ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
N 13/54-27/15 від 20.03.2002
Вищий господарський Суд України, розглянувши касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у м. Дніпропетровську на судові
рішення у справі за позовом ЗАТ з іноземними інвестиціями "Д..."
до Державної податкової інспекції у м. Дніпропетровську та
Управління Державного казначейства України у Дніпропетровській
області про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану
вартість, В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2000 року ЗАТ з іноземними інвестиціями "Д..."
звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у
м. Дніпропетровську та Управління Державного казначейства України
у Дніпропетровській області про стягнення бюджетної заборгованості
з ПДВ та зобов'язання надати висновки.
Рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області від
29 травня 2001 року позов задоволено частково.
Державну податкову інспекцію у м. Дніпропетровську
зобов'язано надати в Управління Державного казначейства у
Дніпропетровській області висновок про відшкодування позивачу
процентів, нарахованих на бюджетну заборгованість за
жовтень-грудень 1997 року, січень-квітень та серпень-грудень
1998 року, січень-квітень та жовтень-грудень 1999 року,
лютий-червень 2000 року у сумі 15738024 грн., Управління
Державного казначейства України у Дніпропетровській області
зобов'язано перерахувати цю суму з державного бюджету на поточний
рахунок позивача.
У частині зобов'язання ДПІ у м. Дніпропетровську надати
висновок про відшкодування бюджетної заборгованості в сумі
4300124 грн., а Управління Державного казначейства у
Дніпропетровській області - перерахувати ці кошти з державного
бюджету на поточний рахунок позивача. Провадження у справі
припинено у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 1 листопада 2001 року рішення суду залишено без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, Державна податкова
інспекція у м. Дніпропетровську просить їх скасувати і відмовити у
позові, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального
права. і вважає, що п. 7.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, яким керувався суд при вирішенні
спору, врегульовано лише нарахування відсотків на суму бюджетної
заборгованості, а підстав для виплати або стягнення цих відсотків
з державного бюджету зазначений Закон не містить.
У судовому засіданні оголошувалася перерва до 20 березня
2001 року.
Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали
справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Відповідно до п. 7.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми, не відшкодовані платнику
податку протягом встановленого законом строку, вважаються
бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості
нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки
Національного банку України, встановленої на момент її виникнення,
протягом строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку
має право у будь-який момент після виникнення бюджетної
заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів
бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних
у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.
Як встановлено судом, у зв'язку з несвоєчасним відшкодуванням
позивачу бюджетної заборгованості з ПДВ сума нарахованих процентів
склала 15738024 грн. Ці кошти ЗАТ з іноземними інвестиціями "Д..."
не перераховані.
Враховуючи наведене, суд дійшов правильного висновку про
обгрунтованість позовної вимоги про стягнення процентів,
нарахованих на бюджетну заборгованість з ПДВ.
Разом з тим, резолютивна частина рішення суду підлягає зміні.
Так, відповідно до ст. 1 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
підприємства та організації мають
право звертатися до господарського суду згідно з встановленою
підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або
оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
З огляду на те, що надання відповідних висновків передбачено
не Законом України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
а підзаконними нормативними актами, які регулюють відносини
взаємодії податкових органів та територіальних органів Державного
казначейства України з питань відшкодування ПДВ з бюджету, позовні
вимоги у цій частині не відповідають матеріально-правовому способу
захисту порушеного права, визначеному законом.
За таких обставин позов у частині зобов'язання Державної
податкової інспекції у м. Дніпропетровську надати в Управління
Державного казначейства у Дніпропетровській області висновок про
відшкодування ПДВ не підлягає задоволенню.
Доводи касаційної скарги суд до уваги не бере як такі, що не
грунтуються на законі.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 та 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
суд П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
м. Дніпропетровську залишити без задоволення.
Змінити резолютивну частину рішення арбітражного суду
Дніпропетровської області від 29 травня 2001 року і постанови
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
1 листопада 2001 року.
Викласти резолютивну частину рішення суду в наступній
редакції:
"Позов задовольнити частково".
Стягнути на користь ЗАТ з іноземними інвестиціями "Д..."
проценти, нараховані на бюджетну заборгованість за періоди:
жовтень-грудень 1997 року, січень-квітень та серпень-грудень 1998
року, січень-квітень та жовтень-грудень 1999 року, лютий-червень
2000 року, у сумі 15738024 грн.
Відмовити в позові у частині зобов'язання Державної
податкової інспекції у м. Дніпропетровську надати в Управління
Державного казначейства України у Дніпропетровській області
висновок щодо відшкодування ПДВ з бюджету.
Припинити провадження у справі в іншій частині позовних
вимог.
"Вісник господарського судочинства",
N 4, 2002 р.