ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.03.2002 Справа N 3/395
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кочерової Н.О.
суддів: Рибака В.В., Уліцького A.M.,
за участю представників сторін:
від позивача Войцеховська І.В., дов. від
15.03.2002 № 188-09; Дюкель O.K.,
дов. від 15.03.2002 № 189-09
від відповідача Рой С.П. , дов. від 14.01.2002
№ 02/2002; Ковзун Є.К., дов. від
18.03.2002 № 14/2002
розглянувши клопотання ЗАТ “Укртара-Інвест”, м. Київ
про розгляд касаційної
скарги
на постанову від 22.01.2002
Київського апеляційного господарського суду
у справі № 3/395 господарського суду м. Києва
за позовом ЗАТ “Укртара-Інвест“
до ТОВ “Укрросхлібінвест”, м. Київ
Про визнання угоди недійсною
В С Т А Н О В И В:
13.06.2001 року ЗАТ “Укртара-Інвест” звернулося до арбітражного
суду м. Києва з позовом до ТОВ “Укрросхлібінвест” про визнання
укладеної угоди від 30.04.99 № 2/4 недійсною, в зв'язку з
застосуванням доларового еквіваленту до ціни за природний газ
вітчизняного видобутку, що на думку позивача суперечить чинному
законодавству.
Відповідач позов не визнав, посилаючись на здійснення
розрахунків відповідно умов договору, які рішенням арбітражного
суду м. Києва по справі № 21/615 про стягнення основного боргу у
сумі 161590,73 грн., між тими ж сторонами, визнані
обґрунтованими і позов відповідача ТОВ “Укрросхлібінвест”
задоволене. Крім того відповідач доводить, що ціни на газ,
визначена у національній валюті, складає 143,33 грн. за тис. м3
на загальну суму 317123 грн. 03 коп. щодо доларового
еквіваленту, тому сторони узгодили його застосування при
розрахунках у гривні для запобігання інфляційним ризикам. Від
повідно ст. 60 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, як вказує відповідач,
недійсною може бути визнана частина угоди, а вимоги позивача
поширюються на угоду в цілому безпідставно і позивач не в змозі
повернути отриманий по угоді газ.
Рішенням господарського суду від 17.08.2001 (суддя Хілінська
В.В.) позов задоволено з мотиву визначення постановою Кабінету
України від 18.12.98 № 1998, що розрахунок у доларовому
еквіваленту здійснюється у частині імпортної складової ціни, та
оскільки природний газ, що постачається є українського
видобутку.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
22.01.2002 рішення суду першої інстанції було скасовано,
оскільки, як визнано апеляційною інстанцією, законодавством не
заборонено вираження грошових зобов'язань в іноземній валюті, та
з урахуванням судової практики, наведеної у листах ВАСУ, тому
позов визнано таким, що не підлягає задоволенню.
Скаржник просить постанову скасувати, посилаючись на неправильне
застосування чинного законодавства щодо умов укладеного
договору, які визначають здійснення розрахунків з урахуванням
курсу гривні до долару США на момент оплати.
Заслухавши доповідача, представника позивача, який підтримав
касаційну скаргу, заперечення представника відповідача щодо
відповідності висновків апеляційної інстанції чинному
законодавству, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна
скарга підлягає задоволенню частково, а постанову апеляційної
інстанції слід скасувати, справу направити на новий розгляд, ви
ходячи з наступного.
Згідно з ст. 6 Конституції державна влада в Україні здійснюється
на засадах і поділу на законодавчу, виконавчу та судову, які
здійснюють свої повноваження, у встановлених цією Конституцією
межах і відповідно до законів України.
Кабінет Міністрів України, відповідно ст.ст. 113, п. 3 ст. 116,
117 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
є вищим органом у системі
органів виконавчої влади, забезпечує проведення фінансової,
цінової політики та рівні умови розвитку всіх форм власності, в
межах своєї компетенції видає розпорядження і постанови, які є
обов'язковими до виконання.
З прийняттям 28.06.96 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст. 99
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
визначено, що грошовою
одиницею України є гривня.
Узгодження сторонами п. 4.3 договору, який передбачає зміну ціни
прямо пропорційно щодо курсу долара США, встановленого
Національним банком України, не відповідає п. 1 Постанови
Кабінету Міністрів України від 18.12.98 № 1998, який визначає,
що формування встановлення та застосування суб'єктами
підприємництва вільних цін на території України здійснюється
виключно у національній грошовій одиниці, а застосування витрат
у доларовому еквіваленті під час формування цін можливе лише в
частині імпортної структури ціни.
Відповідно постанови правління НБУ від 18.03.99 “Про
затвердження порядку встановлення і використання офіційного
обмінного курсу гривні до іноземних валют”, який діяв на момент
укладення сторонами угоди (02.04.99, Офіційний вісник України)
обмінний курс гривні застосовується резидентами
України та не резидентами, як розрахунковий обмінний курс для
проведення та оцінки валютних операцій. Оскільки ч. 2 статті 99
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
забезпечення стабільності
грошової одиниці є основною функцією Національного банку
України, постанова, прийнята з питань застосування обмінного
курсу гривні до іноземної валюти, виходячи із змісту цієї
постанови НБУ (п. 1.1.), та постанова Кабінету Міністрів України
від 18.12.98 № 1998 (п. 1) не визначає права; формування вільних
цін суб'єктами підприємницької діяльності за еквівалентом долару
США, обмінного курсу гривні до долара США, встановленого НБУ,
при укладенні угод між резидентами України, що суперечить ч. 1
ст. статті 99 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
Суд першої інстанції, дослідивши обставини п. 4.3 договору,
прийшов до обґрунтованого та відповідного чинному законодавству
висновку.
Щодо визнання недійсним договору в цілому, суд першої інстанції
не досліджував умови договору в цілому, тому припустився
неправильного висновку, не керуючись приписом статті 60 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, тому рішення підлягає скасуванню.
Апеляційна інстанція дійшла висновку, скасовуючи рішення суду
першої інстанції, про відсутність заборони на вираження грошових
зобов'язань в іноземній валюті нормативними актами. Цей висновок
суперечить ст. 169 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, яка допускає вираження
і оплату грошових зобов'язань в іноземній валюті лише у випадках
і порядку, встановлених законодавством. ,
Відповідно посилання апеляційної інстанції на ст. 21 Закону
України “Про підприємства в Україні” ( 887-12 ) (887-12)
щодо вільного
вибору умов договорів є необґрунтованим, виходячи з
вищевикладених норм Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
Зазначені вище доводи свідчать, що постанова апеляційної
інстанції у справі є необґрунтованою та суперечить вимогам
Закону.
Посилання відповідача на рішення господарського суду м. Києва
від 11.06.2001 у справі № 21/615 між тими ж сторонами не
приймаються до уваги, зважуючи, що рішення не набули законної
сили.
Зважаючи на викладене та керуючись статтями 108, 111-5, 111-7,
111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1.Касаційну скаргу ЗАТ “Укртара-Інвест” задоволити частково.
2.Рішення арбітражного суду м. Києва від 17.08.2001 та постанову
Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2002 у
справі № 3/395 скасувати, а справу скерувати на новий розгляд до
господарського суду м. Києва.