ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.03.2002 Справа N 17/195
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кочерової Н.О.,
суддів Рибака В.В., Уліцького A.M.,
розглянувши клопотання Української греко-католицької церкви
про прийняття касаційної с. Сосулівка
скарги
на ухвалу господарського суду м. Києва від
23.10.2001
у справі № 17/195
за позовом Української греко-католицької церкви
с. Сосулівка
до Тернопільської обласної державної
адміністрації
Про спонукання виконання зобов'язання.
за участю представників:
позивача Жук А.В., дов. від 15.03.92
відповідача не з'явились
В С Т А Н О В И Л А:
24.09.2001р. Українська греко-католицька церква с.Сосулівка
звернулася до господарського суду м. Києва з позовною заявою до
Тернопільської обласної державної адміністрації, в якій просить
спонукати Тернопільську обласну державну адміністрацію передати
позивачу церкву Пречистої Діви Марії у с. Сосулівка.
Позов мотивовано розпорядженням голови Тернопільської обласної
державної адміністрації № 254 від 26.06.97, яким вирішено
передати у спільне користування релігійним громадам УГКЦ і УПЦ
церкву Пречистої Діви Марії у с. Сосулівка в порядку і на
умовах, передбачених окремими договорами.
Відповідно до укладеного договору від 10.07.97 та з урахуванням
відсутності у договорі терміну і умов передачі спірної будівлі
позивач, посилаючись на ст. 161,165 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
вважає
позов обґрунтованим.
23.10.2001 господарський суд м. Києва ухвалою припинив проваджен
ня у справі на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
оскільки визнав спірне рішення таким, що не підлягає вирішенню в
господарських судах України.
Одночасно судом було враховано, що ухвалою Вищого господарського
суду України від 19.02.2001 на підставі п. 1 ст. 62 АПК України
відмовлено у прийнятті позовної заяви УКГЦ с.Сосулівка до
Тернопільської облдержадміністрації про спонукання передати в
натурі церкву Покрови Пречистої Діви Марії у с. Сосулівка для
користування.
Скаржник вважає, що ухвала від 23.10.2001 підлягає скасуванню,
оскільки припис ст. 62 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
не обмежує право повторного звернення з
позовною заявою, а також відсутні підстави визнати обставини, з
яких виник спір між сторонами, встановленими рішенням суду.
Застосування судом норм Закону України “Про свободу совісті та
релігійні організацій”, зокрема, ст. 17 Закону, на думку
скаржника, є неправильним, т.я. позов заявлено не про припинення
діяльності релігійної організації або оскарження рішень
державних органів, а про захист майнових прав позивача.
Заслухавши пояснення доповідача, пояснення представника скаржни
ка, який підтримав вимоги, викладені у касаційній скарзі,
заперечення представника відповідача щодо необґрунтованості
касаційної скарги, законності ухвали, колегія суддів дійшла
висновків, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, а
ухвала, прийнята у справі, скасуванню, виходячи з наступного.
Стаття 17 Закону України “Про свободу совісті та релігійні
організації” визначила, що культова будівля і майно, що є
державною власністю, можуть передаватися у почергове
користування двом або більше релігійним громадам за їх взаємною
згодою. За відсутності такої згоди державний орган визначає
порядок користування культовою будівлею і майном шляхом
укладання з кожною громадою окремого договору.
Звернувшись з позовною заявою, позивач вимагає у зв'язку з
відсутністю у договорі від 10.07.97 терміну і умов передачі
позивачу культової споруди, зобов'язати відповідача передати
позивачу церкву Покрови Пречистої Діви Марії у с. Сосулівка в
натурі для користування з метою відправлення релігійних обрядів.
Оскільки позов не містить посилань на обставини виникнення або
наявність порушення прав позивача, а містить посилання на
відсутність у договорі терміну і умов передачі спірної культової
будівлі, обставини, які б свідчили про виникнення спору при
укладенні або виконанні умов договору від 10.07.97, не наведені,
тому цей договір не є предметом спору.
Позивач, заявивши вимогу про зобов'язання відповідача передати
спірну культову споруду, вийшов за межі врегульованих договором
правовідносин з урахування того, що передача культової споруди
виключно одній релігійній громаді при наявності іншої релігійної
громади належить до компетенції державного органу.
Порядок користування спірною культовою будівлею визначено роз
порядженням голови Тернопільської облдержадміністрації № 254 від
26.06.97 та договором № 10.07.97, а виключне користування цією
спорудою позивачем не є предметом спору. Договір від 10.07.97
позивачем оскаржений не був, а так як користування культовою
будівлею може бути визначено виключно державним органом, спір з
обставин, з яких подано позов, господарському суду не
підвідомчий.
Приймаючи ухвалу, господарський суд по суті правильно, керуючись
приписами п.п. 1,11 ст. 80 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, припинив провадження у справі.
Зважаючи на викладене та керуючись п.п. 1,11 ст. 80,
ст.ст. 108,111-5, 111-7, 111-9, 111-13 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Української греко-католицької церкви
с.Сосулівка залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду м. Києва від 23.10.2001 у справі
№ 17/195 залишити без змін, а справу скерувати до
господарського суду м. Києва.