ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.03.2002 Справа N 4/3/299д
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, Кузьменка М.В.
судді
суддів Васищака І.М., Палій В.М.,
розглянувши за участю представника позивача касаційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю фірма “АКБ”
на рішення господарського суду Запорізької області від
31.08.2001 року
у справі № 4/3/299 д
за приватного підприємця Кульбачного Костянтина
позовом Сергійовича
до відкритого акціонерного товариства “Таврійське”
про визнання договору дійсним
В С Т А Н О В И В:
Приватний підприємець п. Кульбачний Костянтин Сергійович подав
господарському суду Запорізької області позов до відкритого
акціонерного товариства “Таврійське” про визнання договору, що
потребує нотаріального посвідчення, дійсним.
Суд, керуючись частиною другою статті 47 Цивільного кодексу
Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, рішенням від 31.08.2001 року позов
задовольнив.
Рішення мотивоване ухиленням відповідача від нотаріального
посвідчення угоди купівлі-продажу приміщень, порушенням
сторонами Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій
нотаріусами України, реальним виконанням відповідачем умови
договору щодо передачі товару та визнанням ним позову.
Ухвалою від 14.09.2001 року суд виправив допущені в
мотивувальній та резолютивній частинах рішення описки.
В апеляційному порядку рішення не переглядалося.
Товариство з обмеженою відповідальністю фірма “АКБ”, яке не було
учасником процесу, подало касаційну скаргу на зазначений судовий
акт в якій зазначає, що рішення стосується його прав, оскільки
ухвалою цього ж суду від 25.09.2001 року в справі № 5/4/426 воно
визнано кредитором відповідача і майнові інтереси фірми
потребують судового захисту.
Скаржник стверджує, що спірна угода є фіктивною (мнимою),
оскільки на підставі судових рішень у справах № № 2/2/576А і
2/2/577А про стягнення боргу з відкритого акціонерного
товариства “Таврійське” на користь товариства з обмеженою
відповідальністю фірма “АКБ” відкрито виконавче провадження і
накладено арешт на майно боржника.
Також товариство з обмеженою відповідальністю фірма “АКБ”
вважає, що судом порушені вимоги статті 47 Цивільного кодексу
Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, частини першої статті 43
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
статті 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
.
У відзиві на касаційну скаргу позивач стверджує, що касаційна
скарга не містить посилань на порушення судом норм матеріального
і процесуального права; про наявність у відповідача достатніх
коштів для задоволення майнових вимог товариства з обмеженою
відповідальністю фірма “АКБ”; рішення у даній справі не
пов’язане з примусовим виконанням наказів арбітражного суду
Запорізької області.
Заслухавши пояснення представника позивача п. С. Ковальську,
обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні
матеріали на предмет їх юридичної оцінки господарським судом
Запорізької області, та проаналізувавши застосування судом норм
матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 47 Цивільного кодексу
Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
нотаріальне посвідчення угод
обов’язкове лише у випадках, зазначених у законі.
Чинне законодавство зобов’язує нотаріально посвідчувати,
зокрема, договори про відчуження жилого будинку, іншого
нерухомого майна (статті 227, 242, 244, 426 Цивільного кодексу
Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
).
Якщо така угода виконана повністю або частково однією з сторін,
а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд
на підставі частини другої статті 47 Цивільного кодексу
Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
за вимогою сторони, яка виконала
угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду
дійсною. Однак це правило не може бути застосовано, якщо
сторонами не було досягнуто згоди з істотних умов угоди або для
укладення її були в наявності передбачені законом обмеження.
Як вбачається з матеріалів справи, відкрите акціонерне
товариство “Таврійське” виконало умову договору в частині
передачі майна позивачу, що підтверджено Актом від 3.04.2000
року.
Водночас, судом не було досліджено чи виконав свої зобов’язання
за договором позивач, оскільки згідно з частиною другою статті
47 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
суд вирішує
спір за позовом сторони, яка виконала угоду.
В порушення вимог цієї статті, суд не перевірив чи було
досягнуто сторонами згоди з усіх її істотних умов, чому угода не
була нотаріально посвідчена, чи не містить вона протизаконних
умов, а також не з'ясував обставини набуття відповідачем права
власності на спірне майно і обсяг цього права, чи зачіпає угода
права і охоронювані законом інтереси інших осіб.
Порушення судом вимог статті 47 Цивільного кодексу Української
РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
є підставою для скасування рішення у справі з
передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи місцевому господарському суду слід
встановити підстави, за наявності яких позивач має право на
позов, перевірити чи було досягнуто сторонами згоди з істотних
умов угоди і чому вона не була нотаріально посвідчена, а також
чи не містить спірна угода протизаконних умов, а також з'ясувати
підстави набуття і обсяг права власності відповідача на спірне
майно.
З урахуванням наведеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9
- 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
фірми “АКБ” на рішення від 31.08.2001 року господарського суду
Запорізької області задовольнити.
2.
3. Рішення від 31.08.2001 року господарського суду Запорізької
області скасувати.
4.
5. Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Запорізької області.
Головуючий М.Кузьменко
Суддя І.Васищак
Суддя В.Палій