколу
встановлений 6 місяців від дати укладання. Його дія закінчилась
24.03.99 і доказів, які б свідчили про його пролонгацію
сторонами не надано. Тому наданий позивачем проект дилерської
угоди від 07.03.2001 не може вважатися, як наданий на виконання
умов протоколу.
Рішенням господарського суду встановлено, що після закінчення
дії протоколу взаємовідносини сторін будувалися на підставі
інших укладених двосторонніх угод, як то: договір про
організацію виставки автомобілів, угода про співробітництво в
галузі розповсюдження аксесуарів та ін.
Позивач вважає, що відповідач на виконання умов протоколу
зобов'язаний укласти з ним дилерську угоду, проект якої ним був
направлений відповідачу 07.03.2001 і з цих підстав 23.04.2001
звернувся з позовом до господарського суду м. Києва про
примусове зобов'язання відповідача укласти дилерську угоду.
Однак, для виникнення зобов'язального правовідношення необхідний
юридичний факт з настанням якого закон пов'язував би такі
наслідки.
Протокол намірів про співробітництво за своєю правовою природою
не відноситься до категорії договорів, а визначає лише наміри
сторін та умови співробітництва на майбутнє.
Главою 3 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що
договір - це вольовий акт, який виражає в єдиному волевиявленні
загальну волю суб'єктів договору, спрямовану на досягнення
певних цивільно-правових наслідків. По суті, договір у цивільних
правовідносинах - є згодою сторін на встановлення, зміну, або
припинення цивільних правовідносин.
Відповідно до статті 21 Закону України “Про підприємства в
Україні” ( 887-12 ) (887-12)
відносини підприємства з іншими
підприємствами, організаціями та громадянами в усіх сферах
господарської діяльності, здійснюється на основі договорів.
Підприємства вільні у виборі предмету договору, визначені
зобов'язань, будь-яких інших умов господарських відносин, що не
суперечать законодавству України.
Характерною рисою договору є передусім свобода, яка передбачає,
що сторони договору вільні у вирішенні питання, укладати чи не
укладати ними договір. Винятком з цього правила є Закон України
“Про поставку продукції для державних потреб” яким
встановлюється обов'язковість, за певних умов, укладення
державного контракту, щодо поставки продукції для державних
потреб. Це відбувається тоді, коли існує державне замовлення.
Матеріалами справи не доведено, що в даному випадку існувало
державне замовлення, тому немає підстав для застосування ст. 59
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Колегія суддів вважає помилковим застосування судом статті 71
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
до даної категорії спорів.
Таким чином, господарський суд м. Києва необгрунтовано прийняв
рішення вважати дилерський договір від 07.03.2003 року між СП
ЗАТ “Дніпро Мотор Інвест” та ТОВ “Люксекспрес-ІІ” укладений в
редакції, запропонованій ТОВ “Люксекспрес-ІІ”.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5,, пунктом 5
статті 111-9, статтями 111-10, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити.
Рішення від 08.08.2001 господарського суду м. Києва та постанову
від 20.11.2001 Київського апеляційного господарського суду у
справі № 13/41 скасувати. В позові відмовити.